Тернопільщина опинилася в епіцентрі скандалу
Минулого тижня Бучаччина опинилася в епіцентрі скандалу, пов’язаного з творами Іоана Пінзеля – видатного скульптора XVIII століття, засновника експресивної барокової пластики. Нагадаємо, це ім’я стало заново відомим завдяки пошуковій праці покійного нині академіка зі Львова, Героя України Григорія Возницького і мистецтвознавця з Тернополя Віри Стецько. Неповторні скульптури та різьба по дереву Пінзеля є окрасою храмів Бучача, Львова, Маринополя, Монастириська, Буданова, Годовиці…
Дивовижна скульптура Святого Онуфрія донедавна зберігалася в однойменному храмі села Рукомиш Бучацького району. Храм, як відомо, нещодавно зазнав жахливої руйнації через обвал скелі. За дивовижним збігом каміння впало за кілька сантиметрів від скульптури, пошкодивши лише кінчик пальця. Парафіяни перенесли скульптуру до оселі настоятеля церкви. Трапилося це напередодні приїзду науковців та мистецтвознавців, які мали забрати рукомиську скульптуру та дияконські врата із церкви Святої Покрови міста Бучач для підготовки до виставки у французькому Луврі. Перемовини з Лувром тривали кілька років. Світ таким чином мав дізнатися про неперевершеного Пінзеля і про Україну. Шедевр мистецтва – дияконські врата авторства Пінзеля – храму передав Тернопільський обласний художній музей у 2009 році, під час візиту тодішнього Президента України Віктора Ющенка. За словами експертів, попередня вартість дияконських врат — 9-10 млн. грн.
Однак, схоже, що у Луврі роботи Пінзеля побачать хіба на фотографіях. На зібранні громади Бучача 5 серпня 2012 року було прийнято звернення до Президента України, голови Тернопільської обласної ради та голови ТОДА про недопустимість вилучення із церкви Святої Покрови та інших храмів Бучача церковної атрибутики й робіт українського Мікеланджело, як ще називають Пінзеля, і вивезення їх з України. Церква Святої Покрови організувала збір підписів під цими документами. У зв’язку з виборами і щоб попіаритися, до справи “приклеїлися” головний бютівець області Василь Деревляний та його соратник Михайло Апостол. Вони цілий день провели у райцентрі, аби показати себе ревними захисниками народу, зовсім не зважаючи на те, що є таке поняття, як престиж України. Що ж подумають після того про нас у Франції?
Працівники Тернопільського обласного художнього музею на чолі з директором Ігорем Дудою приїхали того дня до Бучача, щоб забрати твори Пінзеля на реставрацію, після якої вони мали поїхати до Лувра. Музейників до храму, однак, не пустили. Зворохоблені Деревляним люди налаштовані агресивно і категорично. Ні — і все. Мовляв, справа не у Луврі – всесвітньо знаному музеєві вони вірять, там до шедеврів поставляться з пошанівком і повернуть до України, а ось що буде з шедеврами після повернення на Батьківщину, то вони глибоко сумніваються, чи віддадуть їх назад у храми, бо державі не вірять. Щоб мистецькі твори не забрали силоміць, люди, які зібралися захищати “свого Пінзеля”, готові цілодобово чергувати біля церкви Святої Покрови.
Однак, схоже, що у Луврі роботи Пінзеля побачать хіба на фотографіях. На зібранні громади Бучача 5 серпня 2012 року було прийнято звернення до Президента України, голови Тернопільської обласної ради та голови ТОДА про недопустимість вилучення із церкви Святої Покрови та інших храмів Бучача церковної атрибутики й робіт українського Мікеланджело, як ще називають Пінзеля, і вивезення їх з України. Церква Святої Покрови організувала збір підписів під цими документами. У зв’язку з виборами і щоб попіаритися, до справи “приклеїлися” головний бютівець області Василь Деревляний та його соратник Михайло Апостол. Вони цілий день провели у райцентрі, аби показати себе ревними захисниками народу, зовсім не зважаючи на те, що є таке поняття, як престиж України. Що ж подумають після того про нас у Франції?
Працівники Тернопільського обласного художнього музею на чолі з директором Ігорем Дудою приїхали того дня до Бучача, щоб забрати твори Пінзеля на реставрацію, після якої вони мали поїхати до Лувра. Музейників до храму, однак, не пустили. Зворохоблені Деревляним люди налаштовані агресивно і категорично. Ні — і все. Мовляв, справа не у Луврі – всесвітньо знаному музеєві вони вірять, там до шедеврів поставляться з пошанівком і повернуть до України, а ось що буде з шедеврами після повернення на Батьківщину, то вони глибоко сумніваються, чи віддадуть їх назад у храми, бо державі не вірять. Щоб мистецькі твори не забрали силоміць, люди, які зібралися захищати “свого Пінзеля”, готові цілодобово чергувати біля церкви Святої Покрови.
Оксана Гончаренко, Нова Тернопільська
Коментарі вимкнені.