Фінансування кінотеатрів на Тернопільщині перетворилося на цирк

Депутати Тернопільської обласної ради поставили під сумнів доцільність існування комунального підприємства «Кінодністер», яке займається прокатом кіновідеопродукції. Мовляв, враховуючи, що кількість закладів кіномережі за останні роки зменшилась у п’ять разів, немає доцільності фінансувати дане підприємство. Тим не менше, депутати виділили «Кінодністру» на I півріччя 2011 року майже 340 тис. грн., аби кіно змогли побачити у селах та районах області. За ці кошти підприємство планує перевести в «цифру» більшу частину репертуару. Такі заходи, на думку директора КП «Кінодністер» Степана Градового, стануть першим поштовхом до відновлення в області кіномережі, проте до кінопрориву нам ще далеко. На що вистачить капіталовкладень депутатів, дізнаємось наприкінці року, – пише газета “Номер Один”.

Фінансування кінотеатрів перетворилося на цирк

До непритомного стану заклади кінематографії області довели самі ж чиновники, переконує Степан Градовий. Багаторічна політика, спрямована на викачування з установ грошей, витиснула з кінотеатрів усі «соки». Натомість зроблене для розвитку кіномереж Тернопілля можна порахувати на пальцях однієї руки.

– Цього року в області постало питання про недоцільність у подальшому проводити кінообслуговування населення, – розповідає Степан Градовий. – Здавалося б, на державному рівні прийнято закони, які сприяють розвитку кіномистецтва, а на місцях цей процес гальмує закон про місцеве самоврядування, де чітко вказано, що об’єкти, які належать до власності територіальних громад, управляються радами базового рівня. У період СРСР доходи від кіно були на третьому місці по наповненні бюджету після алкоголю та тютюну. У 1991 році найбільший валовий збір приносила саме кіноіндустрія, тому заклади кіномережі були ласим шматком. У 1992 році кінотеатри передали у власність територіальним громадам. Після прийняття закону шість кінотеатрів Тернополя потрапили у підпорядкування міської ради, а 16 районних – під крило районних рад. Керівництво передавало установи з благими намірами. Депутати вважали, що на місцях краще знають ситуацію, тому коштами районні ради можуть розпоряджатися самостійно. Раніше обласна рада могла скорегувати фінансування кінотеатрів у вигляді дотацій з обласного бюджету. З прийняттям бюджетного кодексу, відповідно до якого фінансуватися з бюджетів двох рівнів заборонено, допомогти районам стало неможливо.

На сесії обласної ради керівництво підприємства прозвітувало з доволі високими показниками. Протягом 2006-2010 рр. проведено 26 тис. кіносеансів, які принесли 3 млн. 568 тис. грн.  Кіносеанси відвідати близько півмільйона глядачів. Кінопоказ проводиться у десяти районах області. Такі дані насторожили депутатів облради. Більшість не повірила, що за п’ять років обслужили таку кількість глядачів, і звинуватила керівництво підприємства у завищенні показників.

– Скажімо, колись один з найбідніших районів – Лановецький – обслуговував 700 тис. населення. У той час кошти від кінопоказів у повному обсязі надходили до бюджету. Натомість бюджет повністю покривав усі видатки підприємств, що займалися кінообслуговуванням. Після передачі кіноустанов у підпорядкування рад базового рівня перший етап процедури чиновники засвоїли чітко, а коли діло переходило до виділення коштів на утримання кінозакладів, грошей ніколи не вистачало. Коли  зросли витрати на опалення та електроенергію, районні ради вирішили, що кіно можна дивитися і в кожухах. Це загальноприйнятий підхід не тільки в нас в області, а й в загальному по Україні. Кілька років такої політики підкосили авторитет кіноустанов. Не оновлювалась апаратура та репертуар, не змінювався інтер’єр. Кожен намагався якнайбільше «викачати» і по мінімуму вкласти. В результаті у районах зникли не тільки кінотеатри, а й цілі кіномережі.