Кашкетники: горохом об стіну. Як врятувати релігійну громаду від неї самої

Перші сюжети про своєрідну релігійну течію  “кашкетників“ були створені років десять тому і крутилися довкола харизматичний пророка в кашкеті, який не воскрес на 40-ий день, а обіцяв.

П’ять років знадобилося столичним новинарям дотелепати за регіональними змішниками у наддністрянські села. В завершальному блоці новин, поруч народження панди в китайському зоопарку, показали сюжети про “українських амішів, що живуть над Дністром”. Ребрендинг  з “кашкетників” в “аміші” люду сподобався, і навіть самим носіям кашкетів, які “аміша” чомусь сприймають за щось компліментарне.

Загал дізнався, що релігійна група “амішів” сама себе називає “віруючі” (що некоректно, бо інші віруючі тоді хто?) живе без вікон без  дверей, повна хата людей, не визнає електрики-благ цивілізації, жінки народжують по 18 дітей кожна, чоловіки возяться по селу на колоритних возах, впряжених конями, зі штахетами в кашкетах.

фото з

Звідки взялися кашкетники. Історія

Після Першої Світової частина вояків поверталася в наддністрянські села після вражого полону, наверненими у віру євангельську. Серед неофітів не виявилося жодного з нахилами до теології; замість перейняти весь оригінальний обряд п’ятдесятників, з репетуванням дикими голосами на “пташиній мові” (в них то називається “хрещення Божим духом”), виник оригінальний релігійний доплив 

(на початках кількість прихильників була маленькою і на “течія” не витягувала).

Десь між двадцятими і між тридцятими вражені (від “вражаюче”) цим віруванням зі сусідніх сіл подібне притягнуло подібного. 

Головний акцент у цій піратській/неліцензійній  (до цього часу громада не зареєстрована, як релігійна) версії п’ятдесятництва клали на читання Святого письма, і що всі решта на планеті читати його не вміють. Нові члени та членкині підтягувалися шляхом агітації. На першому етапі “віруючим” міг стати кожен, хто потрапив під вплив комбатантів Першої Світової. 

Будь-який антагоністичний цивілізації соціум (кашкетники – очевидні антиглобалісти) розвивається по невидимих, і від того ще дієвіших законах. В момент X агітація припинилася, дверцята пастки з Біблією замість шматка сиру зачинилася, після чого чисельність громади збільшувалася майже виключно за рахунок природного приросту.

Єдине спасіння жінки – народжувати щороку (таке можна вичитати в Біблії), треба народжувати 10-12, навіть 18 дітей. У звичайній християнській сім’ї, якось так виходить, дітей значно менше, і ось це “якось виходить” і є головною пред’явою кашкетників до зовнішнього світу.

Електрифікація наддністрянських сіл відбулася відносно недавно, наприкінці 1960-их. 

Лампочку радісно вітали також і “віруючі” – окрім однієї ортодоксальної групи. 

На чолі з харизматичним пророком Іваном Деркачем (той, що згодом не воскрес), низько натягнувши на чоло кашкети, навідріз відмовилися від пекельних дротів радіоточки, бо по них диявол міг заповзти в душі їхніх дітей. Так відбувся поділ на “світлих” – (визнали електрику), і “темних” (живуть при каганцях). 

“кашкетники” – це суто “темні”

“Світлі” зараз становлять тотальну більшість в с.Набережне (кутове село Бучацького району). 

За харизматичним пророком в “темні” кашкетники пішли всього 12 сімей. 

На озброєння прийняли повзучу стратегію китайців (не про коронавірус, про збільшення кількості населення)  – як наслідок станом на 2020 рік “темні” кашкетники нараховують, за оптимістичними/песимістичними підрахунками, від 2000 до 8000 осіб.

Ці релігійні громадяни вже не влізаються в 5 сіл – готується інтервенція в шосте.

Ясна справа, що сімей було більше 12, “дванадцять” це алюзія на “релігійне” число пророків, претензія на “елітарність”.

                                                    село Будзин

Якщо про “кашкетників” пишуть прикарпатські журналісти  – героями стають мешканці Мостища (присілок с.Будзин Тлумацького району); історично інші кашкетники на правому березі були, але вимерли, в Сокирчині, Кутищі, а в Делевій є всього 3 сім’ї. Якщо журналісти пишуть тернопільські – зазначають села Космирин, Стінка, Набережне (хоча в ньому – “світлі”, які не кашкетники!) і західний хутір с.Сновидів, бо мешканці самого Сновидова – останній бастіон цивілізації на шляху Мордора, як фортеця Мінас-Тіріт у “Володарі перснів”. 

Ми ж повинні дивитися цілісно, в корінь проблеми.

Генетика. Про горох, ґудзи в голові і фемінітиви

Ґрегор Мендель – католицький священик XIX cт., засновник сучасної генетики. 

В монастирському садочку протягом кількох років ретельно і методично провадив дослідження на горохові, встановивши основні генетичні закони, згідно яких відбувається успадкування ознак біологічних організмів. Всі ж знають, що якщо в обидвох батьків блакитні очі, а дитина з горбатим носом/жгучими очима, то воно якось підозріло – от про це все першим дослідив Мендель, бо з точки зору ДНК принципової різниці між горохом і людьми не є. 

