Деталі Тернополя. Досконала геометрія

Якщо умовно, то візерунки кахлі можна поділити на химерні та геометричні. Про химерні я вже розповідала (химерні — наголошу ще раз — метафорично, то, приміром, стилізовані квіти), а ось про геометрію ще мова не йшла.

Тож чіткі лінії, геометричні фігури (та варіації на їхню тему). В одному з улюблених закутків — під’їзд у центральній частині міста, десь ближче до Руської, — сходи вигинаються майже напівколом, а сегмент сходового майданчику вкрито чорно-білою плиткою — як на мене дуже вишукано. А там, де стікає донизу вулиця Юліана Опільського, — синьо-біла краса.

Калейдоскоп інших геометрій лишу без коментаря — бо що ще поясниш — можна (та й варто) просто спостерігати.

Чому вирішила написати саме про це? Бо в тих деталях схована неповторність кожного старого під’їзду, по таких дещицях можна пізнати триб життя. Іншого, ніж ми маємо зараз – із вічним поспіхом, проминанням деталей, уваги до скороминущого, яскравого, такого, що вибирає око. Такі деталі треба (й вони вартують того) вишукувати, вони живуть десь поруч із нами  і тихо впливають, щось там собі промовляють. І, гадаю, варто дослухатися до них.

Анна Золотнюк.