«Молитва» мовами серця: вірш Дзвінки Торохтушко прозвучав польською
У кожній національній літературі є періоди, коли виникає потреба у текстах, скажімо так – сакральних, культових, якщо хочете. У таких текстах, де говорить не слово, а емоція. Не роздум, а почуття. Як правило це періоди становлення нації, період драматичних переломних подій, коли народ згуртовується навколо вічних цінностей, які для інших можуть звучати банально, а для цього народу – Одкровенням.
І такі тексти кожен обирає для себе сам. Багато хто, ще з часів АТО, обрав як оберіг, як талісман – невеликий вірш кременчанки Дзвінки Торохтушко «Молитва».
МОЛИТВА
- Побудь, мій Боже, отут зі мною,
- У цьому полі, у розпал бою.
- Серед руїни і серед краху
- Не дай пізнати глибини страху,
- Не дай упасти в зневіру й розпач
- І побратимам розбігтись врозтіч.
- Побудь, мій Боже, отут між нами
- Душею батька, сльозою мами,
- Сестри любов’ю, брата плечима,
- Чеканням милої, її очима.
- Побудь зі мною тут незникомо,
- Коли немає звісток із дому,
- Коли чекання спалює в попіл,
- В серце і душу входить неспокій,
- Коли в набоях сиріє порох,
- Коли в обличчя сміється ворог.
- Побудь, мій Боже, отут зі мною,
- Посеред світу, посеред болю,
- Храни від смерті, від кулі вражої.
- Будь мені, Боже, вартою, стражею.
- Я тіло й душу Тобі офірую!
- Побудь, мій Боже, зі мною! Вірую!
І аркушик зі словами цього вірша висів на стінці бліндажа, лежав у кишені бійця, записувався у лист до родини. Він дійсно набув значення, яке виходить за рамки історії літератури. І я не боюся цього казати. Навпаки, я боюся не встигнути це сказати. Надто часто не встигали.
«Молитва» була наспівана. Не впевнений, що музична версія досягла естетичного рівня ліричного вірша, але факт мистецький такий є.
А від сьогодні буде існувати іще один культурний факт: «Молитву» переклали на польську мову. Не тому, що війна загрозливо насувається на захід, не тому, що поетка потребує піар-заходів. Тому що художнє слово мусить бути почуте. Переклад зробила теж відома письменниця, а ще й до того – літературознавиця, доктор наук Оксана Пухонська
MODLITWA
- Zostań, mój Boże, tutaj w tym polu
- Ze mną na chwilę, pośrodku boju.
- Między ruiną a serca krachiem
- Nie daj doświadczyć poczucia strachu.
- Nie pozwól na to, by wiarę stracić,
- I w różne strony uciekać braciom.
- Zostań, mój Boże pomiędzy nami
- I duszą ojca, i łzami mamy,
- Siostry miłością, brata plecami,
- Czekaniem miłej i jej oczami.
- Zostań tu ze mną, bądź nieznikomy,
- Gdy żadnej wieści nie słychać z domu,
- Kiedy czekanie pali na popiół,
- W serce i w duszę wchodzi niepokój,
- Staje wilgotny proch ten w nabojach,
- A wróg się śmieje w oblicze Twoje.
- Zostań tu ze mną, niebiański Królu,
- Pośrodku świata, pośrodku bólu.
- Chroń mnie przed śmiercią, przed kulą wrogą,
- Bądź dla mnie stróżem przez całą drogę!
- Daję Ci duszę i ciało w ofierze!
- Zostań, mój Boże, tu ze mną! Wierzę!
Цей переклад для української поетеси – дебют, досі вона не писала художніх текстів польською мовою. Можливо – це початок нового етапу її творчості. Так чи інакше – це сталося. Сталося.
