За дві буханки хліба переданих повстацям отримав 25 років каторжних робіт

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

Слідчий. З яким великим задоволенням він спішить на роботу у Вишнівецьку катівню коло костелу. Заходячи в кабінет, роздивлявся чи прибрано, чи немає слідів вчорашніх допитів, чи прибиральниця все акуратно повитирала та все замела. Адже часто там залишалася кров, або навіть волосся та сліди бруду від взуття заарештованих. А які вони неохайні. Коли їх приводять з камери на допити, особливо ті, яких доставляють кожного дня протягом тижня або місяця. А скільки тих арештантів? Не перерахувати, адже він навіть і не знав чисельності , тих хто пройшов через його замарані кров’ю руки. За тиждень перепускав лякаючи, погрожуючи та б’ючи до десяти, а потім їх відправляли на допити у Кременець, або в Тернопіль на нові катування. А Вишнівеччина велика, сіл має багато та живуть там одні бандерівці, і кожен з жителів рахувався ворогом радянської влади. Так що шість слідчих Вишнівецького РВ НКДБ не могли впоратись з роботою, і працювали вони з великим задоволенням в три зміни. І це була для них приємна робота. Вона для них давала велику владу над людьми, утворювала всемогутність. Для них було приємно дивитись нагло в очі переляканому затриманому, а ще більше юній дівчині “зрадниці СРСР”, яку так уміло залякуєш, або можеш спокійно вдарити в лице чи в груди і добре знає що у відповідь йому нічого не загрожує. Він цар, володар, а поряд перед ним раб, невільник, переляканий, безсилий, замучений, голодний, приречений на страшні муки, на довгі роки тюремного життя, або на мученицьку смерть. І знає цар, що тут у цьому кабінеті він здатний на все, і скаже все що схоче і буде заставляти свого раба, щоб говорив те що цар бажає, і заставлятиме підписати те що насправді не було. І не зможе беззахисний нікому пожалітись, і ніхто його не захистить від несправедливості. Може бити і навіть вбити і не понесе кари. А бідну жертву вивезуть у ночі в яму на польському кладовищі закопають і все. Немає людини. І з родини ніхто не прийде і не запитає де подівся, що сталося, де шукати. Бо і їх може чекати така сама доля.

Слідчий вміє добре придумати, або заставить придумати самому затриманому, коли добре поб’є, не дасть поспати, їсти, пити. Та не всіх так муками страшними залякають. І вони добре знають, що не всіх зламаєш, не всіх залякаєш. І муки терплять, голод, холод і смерті не бояться. А основний стиль катів — це не спішити з своєю жертвою. Він йшов на допит ситим, щоб краще діяти на психіку затриманого. Повільно сідав за свій робочий стіл, викликав конвой який мав привести до нього на допит заарештованого. Коли його приводили перший раз то він довго роздивлявся на свою жертву і тоді наказував присісти. Засмучене, стривожене лице приведеного було перелякане, а очі бігали по кабінеті, немов чекаючи захисту.

Слідчий Вишнівецького РВ МДБ, старший лейтенант Абрамов довго стругав олівці, перебирав листки, перегортав їх, щось мовчки записував а потім дивився у вікно. А там за вікном бачив як до огорожі був в сидячому положенні вбитий два тому, повстанець з Кунинецьких лісів, що на північ від Вишнівця. Вже другий день він мертвий сидить і черговий коло нього стоїть. А тримають так для того, бо надіються енкаведисти, що може хтось з рідних навідається і тоді будуть знати хто це і звідки. Та так і нікого не має. Тоді вивезуть його у яму і засиплють землею. А заарештований в цей час, тихо чекав і думав про те, що його зараз чекає. Ця проникаюча нетерпелива робота слідчого сильно впливала на затриманого і оздоровлювала нервову систему чекіста. Він добре знав, що перед ним ворог комуністів та влади, і цей ворог сам собі повинен придумати вину. А як не придумає, то слідчий поможе, підкаже та заставить повірити у брехливу казку та про страшний злочин проти влади. Адже перед ним сидить українець, а це означає що націоналіст, оунівець, А раз оунівець, то у в УПА був, а раз був то зброю мав, а мав зброю то проти влади воював.

Протокол допиту. 7 вересня 1948 року. Місто Вишнівецький.

Я, слідчий Вишнівецького РВ МДБ, старший лейтенант Абрамов допитав в якості обвинуваченого Семенюк Микиту Павловича.

