Ми разом всупереч усім!

Привіт всім читачам «Погляду»!

Нас звати Іра і Вадим.  Ми наважились написати свою історію кохання  в рамках даного конкурсу. Але не стільки для того, щоб отримати приз, як для того, щоб доказати усім нашим недоброзичливцям, що ми разом, і все в нас чудово!
Своє фото не публікуватимемо: ті хто нас знає, здогадається про кого мова.
А розповідь наша досить специфічна. Справа в тому, що Вадим вже був одруженим до того, як ми з ним познайомились. На час, коли в нас почали зав’язуватись відносини – з дружиною вже розлучились.  Причин я писати не буду, багато бруду і неприємних для нас спогадів. Коханий болісно переживав розрив із своїм першим коханням. Натомість його екс-дружина всіляко його принижувала: мовляв, та кому ти потрібний, ти невдаха, ти без мене ніхто…
Можливо саме це змусило мене так добре до нього ставитись, щоб доказати йому, що він найкращий.
Та тільки-но в нас все налагодилось, знову з’явилась його перша жінка. І не сама: вся її родина оклеймила мене розлучницею. Нам не давали проходу.  І хоча до того, як ми одружились, вони були розлучені вже два роки, його звинуватили в непорядності.  Було боляче і неприємно, я ж бо знала свого Вадима. І знала, через що йому довелось пройти в стосунках із першою дружиною: постійні зради, приниження, скандали, втручання її родини у їхні особисті справи…
Схоже, вона зрозуміла, що втратила. Але на сьогоднішній день ми вже чекаємо на дитину, все в нас прекрасно, хоча під під’їздом мало не чергує хтось із родини його колишньої. Мовляв, нічого в нас не вийде. Вони прагнуть знову поєднати Вадима з цією фурією.

Та я до кінця відстоюватиму наше з ним щастя, наше кохання. І ось що хочу сказати: я його нікому не віддам. До тих пір, поки він сам цього не захоче…Ми разом всупереч усім!

Можливо саме ця пара достойна виграти у цьому конкурсі? Чекаємо на ваші коментарі!

-1 thoughts on “Ми разом всупереч усім!

  • 14:28 | 6.02.2011 о 14:28
    Permalink

    А я вже знаю, про кого мова! ви гарна пара, нехай вам щастить!

  • 21:03 | 6.02.2011 о 21:03
    Permalink

    Історія цікава звичайно, але хто знає, як воно було насправді? Тим більше, що фото нема.

  • 23:24 | 6.02.2011 о 23:24
    Permalink

    Ви знаєте, досить часто люли починають цінувати близьких тоді лиш, коли їх втрачають. Можливо, прочитавши цю історію, інші задумаються над тим, що поруч нас дійсно незамінимі люди. Що потрібно інколи і поступитись.
    А Вам бажаю зберегти Ваші почуття і не вератись у минуле. Успіху Вам!

  • 23:25 | 6.02.2011 о 23:25
    Permalink

    Я теж підртимаю цю пару. Тим більше, що чекають дитятко і позитивні емоції їм не помішають. так що успіху Вам” І щасливої дороги до Львова!

  • 23:26 | 6.02.2011 о 23:26
    Permalink

    Я теж приєднуюсь))) Материнство це щастя!!! Успіху!!!

Коментарі вимкнені.