Тернопільська веслувальна база буде однією з кращих в Україні

«Курчат восени рахують» – саме за таким принципом працюють тернопільські тренери та їх підопічні-веслувальники. Закінчивши у вересні-жовтні офіційний сезон, майстри веслування на байдарках і каное практично не «вилазять» із Добротвор, що на Львівщині, де створено всі умови для тренувань на воді у зимово-весняний період. Як готуються тернопільські веслувальники до нового сезону, якими були їх успіхи в сезоні, що минув, та про тернопільські олімпійські перспективи в цьому виді спорту розповіли «Номер один» директор ДЮСШ «Буревісник» Богдан Балабан (Б.Б.) та тренер з веслування ШВСМ Микола Павлов (М.П.).

Тернопільська веслувальна школа – одна з кращих в Україні!

– Якими досягненнями може похвалися тернопільська веслувальна школа?

– Б.Б.: У сезоні-2011 на чемпіонаті України серед спортивних шкіл, які культивують веслування, а таких в Україні є 87, наша школа в західній зоні зайняла перше місце, а серед усіх шкіл країни у фіналі ми були шостими. Вважаю, що це серйозний показник. Інші змагання, які оцінюють рівень нашої роботи, – це першість серед збірних областей (26 команд). На них збірна Тернопільської області, складена з вихованців ДЮСШ «Буревісник», зайняла 10 місце. Показник теж пристойний, зважаючи на те, що в школі працює лише четверо тренерів (навчають близько 180 дітей), коли, до прикладу, у наших сусідів-хмельничан – 22 тренери вчать дітей цьому виду спорту. Також у минулому році відбулися юнацькі ігри України (1994-96 р. н.), де наша область зайняла 12 місце. При цьому в особистому заліку тернополяни завоювали два «золота» – Тетяна Єднак та Анастасія Гикава (обидві – байдарочниці), «срібло» та «бронзу» – Ельнур Ахадов і Павло Сарабун (каное двійка). Загалом зі всіх юнацьких змагань у 2011 році тернопільські веслувальники привезли 9 золотих медалей, 6 срібних і 4 бронзових.

– Чи перебувають наші веслувальники «на олівці» у тренерів збірної України?

– Б.Б.: За результатами року до юнацької збірної України включено троє наших спортсменів: Т. Єднак, А. Гикава та Е. Ахадов. Причому Тетяна проходить підготовку в складі старшої вікової групи збірної України та готується до участі в чемпіонаті Європи серед молоді, який у липні відбудеться в Португалії.

На Олімпіаду – без тернополян?

– А як виглядають на фоні інших дорослі тернопільські веслувальники?

– М.П.: На перших змаганнях року – кубку України Сергій Фесун у байдарці-четвірці (К4) та Олег Терновський у каное-одиночці (С1) були другими, натомість обласна двійка – Сергій Фесун/Андрій Монастирський (К2) вибороли «бронзу». А на чемпіонаті України Фесун знову ж таки був другим (К4), а Тарновський – шостим на 200 м (С1).

– А хто з них входить до збірної?

– М.П.: Каноїсти – майстри спорту Олег Терновський і Антон Чернега значаться серед кандидатів до збірної команди України. Нині вони готуються до молодіжного чемпіонату України. За його результатами сформується команда на участь у молодіжній європейській першості (до 23 р.). Обидва спортсмени мають високі шанси поїхати на чемпіонат Європи.

– А як щодо Костянтина Мельничука, який теж донедавна представляв нашу область?

– Сьогодні Костя захищає кольори клубу «Хімік» (м. Южне, Одеська обл.) і приносить нашій області консолідований залік, адже є студентом Тернопільського економічного університету. У нього також цьогоріч були непогані результати. Так, на кубку України він виборов 2 золотих, 2 срібних та бронзову медалі. А ще Костя виступав на чемпіонаті Європи (Белград, Сербія) в каное-двійці, де показав сьомий результат на 200 м та восьмий – на 500 м.

