За повалення влади у Збаражі – смертна кара

Енкаведисти застосували найвіроломніші методи “викриття українських буржуазних націоналістів”.

17 вересня 1939 року за наказом керівництва СРСР Червона армія вступила на територію Західної України. Перед загарбницьким нападом Л.Бернія 15 вересня 1939 року підписав суворо-таємну директиву №720 про дії оперативно-тактичних груп на території Західної України.”Створення тимчасових органів влади, яка повинна захопити всі державні архіви, передусім жандармерії, армії та контррозвідки, заарештувати й оголосити заручниками відомих представників з поміщиків, князів, дворян, капіталістів, заарештувати представників урядової адміністрації, керівників та членів політичних партій (польських та українських) і громадських організацій. Чекістам тоді були дані відповідні інструкції, як діяти на наших землях:

– З метою виявлення підпільних контрреволюційних організацій, груп, осіб. Розпочати створення агентурно-інформаційної мережі з метою охопити нею насамперед державний апарат, контрреволюційні кола та політичні партії. Особливу увагу приділити охопленню агентурою редакцій газет, культурно-просвітницьких установ, продовольчих складів, робітничої гвардії та селянських комітетів. Використовувати архівні документи для арешту “ворогів народу”. Працівникам НКВД взяти активну участь у підготовці і проведенні тимчасових управлінь народних зборів та налагодити необхідну агентурно-оперативну роботу щодо викриття і репресій контрреволюційних організацій, груп та осіб, які протидіють і зривають організацію нової комуністичної партії.

(Діяльність оперативно-чекіських груп НКВД у західних областях України, вересень-жовтень 1939 року №2/4(13/14) СТ424-425. ІЛЮШИН.)

19 вересня 1939 року була створені робочі групи НКВД у Збаражі на Вишнівці, яка активно включилася в оперативо-чекістську роботу. Начальником оперативної дільниці (Тернопільська, Скалатська, Збаразька та Вишнівецька) був призначений О.А.Вадіс 1906 року народження. В органах НКВС з 1930 року, організатор масових репресій на території Тернопільської області до липня 1941 року. Звільнений з органів МВС у 1954 році. Помер в Росії 1966 році. Ці чекістські групи приймали від частин Червоної армії військовополонених та відправляли в табори. Були проведенні масові арешти цивільних. Протягом десяти днів під керівництвом Вадіса було затримано близько 10 тисяч осіб. Тільки за Збруч було відправлено 8800 полонених, а у Острізьку, Ровенську та Дубенську тюрми відповідно 1000, 1500, та 500 заарештованих. У Тернопільській тюрмі утримувалось майже 5000 вязнів. Так звільнивши від польського гніту, нова влада принесла на нашу землю терор та репресії.

На початку жовтня 1939 року в першому номері газети “Вільне Життя” був розміщений заклик до боротьби з “озвірілими буржуазними націоналістами, які намагаються погромити та підірвати діяльність нової влади”.

Вже офіційно через пресу на нашій землі нова влада повідомила про проведення репресій проти тих, хто любив і поважав свою рідну мову, релігію та Україну. Так у кожному населеному пункті нашого району оперативними групами НКВС були заарештовані офіцери польської армії, співробітники поліції, повітові службовці, керівники та члени політичних партій та місцевих організацій, члени різних національно-культурних товариств і громадських установ “Просвіти”, “Рідної школи”, “Єдність”, “Луг”, “Союз українок” не кажучи вже про політичні партії.

Всі дані про членство українців в цих громадських організаціях та партіх НКВС дізналось із списків, які їм залишила польська влада. Повітові старости складали дані навіть про стрільців УГА та солдатів армії УНР. Багато матеріалів було у таємній польській поліції, яка їх залишила на видному місці в своїх кабінетах.

Нова влада почала застосовувати віроломні методи “викриття буржуазних націоналістів”. Так, головний чекіст Тернопільщини О.Вадіс в лютому 1940 року заявив про активну підготовку до збройного повстання у Збаражі, з поваленням радянської влади та створення самостійної України.

Секретні служби за вказівкою О.Вадіса самі розробили план повстання і через агентів організували, щоб скликати із навколишніх сіл Збаража та Вишнівеччини молодь, а потім мати причину їх заарештувати. Органи НКВС за допомогою агентурної сітки Збаразького повіткому КП(б)У Чернишенка П.Т. Та Вишнівецького повіткому КП(б)У Буланого С.І. Члени якої вкорінилися в мережу націоналістичного підпілля, спровокували збройне повстання, щоб ліквідувати осередки місцевих партій. Головний чекіст області заявив, що повстання здійснювалося за планом, розробленим Берлінським проводом ОУН. Але за твердженням самого О.Вадіса на території районів не було конкретних бойових дій повстанців, бо завдяки передбачливим діям військ НКВС контрреволюційні елементи на підході до Збаража були заарештовані.

