Чим цікавий Чортківський район (фото)

Чим цікавий Чортківський район дослідив Андрій Мельничук. Описи під кожним фото. Всього 14 місць

Пустка палацу Городиських (1840), Колиндяни
Що зробити: музей грибка на стінах. На кожній окремій стіні культивувати інший вид грибка, приймати ставки, який з’їсть інших. Переможця запустити на всі інші стіни історичних пусток України, супер-грибок з’їсть всі інші слабкіші грибки, і буде сторожити, щоб вони не з’явилися знову.
Качурова гора – крутосхил над Серетом, де випасаються барани. Є невеликий грот в гіпсових скелях. Штаб-квартира баранів – в приміщенні заводу біля підніжжя гори, який одразу по аварійному проекту збудував сосулівецький колгосп-мільйонер. Того тут хіба баранів тримати.
Що зробити:власник баранячої ферми постійно намагається продати вовну. Купити її в нього.
Пустка Ягільницького палацу в оправі господарських споруд , Нагірянка.
За союзу тут була тютюнова фабрика. Якийсь час тут розливали шапмуні. Євро-2012 мало вдихнути життя в стіни, не вдихнуло.
Що зробити: військову частину. Туристів сюди все одно не пускають.
Швайківці, пам’ятник жовнірові, який загинув ні за цапову душу, рятуючи з панської конюшні від пожежі коней(1864 рік). Кілька років тому пам’ятнику прикрутили голову.
Що зробити: сто разів промовити скоромовку: “Швайківці-Шманьківчики-Шманьківці” (назва двох сусідніх сіл)
Чорний ліс, храм в цистерні:
Якщо громада хоче мати власне місце для молитви, її не може спинити така дрібниця, як відсутність приміщення.
Що зробити: знайти на карті Чортківського району населений пункт з назвою «Чорний ліс».

 

Крутосхил Серету, складений відслоненнями віком близько 400 млн років, нижче села Угринь
Тут є два невеликих водоспадики
Що зробити: знайти окамянілі рештки мешканців древнього моря.
Печера Угринь
Лабіринт, цікавий не так для туристів, як важливий для кажанів.
Кажани почали зникати не через туристів – селами пішла чутка, що кажани – то диявол; адепти цього вірування, старі бабці, які надивилися каналу інтер, спонсорують внучків, які випалюють кажанів по доступних гротах. Того їхня численність різко зменшується.
Що зробити: встановити двері і слідкувати, щоб їх не вкрали на металолом.
Дерев’яна церква, Заболотівка, 1648-1650.
Якщо ви в Улашківцях – варто зайти і сюди, понад Серетом стежкою.
Що зробити: помалювати бляху в ще більш синий колір, із вкрапленням рожевого та салатового.
Улашківці: руїни монастиря XVIII ст., з “гротом відлюдника” в травертиновій скелі.
Історичне місце. Від монастиря відривається панорама на вигини Серету, на історичний залишок лісу Дача Галілея.
Що зробити: пояснити селянам чи мОнахам, що грот відлюдника – їхня історична спадщина, а не звалище для старих ікон.
Росохач, руїни костелу.
Що можна зробити: щепити дерева, які ростуть всередині пустки.
Базар, руїни каплиці на цвинтарі.
Що зробити: подивитися одної березневої ночі на цьому цвинтарі класичний вампірський жахітик “Носферату”
Скомороше. Вікіпедія пише, що “є каплиця із дерев’яною фігурою св. Яна (кін. 17– поч. 18 ст.).
Певно, це вона і є.
Знов Скомороше: стоїть на узліссі фігурка маленька. На околиці села (ти казала що помреш, я зробив) дубовий хрест.
Від Скомороше не можна йти вверх по течії Серету до Буданова, щоб побачити славнозвісний Буданівський дурдом, бо то вже не Чортківський район, а всі його маршрути повинні обриватися разом з чортківськими адміністративними межами.
Що зробити: переплутати Скомороше з базою в Скоморохи і зрозуміти, що ви приїхали.
Білий потік: костел з червоного каменю, 1933 рік.
Що зробити: не переплутати з Золотим потоком. Тут – цікавіше.
Повелитель Хом’яків – на цвинтарі біля церкви в Білому потоці (таке пише в нього на постаменті). П.Х. (кажуть, визначний чоловік) гордо гордо дивиться на землі, де колись був хутір Хом’яківка. що зробити: якась місцева чортківська рок-гурта може записати концептуальний альбом “Master of hamsters”
Печера Млинки.
Минулого місяця спелеоклуб “Кристал” подолав і відсвяткував 50-ий км печери. Це – приблизно 60-е місце в світі. І важливе тут не довжина,а динаміка – ще 10 років тому Млинки не дотягували до першої сотні.
Що зробити: відсвяткувати млинківських 50 км у доступний вам спосіб.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *