Наталці Михно пощастило бути свідком Дня народження України
День проголошення Незалежності України повертає пам’ять багатьох громадян нашої держави у ті буремні часи, коли розвалилась могутня імперія.
Своїми спогадами про ці дні поділилася з “Поглядом” політик та відома письмениця Наталка Михно.
У1991 році я була студенткою Тернопільського педінституту. Події, котрі передували проголошенню Незалежності, мабуть, не забуду ніколи. Найперше на цьому зламі епох я запам”ятала свої відчуття: те чого мене вчили в радянській школі виявилося цинічною брехнею, а те про що розповідала мені бабуся та те чого навчала стало реальністю і правдою. Це вона мені вперше заспівала “Червону калину” та сьогоднішній гімн України і пояснила, що “бандерівка”, то не образливе слово. А 24 серпня, як тільки через пряму трансляцію по радіо Кравчук зачитав Акт проголошення незалежності, бабуся відкрила скриню, розібрала подвійне дно і дістала звідти згорток білого полотна, розгорнула його і подала мені вицвівшу жовто-блакитну стрічку зі словами: ” Візьми і збережи її. Вона дочекалася незалежної України, пречекавши радянську окупацію. Я заховала її у скриню в 1938 році.” Я бережу до соьогодні цей символ нескореності мого народу. І чомусь у переддень дня Незалежності я щоразу згадую нашу “студентську революцію на граніті” із якоюсь чіткою впевненістю, що студентські мрії мого покоління неодмінно здійсняться, так як здійснилась мрія покоління моєї бабусі про незалежну Українську державу.
Що є для мене Незалежність? Незалежність – це самодостатність в усьому.
День Незалежності для моєї родини розпочинається 23 серпня, коли ми вивішуємо на фасад нашої оселі український прапор. 24 серпня я працюю із подвійним натхненням і зі спогадами. Мені пощастило бути свідком Дня народження моєї країни і мої сини народились уже в незалежній державі, а тому за родинною вечерею на нашому столі горить свічка пам”яті за тих, хто мріяв про незалежну Україну і боровся за неї.
ну вже аж дуже нещиро. Дійсно лукавить! Я думаю на порозі незалежності більшість були просто розгублені, бо не знали, що на них чекатиме. Це тепер можна так пафосно говорити, як усі хотіли незалежності, бо це тепер модно, політично правильно, вигідно. А цій жінці я взагалі не вірю!!!
Ага і фотка така дуже незалежна. Вчителька з голими колінцями справді дуже модно і незалежно. А щодо коментів, то згідна, що дуже пафосно. Багато хто памятає, як все було насправді. Був путч, був переворот в Москві, а всіх в Україні попереджали, що можуть увести війська. Кравчук був виваженим і також закликав спершу зберігати спокій. І в повітрі витав страх. До того, що незалежні почали звикати поступово.
Таке враження, що ця тітонька не виросла із дитячих рожевих мрій, або ж за неї написав хтось зовсім романтизований, хто не памятає 1991 року. Мо, навіть тоді ще не народився
Запахло виборами. Певно посунуть Кличка на президента