На початку грудня до місцевих осередків ОУН Вишнівецького та Збаразького повітів прийшли повідомлення про підготовку та проведення у Збаражі збройного повстання і захоплення влади. Згідно з вказівками, всі члени ОУН повинні з’явитися до міста, де отримають план дій від керівництва. Центрального проводу ОУН. Зброю будуть роздавати на місці. В інструкції було вказано, що у кожному селі прозвучить сигнал церковних дзвонів і запалять вогонь. Тоді всі рушать на великий збір під Збараж. Місцеві провідники повинні організувати збір всіх членів ОУН та “Просвіти”. Оповіщали голови осередків. Люди збирались в кожному селі під звуки церковних дзвонів. У Збаражі, в приміщенні пошти, куди мали прийти повстанці, на вікнах були встановлені кулемети, з яких був відкритий вогонь по людях. Були і вантажівки з червоноармійцями, які відразу затримували учасників повстання і завантажували у машини. З Вишнівця повстанці вирушили пішим ходом. Але вже за Колодном їх перестріли люди і попередили, що енкаведисти проводять арешти по селах. Всі розбіглись по своїх домівках. А на другий день почалося поголовне затримання учасників походу на Збараж. Так, у містечку було заарештовано 20 учасників повстання, Чернихівцях – 12, Старий Збараж — 7, Стриївка — 3, Кобилля — 6, Іванчани — 11, Мусоріці -3, Капустинці — 5.

Арешти учасників Збаразького повстання відбувались до травня 1940 року. У Збаразькому, Вишнівецькому та Лановецькому районахпо цій справі заарештовано 142 учасників подій 19 грудня 1939 року. Більшість з них отримали вирок — розстріл. Вони стали ворогами народу. Але якого? Арештовували повстанців вдома. Так 24 грудня 1939 року до будинку Гурніка Маркіяна Андрійовича (1912 року народження село Шили Лановецького району) прибули чотири енкаведисти і запитали, чи є Маркіян. Назустріч їм вийшла молода дружина і відразу зблідла. Вона зрозуміла в одну мить, що це за люди, і чого вони прийшли. Не з добром, а по душу людську. Розмову вели на чужинській мові. Не питаючи дозволу, увірвались в будинок і поводили себе як яничари, поневолювачі. Мала трьох місячна донечка Антоніна у повиточку побачивши чужинців, почала плакати і вже тоді, мабуть відчула, що татуся заберуть назавжди. Просилась в останній раз на руки, та озвірілі еткаведисти криками прогнали маленьку донечку і почали проводити обшук. Один із них зірвав портрет Тараса Шевченка у жовто-блакитній рамочці.

– Что ти оуновца повесил на стену? Керовніка своєвево. Где он проживаєт? Отвечай бистро! Та що їм було говорити, хто це такий, і що він для нас, українців, означає. Налетіли як монгольська орда, як інквізитори в сім’ю українця, де був постійний дух віри в Бога, в нашу Українську церкву, в нашу мову, в наші традиції і найголовніше в наш патріотизм. А варвари повитягували з полички журнали, книги, скинули все до купи у мішок і сказали, щоб їм дали і зброю, яка повинна тут бути.

– Где твой пістолет?! Куда спрятал денги, коториє тебе дали, чтоби ти бил організатором свержения советськой власти?!

Після такого допиту, на очах сімї побили Маркіяна. А молода дружина голосила, просила їх. Хотіла дати йому їсти на дорогу і одяг. Та ні,дозволили тільки поцілувати маленьку Антоніночку і повели. Востаннє побачив дружину, свою маленьку донечку, кровинку, хату, землю. Доставили спочатку у Вишнівецьку тюрму, де допити проводив у ночі енкаведись Запорожець, а потім перевели у Кременецьку катівню. Так кожного заарештували, звинувачуючи по підготовці до повалення влади у Збаражі. Їх жорстоко катували, а хто витримував муки нелюдських допитів, того потім розстріляли. За вказівкою керівництва НКВД, а саме О.Вадіса до 1 січня 1940 року по Тернопільській області затримано та ув’язнено 486 учасників контрреволюційних організацій. З них 316 — віком до 30-ти років, які нібито готували збройне повстання проти радянської влади. З 22 березня по 25 квітня 1940 року 540 чоловік заарештовано і відправлено в тюрми нашої області.

За криваву акцію у нашому районі, за убитих та покалічених українців. радянська влада вже у квітні 1940 року нагородила головного чекіста Тернопільської області О.Вадіса орденом Червоного прапора. На його совісті десятки тисяч закатованих у червні та липні 1941 року в тюрмах нашого краю.

За сфабриковане енкаведистами Збаразьке повстання молодь поплатилась своїм життям. Заарештовано 142 учасники, зокрема У Збаразькому районі – 84, у Вишнівецькому — 36, у Лановецькому – 22. Віком до 30 років — 76 молодих українців. До липня 1941 року в живих залишилось 64 учасники цієї акції. Так нова влада планово винищувала молодь, лишала сиротами дітей тільки за те, що їх батьки були українцями.

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ, смт. Вишнівець

Коментарі вимкнені.