У Тернополі нахабніють «гаспада афіцери», яких досі захищають національно-патріотичні підприємці

На вихідних відома тернопільська письменниця Леся Коковська-Романчук у соцмережах розповіла про прецедент, який трапився з нею в одному з центральних закладів громадського харчування Файного міста. Нефайний прецедент, якшо шо. Неподалік від алеї зірок – для орієнтиру.

“Щось не маю я останнім часом щастя на заклади громадського харчування! – пише Леся Коковська-Романчук. – Що не день – хамство і безвідповідальність! От і вчора… Купили ми з Тарасом (чоловік пані Лесі – ред.) бельгійських вафельок – свіжих і гарячих. Ну, люблю я, грішниця, бельгійські вафлі, навчилася на дурне в Брюселях-Амстердамах! А тут – Сергій Синюк назустріч. Ну, як не посидіти всім разом десь у гарному місці? Далеко не шукали – поруч столики під тентом. Присіли, приготувалися замовити якусь каву-чай-піцу, а тут пан, мабуть, власник закладу, помітив у руках Тараса пакетик з вафельками і практично вигнав нас, бо в них, бач, не можна приходити “зі своїм”! Мабуть, дуже ми на бомжів скидалися.. До відома – в Європі можна їсти свої бутерброди де завгодно, ніхто слова не скаже, ще й тарілочку подадуть. Це з досвіду.
Гарне містечко.. А саме навпроти моєї зірки на алеї зірок.. Це вам для орієнтиру, де в Тернополі найбільші хами.

Ще одна історія про заклад громадського харчування…
Готувалися до весілля. Знайшли затишний зал, пристойне місце зі смачною кухнею. Та виявилося, що музикант – мій добрий друг, виконання якого саме надавалося до випадку, там більше не працює. Зателефонувала… Він з радістю погодився, але не в цьому ресторані: “Ноги моєї там більше не буде!” Поцікавилася, чому так суворо. І виявилося… направду виявилося страшне… Минулого року, коли на Сході розпочалася війна, якийсь відвідувач замовив пісню про господ офіцеров – ну, знаєте.. “Господа офіцери – голубиє князья..” Гроші швиргонув як собаці. Музикант кинув гроші назад і відмовився грати: “Між нашими країнами війна!” Наступного дня був звільнений без пояснень.
Звичайно, ми перенесли весілля до іншого закладу, нас радо прийняли у ресторані “Тернопіль”, вишукана середземноморська кухня, новісінький світлий зал, чудове обслуговування, ще й поважна знижка – за рекламу (дякуємо Ігореві Качмарському!).
Але історія з музикантом не дає спокою. В Тернополі “гаспада афіцери” нахабніють, а національно-патріотичні власники закладу радше виженуть музиканта, ніж втратять солідного клієнта! То ми так воюємо?
Заклад саме в центрі міста, центріше не буває. Вгадайте, де у нас такі патріотичні власники?”.

Звісно, “найнятим менеджерам в зуби не дивляться”, але мовчки спостерігати подібні інциденти – все ж злочин. 

Коментарі вимкнено.