Тернополянин торгує людьми для іноземних рабовласників

Потрапити до рабовласників можуть і тернополяни. Про це «Погляду» розповіли хлопці, які бажали заробити закордоном копійку чесною працею, а отримали безліч боргів і порушення проти них кримінальної справи.

До ремонтно-будівельної бригади тернополян звернувся молодий чоловік років тридцяти, деякий Роман Т. Він сказав хлопцям, що займається офіційним працевлаштуванням за кордоном і якраз потребуються робітники у Швецію для ремонтів фасадів. За свої послуги запросив не багато і не мало – 1400 євро за оформлення документів, які можна заплатити потім із зарплати.

–       Коли ми узгоджувати питання, він сказав, що треба оплачувати усі 100% на Україні, – каже один із постраждалих Андрій (ім’я змінене. – авт.) – Він обіцяв високу зарплату до 1800 доларів у місяць. Ми відмовилися, бо таких грошей не мали. А через місяць він знов подзвонив і сказав, що можна попередньо оплатити частину суми тут, а решту – опісля прибуття.

Хлопці погодилися, а він виробляв їм просте запрошення на одну фірму у Польщі, де за його словами, ті мали пройти стажування і відробимо решту суми. Перед тим в Україні бригада заплатила 2500 євро – з кожного по 500 євро. І у червні вони мали виїхати у Польщу.

–       За день до того нас повідомили, що з Києва буде супроводжувати до Польщі такий собі «дядя Вітя», – продовжує Андрій. –  Він мав супроводжувати нас аж до відправки у іншу країну. Роман Т. переконав нас, що то має бути уже не Швеція, а Німеччина.

За словами посередника, дядя Вітя хлопцям купив білети на автобус до Варшави. Проте насправді білетів не було – добиралися хлопці дуже важко, сидячи на сходах і сумках. У Варшаві їх поселили спочатку у орендовані кімнатки, а у понеділок за ними приїхав бус – і забрав у інший дім.

–       Ми побачили, що там живуть людей 40-50, – каже Андрій. – Особистості то були, м’яко кажучи, різносторонні. Були молдавани, українці зі Сходу, які працювали там на такого собі Віктора С., який був власником будинку. Там повинні були працювати і ми на цього Віктора, відробляти гроші лише за те, що почнуть нам виробляти документи.

Ввечері бригада хлопців пішли до цього Віктора С., щоб поговорити. Він сказав, що нікому не вірить і виробляти документів не буде до тих пір, поки хлопці не відроблять усіх грошей, або не заплатять усю суму разом.

–       Нас привезли на мурування, де інші хлопці місяцями не отримували грошей, – додає Андрій. – Лише давали аванс по 100 злотих чи менше, щоб не вмерли з голоду. Працювали від виробітку і казали, що коли закінчиться будівництво, тоді можливо розрахуються з працівниками.

Хлопці поспілкувалися з людьми з будинку, де було декілька людей зі схожою ситуацією. Вони розповіли, що два тижні тому відправили одну бригаду у Німеччину, але наразі про них нічого не відомо.

Зв’язок з сім’єю вони мали – купили стартовий пакет і так могли зв’язатися із рідними. Варто також сказати, що хлопців у будинку не тримали – там можна було  вільно заходити та виходити.

Коли вони зв’язувалися з посередником у Тернополі, то він їм сказав, що коли будуть кричати, то назад вони не повернуться. Хлопці зрозуміли, що усі документи робилися нелегально і так ж не дочекавшись відповіді від Романа Т., вони зібрали речі і втекли.

–       Приїхавши в Україну, ми вияснили, що цей посередник Роман Т. є простий сторож. Він так займається підробітком, відправляючи людей за кордон, – додає Андрій.

Загалом для усіх п’ятьох працюючих псевдопоїздка обійшлася більше 3тис.євро. Коли уже у Тернополі хотіли зустрітися з Романом Т., він почав погрожувати дружині одного із заробітчан.

–       При зустрічі він перелякався, хотів втекти і впав на асфальт, – розповідає Андрій. –  Коли ми підійшли, він почав кричати, що його б’ють і схопився за трубу, почав погрожувати, що з кожним розбереться окремо. Проте ми приїхали з ним до його дому, де він віддав по 200 євро кожному. Решту обіцяв віддати ввечері, але його вдома не було.

Проте на наступний день на хлопців уже була відкрита кримінальна справа за фактом вимагання. Вони проходили у справі як банда і у справі було додано, що Романа Т. вони жорстоко побили, зламали йому ребро, а нині він лежить у реанімації. Документів справи звинуваченим не дають навіть для ознайомлення.

Хлопці побачили, що тут уже не до жартів. Тому вони подали зустрічний позов за 149 статтею – работоргівля. Вони бояться, що справу міліція може «зам’яти». І тому хочуть, що з іншими тернополянами подібного не трапилося.

Юрій Романович, новини Тернополя «Погляд»