«Перший концерт Epolets на Західній Україні відбувся в Тернополі», — фронтмен гурту Павло Варениця

Спеціально для “Погляду” — інтерв’ю фронтмена рок-гурту Epolets Павла Варениці.

— Побуду трішки патріотичною егоїсткою і перше питання поставлю про своє місто — як Вам у Тернополі?

— В Україні є кілька міст, в яких почуваюся, як вдома. Тернопіль – серед них, до того ж це – місто, в якому не просто виступаємо, а й відпочиваємо. Маємо тут дуже багато друзів.

Вперше Epolets приїхав сюди 7 липня 2012 року, це був перший концерт гурту на Західній Україні і другий виїзд з Одеси. Тоді нас запросив у Тернопіль Володимир Пасяка, який того ж року восени допоміг Epolets організувати невеликий тур Західною Україною. З цього почалося все.

Дуже люблю тернопільське море (усміхається – ред.). Саме там є локації, де цікаво, приємно і затишно.

— Знаю, нещодавно в Epolets закінчився тур “Культ”. Які підсумки такого формату творчого процесу?

— Ми надихнулися і почали створювати новий матеріал, активно пишемося в студії. Плоди будуть видимі уже в листопаді цього року.

— Можете для тернополян привідкрити ширму у цей процес і розповісти, про що цей матеріал?

— Перший сингл з нового альбому називається “Я хочу бути з тобою”. Плануємо відзняти відео на цю пісню і презентувати кліп разом із синглом. Це буде Epolets, але дещо незвичний.

— Що серед засобів промоції української музики нині спрацьовує? Ваша порада молодим тернопільським гуртам.

— Перш за все, музику треба писати. Зараз доступні багато програм і способів, як записати пісню чи альбом навіть в домашніх умовах. Тож спочатку слід записати матеріал, який є, і виїжджати з Тернополя. У маленьких містах складно пробиватися. Наприклад, у Києві набагато більше інструментів для популяризації музики. Учасники Epolets залишилися жити в Одесі, я переїхав у столицю. В нашому рідному місті багато репетиційних баз, студій звукозапису. Але гурт не може існувати без промоції, яка, що логічно, є тільки в столиці.

– Увесь світ тепер говорить, що музика як товар втратила цінність із епохою соціальних мереж, де можна безкоштовно слухати і скачувати. Коли ж музиканти самі викладають свої пісні у ВКонтакте, це якось дивно. Як тоді змінити мислення споживачів? Чому б, скажімо, принципово не зупинитися на спеціальній платформі для прослуховування музики SoundCloud?

— Музика у безкоштовному доступі – це світова тенденція, ми не можемо конкурувати із світовими гуртами, тому теж викладаємо свої пісні для безкоштовного прослуховування і скачування.

— А як заробити гроші на своїй музиці в такому випадку?

— Спочатку у нас був кавер-гурт, зароблені від нього гроші ми вкладали в промоцію та записи Epolets. Тепер заробляємо через виступи на концертах.

— Ви вибагливі музиканти — маєте в райдері вимоги до організаторів концертів?

— Ми не вважаємо себе гуртом такого рівня, щоб мати право “вертіти хвостом”, у цьому немає сенсу. Перш за все, їдемо для слухача.

— Павле, як виглядає Ваша зона комфорту?

— Це мій дім.

— Ви самі відвідуєте концерти інших музикантів?

— Звичайно, коли є нагода. Крайній у часі візит на концерт гурту “Порнофільми”.

— Як гадаєте, українська сцена бодай на трішки підтягується до світового формату?

— Ні, бо у нас немає жодної схеми шоу-бізнесу і музиканти України не заробляють такі ж гроші, як в Америці чи в Європі, чи навіть просто в Польщі.

— Якщо дивитися на роботу музикантів як на певний різновид кар’єри, як це функціонує?

— Музика – це життя, бізнес, кар’єра. Це – наркотик, заради якого живемо і працюємо.

Запитувала Ірина Юрко.

Фото автора.