“22 серпня 1948 року, я як голова сільської ради виконуючи свої службові обов’язки побачив що на дворі у Семенюк Константинівни знаходились троє озброєних чоловіків, двоє мали автомати а третій гвинтівку. Крім того один із них мав гранату. Я проходив мимо їх, але вони покликали мене до себе і сказали, щоб я їм знайшов підводу. Не знаючи їх і бачачи перший раз — відмовив. Тоді вони мені пригрозили, сказавши, що коли я їх не послухаю то зі мною буде те що із попереднім головою Клепач Федором. Клепач був вбитий на початку 1948 року. В цей час до подвір’я сусідки Семенюк Константинівни — Руда Марія під’їхала підвода на якій був Новосад Пилип. Один із озброєних сказав; “ Що ось і коні самі до нас під’їхали”, і швидко пішов на двір до Рудої Марії. Тоді повстанці замінили одного коня, взявши у Семенюк Констянтиніви і посадили коло себе Новосада і поїхали у напрямку до Вишнівця. Я пішов до сільської ради і в цей час туди під’їхала автомашина з Вишнівецького райвиконкому. Я у 1944 році був призваний до лав радянської армії і демобілізувався у 1946 році. Повернувшись у село Дзвняча я у грудні 1947 році був вибраний головою сільської ради і працював там аж до арешту.”

Старпший лейтенант Абрамов довго перечитував протокол і зрозумів що тут не має ніякого злочину. А злочин повинен бути, і почав допит спочатку.

(Протокол допиту обвинуваченого Семенюк Микити Павловича)

Мені ще повстанці, які хотіли коней на Вишнівець дали мені політичну брошуру. Я цю брошуру давав читати двом брата Василю і Трохиму Чорному, більше я нікому не давав читати.

Насправді все було не так, що я розказував на попередньому допиті. Повстанці попросили мене щоб я дістав їх добру пару коней для поїздки у Вишнівець і я оббігав до десятка хат за добрими і виносними кіньми. В господарів у селі були слабенькі, старі коні. Тому було тяжко знайти щось добротне. Тоді я з трьома повстанцями прийшли до Семенюк Констянтина, а я знав що у нього добрі коні, і взяли одного коня. На возі яким керував Новосад повстанці поїхали у Вишнівець. В нашому селі Дзвиняча, повстанська організація ОУН було вже з 1943 року, але членом цієї організації я не був. Осінню 1943 року члени організації збирали продукти для повстанців”.

Переглянувши протокол слідчий був вже задоволений, а тепер мені приведіть Новосада.

Протокол допиту. 7 вересня 1948 року. Місто Вишнівецький.

Я, слідчий Вишнівецького РВ МДБ, старший лейтенант Абрамов допитав в якості обвинуваченого Новосада Пилипа Матвійовича.

“22 серпня 1948 року я повернувся з міста Збаража куди возив зерно яке здав у держпостачання.У селі Дзвиняча я під’їхав до Рудої Марії щоб віддати її коня якого я взяв для поїздки у Збараж. В цей час до мене підійшло троє невідомих повстанців і з ними голова сільської ради Семенюк Микита Павлович. Вони сказали що хочуть добрих коней щоб переїхати до Вишнівця. Вони скоро знайшли добрих коней і сказали мені щоб я їхав з ними, але швидко. Голова залишився в селі, а ми поїхали в напрямку Вишнівця. По дорозі я чув їхню розмову і один з них запитав другого чи від дав книжку голові, а той другий відповів що дав і сказав йому щоб прочитав і передавав іншим. Возом я під’їхав до Вишнівця і чекав їх майже цілу ніч. Коли вже мало світати вони прийшли і сказали мені рушати. Я їх завіз до села і вони пішли. Куди пішли я не знаю, що робили і Вишнівці також не знаю.”

8 жовтня 1948 року Військовий Трибунал військ МВС Тернопільської області засудив:

Семенюк Микиту Павловича, 1907 року народження, жителя села Дзвиняча Вишнівецького району Тернопільсько області, українець, одружений, раніше не судимий

по ст. ст. 54-І “а” 54-ІІ КК УРСР терміном на 25 років з позбавленням прав на 5 років і конфіскацією особистого майна.

Новосада Пилипа Тимофійовича, 1906 року народження жителя села Дзвиняча Вишнівецького району Тернопільсько області, українець, одружений, раніше не судимий

по ст. ст. 54-І “а” 54-ІІ КК УРСР терміном на 25 років з позбавленням прав на 5 років і конфіскацією особистого майна.

За вироком суду Семенюк признай винним в тому що у 1943 році добровільно поступив в УПА і пройшов військову підготовку. Добровільно передав у фонд УПА 150 кілограм зерна, дві буханки хліба та один кілограм круп. В 1948 році будучи секретарем сільської ради продовжував підтримувати зв’язок з з членами ОУН, від яких 22 серпня 1948 року отримав оунівську брошуру націоналістичного характеру і давав її для ознайомлення громадянам села Дзвиняча, а також організував для членів ОУН кінну повозку для поїздки у Вишнівець.

Новосад засуджений за те що у 1948 році встановив у зв’язок з членами ОУН і їх на кінній повозці супроводжував до Вишнівця. Ті бандити тоді у Вишнівці вкинули гранату у вікно де проживав працівник міліції капітан Огурцов і напали на квартиру начальника РВ МВС Бокова, вкрали його військовий одяг і втекли. У цей час коли у Вишнівці знаходились бандити Новосад з кіньми перебував коло Вишнівця і потім їх супроводжував назад у Дзвинячу”.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Коментарі вимкнено.