Святкова мандрівка Тернопіллям: збираємо великодній кошик

ВЕЛИКОДНІЙ КОШИК, ЗІБРАНИЙ НА ТЕРНОПІЛЛІ
Посвятили ми лозу (села Лози – на Збаражчині, Лозівка – Підволочищині і Теребовлянщині, Лозова – Тернопільського, х. Боськи поблизу с. Біла Чортківського районів) на Вербну неділю (села Вербів – на Бережанщині і Підгаєччині, Вербовець – Лановеччині, Вербівці – Теребовлянщині; завітали би ще у с. Вербиця на Шумщині, але, на жаль, нині там ніхто не живе) і розпочали підготовку до Великодня.
Насамперед нам потрібні гроші, гривень може не вистачити, тому треба завітати на хутір Бакси поблизу с. Крижі Кременецького району і придбати кошик у с. Кошилівці на Заліщанщині, щоби скласти для освячення всі традиційні продукти до великоднього столу.
У кошику мають бути сир (с. Сировари на Зборівщині) і масло (х. Масольщина поблизу с. Старий Вишнівець), але, щоб мати сир і масло, нам потрібно купити молоко на хуторі Корованець поблизу с. Котюжини на Збаражчині, також корови можуть бути і на хуторі Худобина поблизу с. Біла Чортківського району.
Звичайно, який же великодній кошик без паски і яйця. Тож вирушаємо за мукою у села Млиниська (Теребовлянщина), Млинівці (Зборівщина і Кременеччина) і Млинки (Бучаччина), але потрібно обережно їхати, щоб її не з’їли на хуторі Мукоїди поблизу Малого Кунинця на Збаражчині. Яйця ми візьмемо у с. Курники Тернопільського району, якщо там не буде, то завітаємо у с. Іванчани на Збаражчину, до якого приєднали у 1953 р. с. Курники (Зарічне), або ж на хутір Курячий поблизу с. Тростянці, що на Монастирищині. Отже, маємо вже сир, масло, паску і зварені яйця, які потрібно розписати у с. Писарівка, що на Бережанщині.
Ще нам до великоднього кошику потрібен хрін, щоб не чіплялися всякі хвороби. Здається, росте у кожному населеному пункті, але назва зустрічається лише одна – колись у східній частині с. Зарубинці на Збаражчині був хутір Хрони. І ще нам до кошика потрібно кільце ковбаски, тож їдемо у села Свинюхи (нині Очеретне) Кременецького району, Поросячка (приєднане до с. Нагоряни) на Заліщанщину. Ще можна до великоднього столу докупити сала у с. Салівка, нині приєднане до с. Ягільниця Чортківського району. М’ясця купили і, щоб гарно закоптити ковбасу, заїдемо у славне місто Копичинці. І ще забув за сіль, яку ми придбали у с. Солоне на Заліщанщині.
У кошичок покладемо свічечку, яку придбали у Тернополі, де у 1870-х працювала велика воскобійня (щороку випускала 80400 центнерів жовтого воску, перебілену сировину експортували у Австрію та Італію) чи у Почаєві, а може, й у Кабарівцях на Зборівщині, де у 1806–1849 рр. діяла фабрика воскових свічок Антона Крігсгубера, продукцію якої поставляли у міста Європи.
Отже, великодній кошик готовий, накриємо його вишитим рушником і чекаємо Великодня.
Зранку у Дзвенигороді на Борщівщині і Звенигороді Бучаччині весело задзвонять дзвони, які сповістять: «Христос воскрес!». І розпочнуться Великодні свята…
Нам лише залишається привітати всіх мешканців Тернопільщини зі світлим Воскресінням Христовим та побажати доброї Великодньої казки, а насамперед – миру і здоров’я для всіх наших родин!
В. К.

Віктор Уніят