о. Юстиніан Городечний: «Бог народився для людини і не тільки»

Напередодні Нового року запросила до інтерв’ю настоятеля монастиря Різдва Пресвятої Богородиці в Тернополі о. Юстиніана Городечного. Зокрема говорили про реакцію серед християн на поведінку тернопільського Архиєпископа Мстислава Гука, про кількість церков у Тернополі VS рівень моральності, про ялинку в церкві, про різдвяні традиції у монастирі, щодо змісту відзначення Різдва 25 грудня і 7 січня. Розпочали розмову з теми турботи про ближнього.

 Притулок для одиноких пристарілих людей на вул. Симоненка

Все почалося з того, що приблизно 8 років тому благодійна організація “Карітас”, яка функціонує в нашій Тернопільсько-Зборівській архиєпархії, звернулася до нас з проханням уділити на своїй території місце під будову дому святого Антонія, призначеного для опіки над дітьми з вулиці. Але з якихось причин “Карітасу” не вдалося реалізувати цей проект, всю будівельну документацію згодом передали нам. Наразі продовжуємо зведення того будинку, але змінили цільове призначення на “для потреб людей похилого віку”, за якими нікому доглядати. Притулок передбачений на орієнтовно 15 осіб і не більше. Якщо Боже провидіння поможе, то ними опікуватимуться монахині, які будуть там жити.

Нещодавно в інтернет-ЗМІ з’явилася інформація, начебто цей проект уже на завершальному етапі. Це неправда. Роботи ще дуже багато і кінцеві терміни невідомі. Поки що у приміщенні лише встановлено вікна, більша частина будинку поштукатурена. Підключені комунікації – вода, газ, світло.

Проект реалізовуємо за кошт благодійної організації францисканців “Францисканці у східній і центральній Європі”. Без їхньої допомоги, робота йшла б довго і невесело.

“Дім життя” ім. святої Беретти Моллі у Драганівці

Інший проект, в якому беру участь, – “Дім життя” ім. святої Беретти Моллі у с. Драганівка Тернопільського району, який функціонує у рамках жіночого монастиря сестер францисканок Матері Божої Неустанної Помочі. Тут живуть жінки з дітьми або вагітні, які не мають де жити у зв’язку з тим, що їхня вагітність була обтяжливою для батьків чи чоловіків. У цьому домі вони мають запевнене харчування і проживання впродовж, як мінімум, року, максимум – півтора року. Зараз там живе 5 жінок і 6 дітей.

Тим, хто відчув кризу особистості

Духовні люди цілеспрямовано йдуть до одинокості і тиші. Ті ж, хто має нечисте сумління, внутрішні проблеми, – втікають від тиші і спокою, втікають в шум, бо в ньому не чути совісті – Голосу Божого. Особа сама винна у такому своєму стані, бо ж, не маючи контакту з Богом, не має його і з собою. Однак, навіть коли вона страшно поломана, не повинна тратити надії. Бог завжди відкритий, щоб будувати з людиною дружбу.

Про Різдво 25 грудня і 7 січня

Коли ведемо мову про “Різдво”, завжди треба усвідомлювати, чиє воно? Різдво — Ісусове.

Тепер, згадуючи про Різдво у рекламах і афішах, акцентують на святкуванні, а не на джерелі того святкування. Не можна зводити цю подію до виключно емоційних процесів, Різдво Христове – це свято зустрічі людини з Богом.

Розбіжність у датах святкування Різдва Христового походить з історичних передумов – Юліанський календар (старий стиль) пропонує відзначати Різдво 7 січня, а Григоріанський, що походить від Папи Римського Григорія XIII, який цікавився астрономією і вирахував похибку в часі у Юліанському календарі (від 46 року по Христі), яка наросла до XVII століття у 13 днів. От тому і відмінність у датах святкування Різдва Христового.

Католикам і не тільки, можна відзначати Різдво Христове два рази. У мене в родині на Львівщині, поблизу польського кордону, де є православні, греко- і римо-католики, так і було. Римо-католицьке Різдво Христове святкували скромно: ходили співати українські колядки в костел, хоча поляки у 90-ті роки цій традиції не дуже тішилися (усміхається – ред.). 7 січня натомість – уже з усіма українськими традиціями.

Ми ж, францисканці, святкуємо Ісусовий день народження тільки 7 січня. 25 грудня цьогоріч випало в неділю, то й так було неробочим днем. У минулі роки ми працювали в цей день, позаяк, у нашому розумінні, можливість святкувати Різдво Христове двічі не є обов`язком, лише можливістю.

На найвищому церковному рівні ведуться переговори щодо спільної дати відзначення Великодня. Ідея об`єднання святкування – це завжди добра ініціатива, тим паче у нинішньому зглобалізованому світі.

Традиції на Святвечір в монастирі францисканців у Тернополі

У рамках нашої монастирської традиції на Святвечір на дзвінок у трапезній збирається уся братія. Насамперед, ми колядуємо і читаємо фрагмент з Євангелія святого Матея чи святого Луки, які найкраще описують подію народження Ісуса. Після цього настоятель монастиря бере просфору (пластинки хліба з медом), яку розділяє поміж братів, складаючи кожному різдвяні привітання. Тоді настає урочистий момент, коли наймолодший брат зі спільноти стає на коліна перед всією братією і просить у настоятеля благословення, щоб дозолив проповідувати йому про дитятко Ісуса. Після проповіді і привітань братів він знову стає на коліна і просить вибачення, що був недостойним проголошувати Ім`я Господнє. На це настоятель монастиря дає брату покуту — промовити 10 разів молитву “Богородице Діво” і раз “Отче наш”, наприклад, які він молить за померлих. Тоді всі приступають до вечері з 12 страв.