– А чи є в когось із тернополян хоча б теоретичні шанси поборотися за путівку на Олімпіаду?

– Б.Б.: За результатами чемпіонату світу в збірній команді України з веслування вже є три олімпійських ліцензії. У травні буде проводитись європейський ліцензійний турнір у Познані (Польща), де ще можна здобути путівки на ОІ. Для каноїста Мельничука це невеличкий шанс зачепитися за Олімпіаду в каное-двійці на дистанції 1000 м. Але щоб поїхати на відбір, спершу потрібно вибороти перемогу на кубку України, а там конкуренція теж серйозна. А щодо байдарочника Фесуна, який вже давно входить до збірної, то нині він не розглядається серед претендентів на Олімпіаду. А все через тренерські чвари. Свого часу тренери збірної і клубу «Хімік» не зуміли порозумітися, щоб сформувати одну сильну четвірку (у ній, однозначно, був би наш Сергій). Як підсумок, на кубку України Фесун був другим, відповідно не поїхав на чемпіонат світу. А там наша четвірка виступила невдало, відповідно ліцензії країна не отримала.

Інвентар веслувальника вартує 4-5 євро

– Де зимою та ранньою весною тренуються наші веслувальники?

– Б.Б.: Основна робота веслувальників проходить з листопада по квітень. У цей час закладається основний «кілометраж» спортсменів. Збірна області нині тренується на воді у Добротворі, що на Львівщині, де є теплий канал довжиною 7 км. У підготовчий період кожен тернопільський веслувальник вже «намотав» близько 3000 км, при цьому щодня вони проїжджають не менше 30 км. Натомість як тільки з тернопільського ставу зійде лід, ми одразу вийдемо на воду.

– З якими проблемами стикаєтесь при підготовці спортсменів?

– Б.Б.: Веслування – це дорогий вид спорту. Скажімо, байдарка/каное для новачків вартує близько 3000 грн. Натомість для майстрів, які виступають на професійних змаганнях, байдарка-одиночка коштує 2,8-3 тис. євро, двійка – 4-5 тис. євро, четвірка – 7 тис. євро. Натомість за весло для новачків треба віддати 600-800 грн., для досвідчених спортсменів – 100-120 євро, а у тих, хто значиться серед членів збірної України, весла ще дорожчі. Як бачите, матеріальна частина відіграє в нашому виді спорту важливу роль, адже хто зі спортсменів захоче чекати на березі, щоб до нього дійшла черга потренуватися на човні. Та й якому тренерові потрібен спортсмен, котрий за тренування сидить у човні 5-10 хвилин. Тому намагаємось разом з батьками по мірі можливості забезпечити наших учнів відповідним інвентарем. Окрім того, човни до змагань потрібно доставити, а в нас на обслуговуванні старенький «УАЗік». А що особливо важливо – це безпека. Виходячи з групою спортсменів, тренер обов’язково їх супроводжує на катері, а це чималі витрати на пальне. Добре, що вдалося останнім часом змінити старі двигуни «Вєтєрок» і «Вихрь» на економічні «Сузукі» та «Меркурій». Відповідно, якщо на день тренерові раніше було потрібно 20 л бензину, то тепер і 2 л вистачає. Отож викручуємось, як можемо.

– А як виглядає тернопільська веслувальна база у порівнянні з іншими?

– Б.Б.: Говорити про те, що наша база відповідає європейським стандартам, було б неправильно. Хоча ми за допомогою небайдужих до спорту людей приводимо її в порядок, тому сподіваюсь, що у найближчий час вона буде однією з кращих в Україні. Вже на сьогодні приміщення бази «Буревісник», яке у свій час будувалося руками студентів, вдалося перекрити, утеплити. Нині і далі проводяться ремонтні роботи, щоб дітям було приємно займатися веслуванням на байдарках і каное.