«Щоранку прокидаюсь із думкою, що варто жити хоча б до 100», — Софія Теслюк

Сьогодні в рубриці “Обличчя Тернополя” — тернополянка Софія Теслюк, провідний спеціаліст з інформаційної діяльності відділу у справах молоді та зв’язків з громадськістю Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя.

Тернопіль – це місто, в якому мало духу авантюризму.

Нещодавно я дочитала книгу М. Саакашвілі «Пробудження сили».

Останнім часом багато думаю про те, що хотіла б відвідати Грузію – дивовижну і справді унікальну країну.

Виходжу з себе, коли бачу, як люди байдуже ставляться до навколишнього середовища, як забруднюють свої міста і села, як руйнують неповторну архітектуру й історичні пам’ятки.

Мені жаль людей, які не мають улюбленої справи, роботи чи захоплення.

Коли мені було 17, я захопилась фотографією (це захоплення зі мною і досі – переросло у професію фотокореспондента), а ще у 17-ть я стала брюнеткою (такою Ви знаєте мене і тепер).

Мої батьки вважали, що я маю стати юристом.

Не читаю книг, в яких сюжет – фантастика.

Фільми останнього десятиріччя, які мене вразили, – це стрічки, в яких присутня тема прав жінок на Близькому Сході та Африці, серед них «Сезон носорогів», «The Stoning of Soraya M.», «Квітка пустелі», а також документальна стрічка «Він назвав мене Малала».

Щоранку прокидаюсь із оптимістичною думкою (думки ж матеріалізуються), що варто жити хоча б до 100.

Якщо подивитися збоку на моє життя, то воно різноманітне, але важливо не загубити себе.

Страх у мені з’являється, коли необхідно йти на кухню і щось готувати.

Я вважаю несмаком користуватися помадою яскравих, насичених відтінків, ідучи на роботу, в магазин чи на навчання.

Не перестаю дивуватися тому, з якою мудрістю природа створює досконалу красу. Мабуть, погляд на довкілля через видошукач фотоапарата загострює увагу на деталях, яких би за інших обставин, певне, й не помітив. Не шукаю у природі якихось вражаючих ракурсів чи запаморочливих аномалій. Усе значно простіше і складніше водночас: треба налаштуватися, так би мовити, на одну хвилю з природою і спробувати зупинити якусь мить цього бездоганного процесу розвитку.

День свого народження зазвичай стараюсь наповнити внутрішньою гармонією.

Фото з приватної галереї Софії Теслюк.

P.S. Нагадуємо, редакція «Погляду» започаткувала проект «Обличчя Тернополя». Він об’єднує різні щоденні невеличкі історії, котрі мають на меті ближче знайомити любих читачів з тими людьми, котрі живуть у нашому файному місті Тернополі.

Також, час од часу, ми відкриватимемо обличчя і тих яскравих та сонячних людей, котрі мешкають в межах нашої області.

Бажаємо читачам приємного знайомства з життям, мріями та настроями як пересічних, так і відомих тернополян. І не тільки…