“Ми не залишаємо своїх”: як воїн із Тернопільщини Ігор Радей ризикував життям, щоб повернути тіла побратимів

Солдат Ігор Вікторович Радей – приклад незламної мужності та вірності бойовому братерству. Йому 56 років, і, незважаючи на поважний вік, він служить у бойовому строю – в окремому розвідувальному батальйоні Десантно-штурмових військ ЗС України.

Наприкінці березня десантник отримав медаль «За військову службу Україні» – державну нагороду, яку йому особисто вручив Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський. Відзнака стала визнанням героїчного вчинку: Ігор Радей у складі зведеної евакуаційної групи виконав надзвичайно небезпечну місію – вивіз тіла загиблих побратимів із зони активних бойових дій у Курській області РФ.

Попри те, що його посада – майстер ремонтного відділення взводу технічного обслуговування – не передбачає безпосередньої участі в боях, він добровільно взяв участь у надскладному завданні. Під ворожими обстрілами, в зоні, де противник активно застосовував артилерію, міномети та дрони з оптоволоконним управлінням, група десантників пройшла пішки кілька кілометрів, забрала тіла загиблих і винесла їх глухими стежками до евакуаційного транспорту. Місія пройшла без втрат – усі повернулися живими, а тіла було передано на поховання рідним.

Ігор Радей був призваний на службу Кременецьким районним ТЦК та СП. У своєму підрозділі заслужив повагу не лише як фахівець із техніки, а й як людина з холодним розумом, твердим характером і безцінним бойовим досвідом. Новоприбулі бійці вчаться у нього, бо він ділиться знаннями без упину.

«Я пишаюсь тим, що служу в Десантно-штурмових військах. Це честь і відповідальність», – каже сам солдат.

Його історія – ще одне нагадування про справжнє братерство на війні. Про тих, хто навіть у найтяжчі моменти не кидає своїх. Ігор Радей довів це не словами, а діями.

Матеріал підготовлено за інформацією Управління комунікацій Командування Десантно-штурмових військ ЗС України