Українські здобутки до 20-річчя Незалежності у дзеркалі статистики

Скоро минає 20 років незалежній державі Україна. В історичному сенсі цей термін не є значним, але двадцятиріччя держави є приводом для того, щоб уважніше подивитись на здобутки і невдачі молодої держави. Подивитись, щоб замислитись і проаналізувати. Приводом до написання цієї статті став один оприлюднений недавно документ. Державна служба статистики опублікувала дані про стан зовнішньої торгівлі нашої держави за I півріччя 2011 р..

Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами в Україну за цей період склало 5 млрд. 509,6 млн. дол. Таким чином, дефіцит зовнішньоторговельного балансу виріс в 2,3 рази, в порівнянні з 2 млрд. 371 600 000 дол. за січень-червень 2010 р.

У I півріччі 2011 р. експорт товарів склав 32 млрд. 843 300 000 дол., Імпорт – 38 млрд. 352,9 млн. дол. Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,86 (у I півріччі 2010 р. – 0,91).

Враховуючи, що значна частина імпорту потрапляє до нас контрабандою, а значить – не відображена у цьому звіті, реальний показник є значно гіршим. Хоча й опублікована цифра не радує. Виходить, що країна живе в борг, запозичивши за останні півроку більш ніж півдесятка мільярда доларів. В 2010 році негативне сальдо складало 9,309 млрд. доларів США. Якщо динаміка відносно 2010 року збережеться, тобто цей показник збільшиться в 2,3 рази, то на кінець року будемо мати негативне сальдо зовнішньої торгівлі десь у 20 млрд. доларів США.

В 2008 році цей показник становив 18,53 млрд. доларів США. 2008 рік закінчився обвалом гривні, після чого негативне сальдо зменшилось – так за січень-вересень 2009 року воно склало всього 1,0795 млрд. доларів США. Девальвація національної валюти завжди вигідна для експортерів, тому що в результаті скорочуються витрати на виробництво – адже зарплата виплачується в здешевленій національній валюті, як і вітчизняні сировина, комплектуючі чи інгредієнти. В 2008 році проблему негативного зовнішньоторговельного сальдо трохи менш ніж у 20 млрд. доларів вирішили в чисто монетарний спосіб. Зараз маємо схожу ситуацію, якогось пожвавлення в економіці не спостерігається. Тому, можна очікувати обвалу гривні уже в цьому році.

У цій довідці приводяться й деякі інші цифри, на які слід звернути увагу. Основу товарної структури українського експорту складали чорні метали та вироби з них – 33,2% від загального обсягу експорту. Мінеральні продукти становили 14,5%, механічне та електричне обладнання – 9,2%, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 7,6%, засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби – 7%, продукти рослинного походження – 6,9%, жири та олії тваринного або рослинного походження – 5,7%. Ми бачимо, що половину нашого експорту становить продукція слабого ступеня переробки. В світовому поділі праці ми займаємо нішу практично сировинного придатка до світових лідерів економіки. Така структура експорту характерна швидше для колонії, а не для країни, яка претендує на статус цивілізованої і європейської. Гостро висвітлюється ситуація в нашому виробництві, яке, по-суті, перебуває в стані занепаду. Крім того, Україна не може проводити самостійний політичний курс через повну залежність національної економіки від експорту металу. Для політичного тиску на нашу державу достатньо урізати квоти на продаж металу в Європу, Росію або США.

Найбільші експортні поставки здійснювалися в Російську Федерацію – 28,2% від загального обсягу експорту, Туреччину – 6,1%, Італію – 5,4%, Польщу – 4,3%, Білорусь – 2,9%, Китай та Індію по – 2,8%. Суттєва доля експорту, що приходиться на Росію, дає Кремлю суттєвий козир для впливу на політику України. Це – на додачу до «газового важеля» про який слід сказати окремо. Наразі не спостерігається спроб зменшити залежність від північного сусіди. Якщо розглянути цей чинник разом зі спробами ввести другу державну мову в Україні, то складається враження, що в українських владі і бізнесі занадто багато симпатиків Москви і дуже мало (скоріше, вони відсутні зовсім) державних діячів – патріотів України, а наша країна готується ввійти в склад Росії. Адже можливість проводити максимально незалежну політику – стратегічне питання для будь-якої незалежної держави.

Окремо потрібно згадати про «газове питання». Як уже згадувалось у цій статті, в 2010 році негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу складало 9,309 млрд. доларів США. За 36 мільярдів кубічних метрів російського газу було заплачено трохи менше 10 мільярдів доларів, тобто практично ту ж суму. Вже існуючі технології електрообігріву приміщень дозволяють, замінивши центральне опалення житлових будинків на індивідуальні системи електрообігріву, зекономити близько 13,2 мільярда кубічних метрів газу, а це 4,5 мільярдів доларів. За рахунок використання вугільного пилу в металургії, можна зекономити близько 8 мільярдів кубічних метрів газу. Це ще 2,7 мільярда доларів. Якщо додати ці цифри, маємо 7,2 мільярда доларів. Вірніше, могли б мати – наші 7,2 мільярда доларів США має «Газпром». А ми маємо суттєві проблеми в економіці, які тягнуть за собою проблеми з наповненням бюджету, пенсійного і різних соціальних фондів. Що врешті-решт невідворотно приводить до жебрацького стану 80% населення України.

Існування «газової проблеми», яку можна розв’язати за 2-3 роки, не відповідає інтересам українського народу. Джерело цієї проблеми – купка олігархів, яка має відношення до торгівлі газом і, користуючись своєю присутністю у владі, не тільки не допомагає у ліквідації газової залежності, а й створює бюрократичні перешкоди перед громадянами, які хочуть встановити у себе автономні електричні системи обігріву.

Завершуючи свою статтю, хочу ще раз нагадати висновки, які випливають з аналізу інформації, яку оприлюднила Державна служба статистики:

·     Негативні тенденції в українській економіці наростають.

·     Структура експорту показує, що на 20 рік незалежності Україна перетворилась на сировинний придаток, і має економіку типу колонії, до того ж економіку, вразливу до зовнішнього тиску.

·     Якщо такі тенденції збережуться, то десь на кінець року можна очікувати суттєвої девальвації гривні.

·     Вирішення «газового питання», крім зменшення зовнішньої залежності, могло б суттєво покращити зовнішньоторговельний баланс, а також покращити інші економічні показники.

Хоча, корінь всіх проблем – це існування олігархічного режиму в Україні, який не може забезпечити ефективного управління країною і її економікою, є гальмом економічного і загальнолюдського розвитку України. Існування цього режиму, на жаль, є самою більшою бідою і найбільш помітним «здобутком» двадцяти років нашої незалежності. І це має бути всім нам і нашому сумлінню німим і постійним докором.

Микола Осіпчук, Лелека