Жодне весілля у Цеценівці Шумського району не обходиться без короваю Антоніни Янчишин

Вже майже 20 років жодне весілля у Цеценівці Шумського району не обходиться без короваю, що випекла Антоніна Янчишин. Та що й казати про Цеценівку. З пишними весільними хлібами цієї господині зустрічають молодят чи не в усіх куточках волинського краю, пише “Сільський господар плюс”.

У мальовничому селі, що розкинулося на березі річки Вілія, Антоніна Янчишин — єдина, для кого хлібопекарська справа, хоч і важка, зате улюблена. З-під її працьовитих рук виходять велетенські короваї, неповторні калачі, смачні пироги та вишукані торти. Антоніна Олексіївна з дитинства приглядалася, як мама порається біля печі, і освоювала її кухонні премудрості. Після школи вступила до Тернопільського комерційного технікуму, де здобула фах товарознавця продовольчих товарів. Тривалий час пекла хліб у їдальні місцевого колгоспу. Чимало пекарських знань почерпнула під час роботи на Шумському хлібозаводі. Про те, що стане коровайницею, ніколи не сподівалася. Хоча завжди захоплювалася роботою жінок, які творили весільні хліби. Коли заміж виходила двоюрідна сестра, Антоніна Янчишин спробувала й собі спекти коровай — одноярусний, прикрашений шишками. Відтоді й повелося: спочатку родичам пекла, згодом односельчани стали замовляти, а далі слава про талановиту цеценівську господиню розлетілася по всій Шумщині. Весільну здобу пані Антоніни смакували навіть у Португалії — її замовляли односельці, які на заробітках у цій країні.

Як тільки-но починається сезон весіль, оселя Янчишинів пахне короваєм. І не одним. Буває, що на одне весілля замовляють чотири, а то й десять хлібів-велетнів. Тож із самісінького ранку на кухні вже кипить робота. 25 яєць, 13 кг муки, 4 л молока, 5 л цукру, олія, дріжджі, ванілін — все це складові весільного хліба. Звичайно, і гарний настрій мусить бути. Адже долю молодятам випікає. Беручись до нового замісу, обов’язково скаже «Господи, допоможи». Далі готує опару, потім у 80-літровій каструлі замішує тісто. Цей процес безперервно триває 40 хвилин. Відтак тісто розкладає у три форми — люди найчастіше просять триярусного короваю. Найбільша бабка, так господиня називає нижній ярус хліба, має діаметр 45 см і печеться вона найдовше — чотири години. Загалом процес випікання короваю триває дев’ять годин. Піч напалює сама, робить це вправно — мамина наука. Як годиться, в момент саджання хліба у піч на кухні нема нікого, крім господині, протягам туди заборонено й поготів. Навіть трактор не заїжджає на подвір’я, поки коровай у печі.

Коли хлібини готові, жінка береться їх прикрашати. Для цього завчасу варить цукровий сироп, додає желатин і довго збиває. З отриманого крему за допомогою кондитерського шприца виготовляє квіти. На весільному короваї, наче розцвітають ромашки, маки та волошки, оживають білі лебеді, справжніми видаються червона калина та пшеничні колоски. Приємно, що до творіння запашних хлібів причетна вся сім’я Янчишинів. Впродовж двох годин Антоніна Олексіївна оздоблює 20-кілограмовий витвір разом із своїм чоловіком Віктором — художником за фахом та покликанням. Уже багато років він малює картини та пише ікони. Долучається до одягання весільної здоби і їхня донька Анна — теж художниця, яка простим олівцем творить портрети.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА для газети “Сільський господар плюс”.
Фото з відкритих джерел.