Все, що робиться – не без причини…..

Є стільки думок, історій, тверджень, пісень, мрій про оте єдине … про кохання…але не кожен знає де і як його знайти, і що потім з ним робити….
Наша історія була не  зовсім романтична…в ній було багато сліз…відчаю…гордості…образ…але не було ні каплі ненависті… перші  пару місяців все було добре, а потім нас як поміняли…і  ми сходились-розбігались…мирились-сварились, але так тягнуло один до одного…хотілося чути…бачити…торкнутись…хотілося просто бути поруч і бачити його посмішку…хотілося попросити вибачення за все…тільки би обняти його…хоч секунду зловити погляд…друзі говорили, щоб забула, що він іншу вже знайшов, а в мене наче сеце розліталося на шматочки від їхніх слів,  мені було так боляче, але тішило те, що я дуже хотіла бачити його щасливим…і справді думала, що він щасливий з тою…іншою…
Всі казали, все що робиться- то на краще…ага, мені боляче…а вони кажуть, що це добре…в голові нічого не вкладалося…там був тільки розпач…розбиті мрії…а в серці біль…
Здавалося, що все це просто сон…поганий сон, з якого я не можу прокинутись…
І одного ранку я прокинулась, і вирішила, що треба шось міняти, як в собі, так і в своєму житті…бойовий настрій пропав вечером того ж дня, коли відкривши двері на вулицю… я побачила на порозі його…такого сумного, але такого мого… ні , він не стояв в мене на порозі з квітами та обручкою, як у американському кіно, він просто підійшов…обняв…і сказав, що не може без мене…що він просто хотів найти не таку як я, він просто шукав, сам не знаючи що, не розуміючи, що все, що йому потрібно, живе на сусідній вулиці…
Ось так, переступивши через гордість, подолавши всі негаразди, ми все таки вирішили почати все з початку, з білого аркуша писатимемо в ньому лише кольоровими маркерами)))

Оля та Мишко

Тож голосуйте за цю чудову пару, оцінками та коментарями!

Можливо саме вони відвідають еротичний Львів!