Мама… матіночка… матуся…

Перше слово з вуст дитячих – мама,
Перший поцілунок – це її.
Бо лиш мама любить до нестями
І ночей не спить, як ми малі.

Мама… матіночка… матуся… Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації.
Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики
Моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. Вона полюбляє одяг спортивного стилю. Джинси і светр — її найулюбленіші речі. У кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в «хвостик», кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама. Просто найкраща в світі!
То ж пробачте, рідна,
За печалі і за передчасну сивину.
Ми вас, люба наша, і надалі,
Як завжди, любитимем одну.
Лиш гордістю будете Ви для родини.
Хай квіти цвітуть в Вашім серці щоднини.

Багрій Марта