Під час проведення мобілізації на Тернопільщині стріляли по місцевих жителях

ПОСТАНОВЛЕНИЕ    бюро Вишневецкого райкома партии КП(б) Украины от 22 марта 1944 года. Полное обеспечение выполнения плана по мобилизации граждан  района в Советскую Армию на территории Вишневецкого района Тернопольской области. Бюро райкома партии постановило: 1. Утвердить мероприятия  по выполнению решения Вишневецкого районного КП(б) Украины  об усилении мероприятий по мобилизации до Советской Армии на территории данного района. 2. В каждом населенном пункте  провести мероприятия с участием отвественных работникав райкома партии, работников райвоенкомата и солдат РО НКВД. 3. Ответственным за проведения мероприятия по мобилизации является начальник РО НКВД Авдохин В.П.

 24 березня 1944 року. За шість кілометрів від Вишневця на шляху до Кременця знаходиться село Великий Кунинець. Шоста година ранку. Навколо села тихо розміщаються озброєні енкаведисти. Від керуючого складу йдуть накази: затримувати всіх чоловіків віком від 18-ти років, які не виконують вказівок  влади щодо проведення мобілізації у Вишневецькому районі. А військові вже мали конкретні списки та адреса тих громадян, що не явились 21 березня 1944 року у Вишневецький райвоєнкомат. Військовим була дана команда щодо проведення масових обшуків у будинках та місцях, де можливо переховуються, ті хто уникав мобілізації до лав Радянської армії і не хотів іти на фронт. Всі воєнізовані бригади, що прибули з Вишневця, були поділені  по десять солдат. Загальна кількість озброєних військових, що прибули у Великий Кунинець нараховувала коло ста чоловік. Одна з таких бригад прибула до будинку, де проживав Мороз Макар.

Зайшовши на двір, одні зупинились у воротах, один підійшов до  стодоли, а решта зупинились коло дверей хати. З комина вже йшов дим і через вікно було видно, що в хаті вже щось порядкують. Один із червонопагонників підійшов до дверей і прикладом гвинтівки постукав у двері. З хати пролунав схвильований жіночий голос. “Хто там?”  “Откройте. В этом доме есть  Мороз Макар, за которым, мы  советские бойцы красной армии пришли, чтобы отравить его защищать  родину от фашистов и украйнско-немецких бандитов. У відповідь жіночим голосом прозвучало що його немає в дома.

«Врете, нам сообщили,  что он в доме скрывается. Открывайте, а то сломаем дверь». В цей момент з протилежної сторони будинку, через вікно вискочив Макар і побуг на городи. З нецензурною лайкою за ним побігло троє солдат. Знаючи добре місцевість Мороз почав віддалятися від переслідувачів. Але декілька пострілів зупинили його. Енкаведисти підбігши, побачили що він мертвий.  “Ему так и надо, ведь прятался и наверно бежал к своим бандитам. Он враг советской власти.”В цей момент підбігла дружина і кинулася на мертве тіло свого чоловіка. “От и забери его себе. Нам таких в армию не нужно”, промовили вбивці і пішли. А постріли чули всі сусіди.

МОРОЗ МАКАР МИТОХОРОВИЧ, народився 17 березня 1918 року в селі Великий  Кунинець, одружений, освіта 5 класів, симпатик ОУН, УПА. Займався сільським господарством.

Та не тільки в одному місці села пролунали смертельні вистріли. В цей самий час, друга бригада озвірілих енкаведистів обступила будинок Мандзія Якова. Прикладами стукали у двері і кричали, щоб вийшли Мандзій Іван та Мандзій Петро. Вийшов батько і запитав, що треба. У відповідь почув що два його сини повинні вже бути у Вишневці на воєнкоматі і йти на фронт захищати “ советскую отчізну”. “Синів немає в дома”  таку відповідь почули військові.  Але в цей час з хліва вийшов Петро і кинувся бігти на городи. Поки отямились військові він зник за будівлею. Два червонопагонники кинулись за ним. За ними кинувся і батько. Він бачив що енкаведисти вже готувалися до пострілів по рідному синові і кричав щоб вони не стріляли. Пролунало декілька вистрілив і Петро впав. Яків підбіг, думаючи що син поранений в ноги. Але перед його очима відкрилась жахлива картина. Син мертвий. Він кинувся на енкаведистів і ті холоднокровно розстріляли і Якова п’ятьма пострілами. Яків впав мертвий коло сина. В цю мить пролунав жахливий голос другого сина, Івана. “Тату, що з тобою?” . Він вискочив  і побіг з криками, тікаючи від озвірілих енкаведистів. І знову пролунали постріли. Куля наздогнала Івана та положила його мертвого на рідну землю.  Два молодих українських хлопців і їх батько були розстріляні солдатами тільки за те що не прийшли у Вишневецький воєнкомат.
“Що с ними делать?” запитав один із солдатів офіцера, а той подумав і відповів. “ Пусть лежат. Другие будут знать как не слушатся нас”.

Мандзій Яків Петрович, народився 26 липня 1900 року в селі Великий Кунинець, одружений, освіта 2 класи, симпатик ОУН, УПА.

Мандзій Іван Яків, народився 6 жовтня 1920 року в селі Великий Кунинець, освіта 6 класів, симпатик ОУН, УПА

Мандзій  Петро якович, народився 26 липня 1925 року в селі Великий Кунинець, освіта 6 класів, симпатик ОУН, УПА

Свідком цих подій був житель села Великий Кунинець Гупало Петро Григорович.

АКТ

24 марта 1944 года.

Мы в составе командира  20 батальона войск НКВД тов. Лубанова В.П., сего числа проводили боевую операцию по мобилизации  граждан поселка  Большой Кунинец Вишневецкого района Тернопольской области. При попытку скрыться от мобилизации, были убиты  активные члены  местного ОУН та участники УПА, враги советского народа Мандзий Яков Петрович 1900 года рождения, Мандзий Иван Якович 1920 года рождения, мандзий Петро Якович 1923 года рождения.

Подписавшиеся: Лубанов, Воронов, Щурин.

Облава енкаведистів тривала у селі до десятої години ранку. Було переглянуто половину помешкань в селі. Крики дітей, жіночі сльози і плач, погрози і нецензурні слова солдат лунали повсюду.. Все це робилось за вказівкою партійного керівництва району. Енкаведисти розшукували і хотіли затримати тоді молодих хлопців та старших за віком для поповнення армії  із села: Господариська Степана Васильовича, 1921 року народження, Климчука Дмитра Панасовича, 1900 року народження, Кошака Олексія Павловича, 1923 року народження, Левчука Йову Івановича, 1923 року народження, Мазура Василя Романовича, 1912 року народження, Мазура Петра Романовича, 1925 року народження, Майструка Олександра Лук’яновича, 1916 року народження, Мукоїду Дмитра Івановича, 1923 року народження, Марчука Якова Анастасійовича, 1921 року народження, Павлюка Степана Арсеновича, 1923 року народження, Романюка Тимофія Романовича, 1911 року народження, Скоробогатого   Івана Мойсейовича, 1921 року народження, Скоробогатого Петра Іларіоновича 1922 року народження, Скоробогатого Филимона Антоновича, 1911 року народження, Шаруна Романа Івановича, 1922 року народження, Барана Павла Сергійовича 1920 року народження, Брегу Василя Степановича, 1922 року народження, Гірчука Івана Олексійовича, 1920 року народження.

Так, радянська влада на Тернопільщині, щоб залякати молодих українців, проводила мобілізацію. Чи хтось відповів за вбивство? Ні! Влада за такі дії тільки нагороджувала.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