Протистояння у Тернопільській обласній раді – це штучний процес, – екс-свободівець Степан Кондира

Шановні Тернополяни, шановні, тепер вже не однопартійці, але по – житті Друзі, шановна громада області!
Зізнаюсь відверто перед Вами, що за три роки перебування депутатом Тернопільської обласної ради мені не вдалося зробити жодних штрихів до покращення Вашого життя. І, як один із учасників престижного списку від ВО «Свобода» на таку публічну і відповідальну діяльність в представницькому органі, як Тернопільська обласна рада, мені не вдавалось проштовхнути свої «претензії» в депутатських запитах щодо вирішення суттєвих проблем області. І Вам це відомо! Це, фактично, перша моя публічна і представницька діяльність. Хоча, старався ніколи не бути слабким у своєму життєвому просторі. Але, ці три роки, як на мене, пройшли даремно. Це була моя і колективна безвідповідальність, де заяви знаходилися на грані «фолу». Мені вже не один десяток років. І проводити агітацію, переконувати людей, а взамін ці люди отримували «дірку від бублика», викликали в мене відповідну реакцію, яка виразилася у моїй заяві щодо виходу із партії, фракції, а, не виключно, із статусу депутата.
З цього приводу поділюся своїми міркуваннями щодо професійного підходу, як психоаналітик з групового психоаналізу, до такого процесу.
Відомо, що психіка люди є рушійною силою нашого тіла. Відомо, що психіка існує в трьох вимірах, які визначені і доказані нейрофізіологами. Відомо, що в кожного із нас існують життєві потреби. Їжа, побут, емоційне наповнення, продовження роду і таке інше. Це – позасвідомі наші фактори співіснування із навколишнім світом. І наші свідомі уяви (як найвищого регулятора нашої поведінки) про життя – базується на відповідності наших внутрішніх позасвідомих бажаннях і реалізації їх на свідомому рівні. Якщо вони відповідають істині, тоді кожний із нас отримує задоволення, словами психоаналізу – «інсайт» – вивільнення нашої внутрішньої напруги (домінанти бажання) із позасвідомого на свідомий рівень. Ми отримуємо реалізацію наших потреб, що сформовані в позасвідомому і вони готові в любий момент реалізуватися. Словами психоаналітика – наші бажання, це невидимий резервуар афектів, готових знайти підтвердження в свідомому світі, чи не знайти. Тільки прошарок, що лежить між свідомим і позасвідомим можна назвати внутрішнім ситом, внутрішньою цензурою, яка наповнена соціальним змістом, і вибірково перепускає наші бажання із позасвідомого на свідомий рівень, щоб задовольнити їх. Тобто, це – соціум, це люди, оточення близьких і знайомих, групи людей. В кінці-кінців, це – цілий народ, що об’єднаний рамками кордонів і національною ідентифікацією. Ось така, далеко не повна, модель психічного апарату людини і відповідно її поведінки.
І тепер, в контексті усвідомлення того, хто читає ці рядки, настає розуміння, що робити заяви на свідомому рівні партіям, або об`єднанням, переконуючи людей в своїх «солодких» обіцянках і закладати надії в громадян через свідому уяву про здійснене «майбутнє», не думаючи про наслідки, які отримують люди від закладених установок в позасвідомому, щоб задовольнити їх внутрішні потреби, викликають розчарування. Не здійснення, або не реалізація обіцянок, заяв, і таке інше – несе напругу в суспільстві і створює недовіру до тієї чи іншої структури, партії, об`єднання…
Тому, шановні читачі, вирішив піти на цей крок розуміючи важливість свого поступку по відношенню до своїх колег – однопартійців, депутатського корпусу, як, з рештою, і до партії ВО «Свобода». Я намагався тричі поспілкуватися з цього приводу із керівником партії, пояснити свої побоювання, переживання з приводу ситуації, яка складалася в нашій обласній організації, в обласній раді, в депутатському корпусі, і не отримав жодного кроку назустріч. Можливо, виникала така необхідність у керівництва партії – не спілкуватися із депутатами трактуючи це, як партійна дисципліна. Не виключаю цього! Тим паче, що керівництво обласної організації за трирічний термін помінялося вдруге. Але, справи від цього не зрушилися. Партія в області застрягла в позиціюванні до «своїх ворогів», залишивши далеко позаду наші обіцянки і заяви, нашу роботу. Трибуна обласної ради за останній період перетворилася не в трибуну озвучення питань підняття області в економічному просторі, а відзначилася кількістю протистояння, про яке я написав у своїй заяві виходу із фракції. Нам необхідно було б займатися більше економікою, а не політикою, раз ми вже досягнули вершин представницького органу. І тоді б почалася довіра виборців. Ми ж загрузли в «болоті» протистояння, хоча це штучний процес.
Вирішити питання по введенню депутатів можна було б при каденції Кайди О. П. Механізми були, але їх не зреалізували, а тепер виник колапс, хоча я про нього попереджував обласне керівництво. В любому випадку – «потяг пішов». Де він зупиниться, яку катастрофу зазнає – невідомо! Скажу відверто – вчасно стрибнув із нього тому, що побачив попереду зустрічний потяг, а життя продовжується.
Це один із етапів моєї політичної кар`єри, але в політиці залишаюся…

З повагою до читачів – Степан Кондира.

Для більш детального ознайомлення із моїми поглядами і напрацюваннями можна на моєму сайті:www.dr.stepha-kondyra.org.ua

Щодо різного роду дописів, наклепів і таке інше – не цікавить! Висловлюсь словами Святого письма: “… прости їм Господи, бо не відають що творять!…!

Степан Кондира