Неймовірне повернення: як захисник Віктор Слівінський, попри все, повернувся до рідних
Повномасштабне вторгнення застало Віктора Слівінського у Польщі, де він працював майстром з ремонтних робіт. Попри вмовляння дружини та доньки, він вирішив повернутися на рідну Кременеччину і взяти до рук зброю. Віктор став на захист Батьківщини на Донецькому напрямку, де потрапив у ворожий полон.
19 березня його вдалося обміняти. Родина з нетерпінням чекала моменту, коли зможе обійняти свого рідного захисника. За кілька днів до звільнення Віктор попередив, що незабаром повернеться додому. У ніч з 18 на 19 березня його двоюрідна сестра побачила сон, де Віктор їхав в автобусі і йому запитали: «Коли вийдеш, будеш плакати чи сміятися?» Він посміхався. Після того, як вона прокинулася, не стримала сліз, але вже того ж вечора почула його голос, і це стало знаком того, що він насправді повернувся.
Віктор Слівінський родом із села Юськівці на Кременеччині. Він завжди був надійною опорою для родини. Працював майстром ремонтних робіт, хоча за освітою був шофером. Разом з дружиною Ольгою створили сім’ю і виховали доньку Вікторію. Віктор завжди був компанійським, добрим, щирим, та любив дітей більше за все.
Донечка Вікторія згадує, що батько завжди був для неї прикладом справжнього чоловіка: мужнім, спокійним і добрим. Віктор завжди піклувався про родину, навіть коли працював за кордоном, і постійно намагався забезпечити їй краще життя.
На початку війни, 24 лютого 2022 року, Віктор вирішив повернутися додому, незважаючи на прохання родини залишитись. У квітні він вже був вдома, де підготувався до захисту країни. У лютому 2023 року отримав повістку і не став ухилятися від служби, незважаючи на проблеми зі слухом.
14 лютого його призвали до армії, і вже 15 лютого він потрапив до 24-ї окремої механізованої бригади на Донеччину. Родина дуже хвилювалася за нього, бо він не мав необхідної підготовки і потрапив на гарячі точки фронту. Однак вони змогли забезпечити його необхідним спорядженням і молилися, щоб він повернувся живим.
Віктор перебував на таких важких ділянках фронту, як Торецьк, Нью-Йорк і Часів Яр. Попри всі труднощі, він завжди знаходив час для того, щоб підтримати родину. З 18 червня 2024 року родина не отримувала від нього жодних звісток, і згодом дізналися, що він потрапив у полон.
У червні 2024 року родина побачила його обличчя серед полонених, які були опубліковані росіянами в одній з груп. Вони зверталися до організацій, щоб отримати більше інформації та допомогти в обміні. Через дев’ять місяців невідомості Віктора вдалося обміняти, і 19 березня 2025 року родина почула його голос.
Зараз Віктор ще проходить медичне обстеження після повернення додому, але родина вже чекає, коли зможе зустріти його. Він сильно схуднув, але, за його словами, єдине, що йому довелося полюбити в полоні — це перлова каша, яку він раніше не їв. Родина Слівінських готова допомогти Віктору відновитися і нарешті обійняти його після довгого очікування.
Віктор, хоч і пройшов через тяжкі випробування, залишається тим самим надійним чоловіком і батьком, на якого можна покластися. Родина вірить, що разом вони подолають усі труднощі. Головне — він повернувся додому, на волю.
За інф. 20 хвилин