Цікаво, що в той час, коли за уявленнями загалу церква запобігалася від загрози саранчі бризканням перехрещеної  пальцями води, саме священик, у пошуках прихованих сенсів, опинився біля витоків “антирелігійної” науки генетики.

 

  Ґреґор Мендель. фото з

А причини шукати приховані сенси були – протягом XVIII ст.  уся аристократія Старої Європи повиздихувала від генетичних хвороб, що її доконали внаслідок багаторазового тривалого перехресного запилення виключно в межах цієї “елітарної” групи. Весь процес їхнього виродження пояснюється в рамках законів Менделя – незалежно від того, чи мова про Габсбургів, чи про бобових. 

В чому сенс біологічного механізму – внаслідок близькородинних схрещувань в ДНК накопичуються генетичні мутації –  але накопичуються в рецесивних, не домінатних генах, з тим спокійно можна жити, з рецесивного у фенотип не вилізе.

Якщо ж близькородинне схрещування відбувається “по другому колу”, в рецесивних генах обидвох батьків той же дефектний ген має здибанку, після чого переходить в ранг домінатних. Потомство, що народжується, якщо мова про горох, його відбраковують. 

 

На даний момент загальна кількість “темних” кашкетників  – кілька тисяч. Всі вони походять від дуже невеликої кількості засновників популяції.

Станом на 2020 рік, якщо уважно вдивлятися в кашкетників, спостерігаємо у них обмежену кількість морфологічних типів, якщо б вони на брали участь в навчальному процесі, могли б здавати ЗНО одне за одного.

 

“в.о. пастора в одній з громад має чисто такі ж вилиці, як завербований кгб в радянські часи в.о.пастора в одному з сіл, де “віруюча громада не збереглася”

“Там дуже багато кашкетників зара родится з зайачою губою”

На прикладі кашкетників бачимо дію ще одного генетичного закону – Пляшкової горловини. Генетиками встановлено, що все людство, незалежно від того, папуас чи вікінг, походять від однієї невеликої групки людей. 

Можливо, був якийсь катаклізм, а на одному “острові” нашим предкам вдалося вціліти – об’єктивно “ефект пляшкової горловини” = “легенді про Ковчег”.

Власне, в умовах мікропопуляції дуже швидко відбуваються мутації в  ДНК – вони переймаються усією популяцією. Мутації бувають шкідливими – тоді їхні носії визхдихують, і корисні, як от темна чи біла шкіра (залежно від умов середовища). 

Ясна справа, що паралельно нашій батьківській популяції, існували альтернативні людства, які не витримали природного добору і розчинилися в часі.

Що зробити, щоб кашкетники не стали альтернативним людством

Для кашкетників, які живуть по звичаєвому праву, претензії з боку держави – горохом об стіну.  Кашкетники кажуть, що їх треба залишити в спокої. 

Як на цю історію дивиться “суспільство”? 

Один дивиться, що наша держава неефективна вирішити цю проблему, бо все, до чого вона торкається, “одразу розвалюється”. 

Інший додає, що якщо за радянського часу спеціально навчені люди не змогли нічого вдіяти кашкетникам, то теперішні неуки тим більше нічого зробити не можуть. 

“Чи є от така вже проблема, що вони не готові брати в руки зброю (якщо мова про службу в ЗСУ) чи не ходять на вибори?”, – спитає третій і додасть по секрету, що він теж втік від військомату на поляки а на виборах краще б не голосував…

Ключове – коли держава нарешті наріже завдання зруйнувати стіну між кашкетниками в в нормальне суспільство –  чи буде спроможною українська наука генетика вийти на рівень нейтралізувати дефектні гени? Внаслідок близькородинних схрещувань в одній ізольованій групі, протягом кількох поколінь, кашкетницький геном просто кишітиме помилками та мутаціями. 

Тоталітарні секти, які оперативно винищують своїх учасників в рамках якогось обряду самоспалення, є гуманнішими за  кашкетницьку секту, де приреченими на виродження (в біологічному сенсі слова) стають усі їхні нащадки. 

Ця історія – про живих мертвих і ненароджених.

Направду, я побачив сюжет цього тексту в очах маленької кашкетниці з синдромом Дауна, яка кинулася перебігати дорогу під колеса нашого автомобіля (загальмувати встигли). 

Що робити з поколінням людей, які опинилися заручниками ситуації і вже не здатні зрозуміти своєї проблеми?  Це ж про як звільнити народ – незалежно від його волі.

Восьмого березня у столиці жінки і співчуваючі ходили маршем за права  вживати фемінітиви, об’єктивно, шукають ґудза на голову. А ґудз є! Щиро запрошую феміністок в кашкетницькі села провести просвітницьку роботу до “темних”, не зовсім здорових, збідованих  щорічними народженнями жінок, які навіть не підозрюють, що в них є якісь “права”. Можна давати лизати ДНК тест. Чи є сенс друкувати листівки? – навряд чи вони вміють читати, але з безпекових міркувань пропоганду краще скидайте з аеротехніки, як під час Другої світової, щоб не напоротися на кашкета зі штахетом. 

Як ви думаєте, що про кашкетників промовчить Уповноважений Верховної ради з прав людини? Якщо жінки громади навідріз відмовляються мати людські права – чи можна їх до того змушувати?

 Продовження буде…

“Погляд”