Під час трапези співаємо колядки українською і польською мовами.

Першими у всій красі бачать різдвяну шопку не тернополяни

Уже традиційно на Святий вечір в монастир приходить вертеп із с. Гаї Шевченківські – найменші парафіяни села. Вони приносять нам гостинці, співають, віншують. Ми теж готуємо для них гостинці, запрошуємо до вечері. Опісля ведемо їх до шопки і вмикаємо вогники – отож, першими нашу шопку бачать саме малі гаяни. Вони чисельно фотографуються біля неї, потім уся стрічка у Фейсбуці переповнена світлинами біля нашої шопки (усміхається – ред.). Офіційне відкриття шопки – під час нічної Служби Божої о 00.00 7 січня.

Обов’язково: запалити свічку і вимкнути світло

Коли молишся добре вимкнути світло, залишивши лише полум’я свічок. Тоді, в напівтемряві, усвідомлюєш, що там, де є Бог, завжди є світло, до якого хочеться горнутися. Коли багато електричного світла, увага людини розсіюється, їй важко зосередитися на найважливішому.

Рекомендую тим, хто хоче сповна пережити Різдво, провести його, як романтичний вечір в сімейному гроні, – зі світлом свічки. Взагалі люди повинні по-новому відкрити вартість всього живого – вогню, природного світла, сіна, домашніх страв. Пригадую, в мене вдома був звичай на Святвечір пускати в дім малих котиків, песиків, курчаток під стіл. Це підкреслює факт, що Бог народився для людини і для всього світу – рослинного і тваринного.

Спиртне на Різдво

Очевидно, що на Святвечір алкоголю на столі не має бути. Оскільки всі страви є пісними, тому напої повинні бути такими ж. В день Різдва Христового не має вже посту, тому спиртне дозволено в міру.

Коли у церкві є ялинка

Християнство інкультурувало чимало практик з різних релігій, які пов’язані зі звичайними природними процесами. Як от ялинку з язичництва.

Я не маю жодних претензій, що в передноворічний час вирубують ялинки. Ялинки як вирубуються, так і садяться. До слова, найзапекліші екологи, які виступають проти вирубування дерев, продукують найбільше штучних, пластикових виробів. Це лицемірство.

Коли йдеться про Бога – для нього нічого не шкода. Мені робили закид, мовляв, як багато ялинок знищено для різдвяної шопки в нашій церкві. Мені не шкода 30 чи 40 ялинок для Бога. Тим паче, їх привезено офіційним шляхом – замовлено у лісгоспі з відповідною оплатою. Важливо лише, щоб у державі був чіткий контроль над вирубкою і насадженням лісу.

Кількість церков у Тернополі VS Рівень моральності

Якщо зважати на стрімку урбанізацю суспільства, коли багато селян виїжджає на постійне проживання в міста, побудова нових церков – нормальне явище.

В одній багатоповерхівці часом поміщається ціле село (за кількісним показником). До того ж будівництво храмів відбувається за попереднім міркуванням і благословенням церковної ієрархії, а не випадковим чином чи через чиєсь спонтанне бажання.

Мені, як священику, зростання чисельності церков у Тернополі цілком очевидне і потрібне. Якщо колись перед Великоднем доводилося щодня по 6-7 годин сповідати людей, тепер – 2 години. Це краще, бо маєш більше часу і сили для кожної особи.

З іншого боку, коли будуються заклади неморального типу на кшталт барів, то чомусь не чути навколо їхньої потреби голосних дискусій, а варто було б обговорити, чи потрібний в районі черговий «деморалізатор», чи ні?

Подія тернопільського архиєпископа Мстислава

Стосовно Архиєпископа Мстислава Гука – боляче. Його особа є однак “лакмусовим папірцем” для багатьох християн і взагалі людей: хто як реагує на ту подію – такою людиною, таким християнином і є. Один прихожанин нашого храму сказав, «отче я молюсь за владику Мстислава і вірю, що Бог його піднесе вище від багатьох, бо так багато його засудом своїм принизили». Це є приклад правильної, людяної і християнської реакції на подію.

Люблю Церкву, тому подія архиєпископа болить мені. Якщо у моїй сім’ї трапляється якесь лихо, мені прикро з цього приводу і роблю все, щоб покращити стан моєї родини, не ходячи з наріканнями, а співстраждаючи, даючи прощення і надію. Бо чи православні, чи католики, чи протестанти — всі ми є  родиною, тілом Христовим, так, поділеним, пораненим гріхами, але тілом Богочоловіка. А Бог знає, як кого покарати і поблагословити, і краще, коли він нас судитиме за надмірне наше милосердя, бо Він Сам такий, аніж за надмірну нашу справедливість, бо нас усіх тоді чекає вогонь вічний.

Читачам “Погляду” від Юстиніана Городечного

Бажаю читачам “Погляду”, щоб у Святвечір Ісус народився в кожній вашій родині. Різдво Христове — це свято сім’ї. Нехай нам ніколи не бракне взаємної любові. Бажаю бачити в собі і в ближньому те, що Ісус приносить нам своїм Різдвом, — добро, щирість, відкритість, доброзичливість, милосердя, святість, тепло, світло…  Хай Різдво Христове відновить нашу людську природу і добрі родинні відносини!

Підготувала Ірина Юрко.

Фото автора.