«Із тернопільською медициною легше померти, ніж лікуватися»

Роздуми пана Стефка

Безкоштовна чи платна?

Недавно їдучи у тролейбусі почув як одна  жіночка говорила іншій, – «з нашою тернопільською медициною легше померти, ніж лікуватися». Подумав, таки правда. Легше. І дешевше.

Прийшов у поліклініку здавати аналізи – плати. Прийшов до лікаря, щоб він тебе послухав – мусиш дати. Не дай Боже потрібно робити операцію – готуйся продавати корову в селі чи машину.

Нє, я не кажу шо то погано, боронь Боже. Як казав мій дядько Ромко, хочеш шоб тобі вирізали апендицит, а не шось інше, то мусиш дати. Але в голові все перемакітрилось – то платне чи безплатне?

«Нагорі» кажуть, шо ніби безплатне. В законах пишуть, в Конституції. В той же час прийшов в лікарню – шпріц купи, спирт-вату купи, плівку для рентгену купи. Отож воно якось так і виходить, що медицина безплатна, а грошей треба купу.

А ще у лікарнях з’явились приватні кабінети. Мені одна жіночка, що біля дверей в черзі сиділа, так і сказала – «хочете у «державне» то вам сюди, а хочете до приватного дохтора, то отам за поворотом».

Приватне воно хоч і дорожче, але думаю зайду подивлюся. Файний кабінет, малюнки на стінах різні. В кабінеті сидить дівчина. Каже: « – у нас найсучасніші методи дослідження». І так тобі приємно посміхається. Одразу відчуваєш, менше як 300 гривень тобі це «дослідження» не обійдеться.

А ще у лікарнях з’явились платні палати. Заплатив 80-150 гривень, на день, звичайно, і маєш комфорт. В палаті ремонт, телевізор тобі грає, сусідів немає – красота! От тільки де тих 150 гривень на день взяти? В депутати податися чи що?

Нє, я не проти. Платне то платне. Але ви якось визначіться – платне чи безплатне. Але як платне – то дайте зарплати гідні. Або хоча би просто скажіть людям чесно. Щоб у голові не макітрилось.

Актуально

Безкоштовна платна медицина

Згідно статті 49-ої Конституції України кожен громадянин  має право на безкоштовну медицину. Насправді у «безкоштовності» тернопільської медицини кожна людина переконується, тільки переступивши поріг лікарняного закладу.

Розв’язування гаманця починається ще до початку лікування. Офіційно аналізи у тернопільських лікарнях роблять безкоштовно. В реальному житті для тих хто хоче скористатись своїм «конституційним» правом існує черга. Чекати щасливої нагоди здати кров, або щось інше для перевірки, потрібно два тижні, або більше. Щоб зробити все швидко та оперативно потрібно викласти від 20 до 50 гривень.

Ні для кого не секрет, що хворим за свій кошт доводиться купляти більшість медзасобів: шприці, спирт, вату, бинт для перев’язки.

В кожній лікарні Тернополя діють платні кабінети. В стінах однієї лікарні (до речі, комунальної) хворі показуючи на кабінети кажуть – тут “державне”, а тут “приватне”. Наприклад, ультразвукове обстеження у приватному кабінеті коштуватиме 50-70 гривень за УЗД одного органу, у “державному” – 50 гривень за повне обстеження.

Перетворення лікарень на напівкомерційні заклади може побачити кожен хворий. Лікарі виписують хворим препарати фірм, представниками яких вони є, або різноманітні біодобавки. У відділеннях діють платні палати, де за 80-150 гривень на добу можна отримати догляд і комфорт.

В той же час інколи така «комерційна» діяльність виходить за межі закону. Наприклад, значний резонанс у Тернополі викликав випадок із продажу препарату «Куросурф» в обласному пологовому будинку. Препарат – призначений для розкриття легень у новонароджених немовлят. Вартість одного флакону – більше 3 тисяч гривень. В область препарат надходив безкоштовно, за державною програмою «Здоров’я нації». В той же час лікарі змушували батьків купляти його, списуючи його як безкоштовний. Проти завідувачки одного з відділень обласного пологового будинку порушили кримінальні справи за статтями «шахрайство» і «зловживання службовим становищем».

За словами фахівців, сьогодні для того, щоб хворі змогли отримувати нормальне лікування потрібно запровадження страхової медицини. В той же час в бюджетному фінансуванні медичної галузі потрібно здійснити ряд реформ. Відмінити «радянський» принцип виділення коштів в залежності від кількості «ліжко-днів». Свого часу екс-міністр охорони здоров’я Микола Поліщук зазначав, що кошти мають іти за пацієнтом і оплачуватися – надана йому медична послуга.

Сьогодні лікарі визнають, що медицина в Україні є платною. І кожен, хто потрапляє у лікарню, відчуває правдивість цього твердження своєю кишенею.

Денис ЗАХАРЧУК, Погляд