Лісівники Тернопільщини просять не заганяти дією нового закону підприємства в податкову кабалу

13 вересня, під час скайп-наради в облдержадміністрації, лісівники, податківці, голови об’єднаних територіальних громад і райдержадміністрацій разом із куратором лісового господарства області, заступником голови ОДА Ігорем Вонсом обговорили Закон України від 15.08.2018 № 2497 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств».

Під час свого виступу начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Олег Яремко акцентував увагу присутніх на тому, що малоресурсній Тернопільщині при кількості 80 відсотків дров’яної деревини та 40 відсотків грабу в сортиментній структурі не витягнути сплату нового податку навіть при ставці 0,1%, що в грошовому еквіваленті становитиме більше 90 мільйонів гривень. Даним же законом передбачено від ставки від 0,01 до 5 відсотків.

Крім того, головний лісничий області нагадав, що основне завдання лісівників – це не заготівля, а вирощування, догляд і охорона лісів від пожеж і незаконних рубок.

– Даний закон фактично ставить лісогосподарські підприємства Тернопільщини на коліна. Лісгоспи вже сплачують рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів і це не малий податок. Адже за 8 місяців поточного року лісогосподарськими підприємствами сплачено рентної плати у сумі 6 мільйонів гривень, із них до місцевого бюджету – 1 млн грн. Власне, земля під всіма лісами не дає економічного результату. Автори даного закону фактично змушують заготовляти більше лісоресурсів, та нагадаю, що основне завдання лісівників – це вирощування лісу, а ліс – це не агрокультури, які збирають щороку. Аби ліс давав прибуток, потрібно від 60 до 120 років. Закон же вимагає платити податок на землі, де ліс буде називатися таким через мінімум два десятиліття. Тож навіть при ставці 0,1% підприємства не будуть спроможні фінансово працювати. Зокрема, у більш потужних Бережанського й Чортківського лісгоспів після сплати податків на рахунках залишиться 70-80 тисяч гривень. Відтак, аби виходити з ситуації, лісогосподарські підприємства змушені будуть підняти ціни на ділову і дров’яну деревину в 2-3 рази, аби сплатити податки і залишитися в результаті в плюсі, щоб забезпечити працівників зарплатою та мати змогу спрямовувати кошти на лісогосподарські заходи, – резюмував начальник управління.

Заступник начальника Головного управління ДФС у Тернопільській області Сергій Господарик дав роз’яснення керівникам органів місцевого самоврядування щодо даного закону та висловив думку, що для лісогосподарських підприємств дані ставки є досить неадекватними.

–  На сьогоднішній день, коли вже проведені розрахунки, ми зрозуміли, що суми, які будуть сплачуватись до місцевих бюджетів лісогосподарськими підприємствами, при тих ставках, які прийняті на 2018-2019 роки, є дуже значними. Хочу зазначити, що, наприклад, середня сума по області по тих ставках, які ви прийняли на 2018 чи 2019 рік становить у межах 200 мільйонів гривень. Ми всі чудово розуміємо, що ставки є досить неадекватні. Справа в тому, що і у 2018 році і 2017, коли ви ці ставки приймали, такого податку не існувало. Тому що існувала лише рентна плата за лісові ресурси. Зараз у рентну плату буде входити земельний податок за лісові ресурси, тобто земля під лісовими ресурсами буде оподатковуватися. Справа в тому, що даний закон набув чинності з 15 серпня. Відповідно вашими радами на 2018 рік були прийняті ставки. Дуже багато ставок 1%, а там де «інші на 2018 рік» – і 3, і 5 відсотків. Є дві сільські ради, які взагалі прийняли 12 відсотків, що є аномально, тому що така ставка не може бути прийнята по лісових ресурсах. Відповідно до цих змін, лісові господарства повинні на сьогоднішній день уже сплачувати земельний податок на лісові ресурси. З метою того, щоб дати їм можливість реально сплачувати ті кошти, які вони фактично можуть сплатити, наше з вами завдання донести до сільських і селищних рад про термінове проведення сесій та відповідних рішень по змінах ставок на 2018 і 2019 роки і встановити більш адекватні ставки. Адже відповідно до Закону України від 07.12.2017 року № 2245, вони ще мають змогу і можуть зробити відповідні зміни.

Куратор лісового господарства Ігор Вонс висловив сподівання, що голови райдержадміністрації оперативно поінформують сільські й селищні ради щодо ситуації, що склалася на даний час зі вступом в дію даного закону. Відтак райдержадміністрації мають стати рятівним майданчиком для виживання лісового господарства області.

– Що на сьогодні представляють собою лісгоспи? Це не лише півтори тисячі робочих місць. Це не лише ті податки, які вони сплачують у різні рівні бюджетів, а це і сировина як паливна для населення, так і сировина для промисловості, яка використовує її для переробки. Ми розуміємо, якщо сьогодні непосильними податками заженемо цю галузь у банкрутство, то завтра питання стоятиме ще більш актуально і більш гостро. Більше того, крім державних лісових господарств є ще й комунальні ліси, які так само будуть нести таке ж навантаження. Тобто ті ставки, які будуть прийняті, відповідно сплачуватимуть по них будуть і інші постійні лісокористувачі. Ми не хочемо, щоби сьогодні залишити і ці підприємства стали перед вибором існувати чи ні, працювати чи не працювати. Адже маємо в області приклад такого господарювання, коли цілі галузі, які колись були бюджетоутворюючими і визначальними для нашої області, на сьогодні або знищені, або ледь жевріють.

Свою позицію щодо вступу в дію даного закону висловив голова райдержадміністрації найбільш лісистого району області – Шумського, Юрій Головатюк. Зокрема, очільник району поінформував, що збільшення ставок спричинить ріст ціни на дрова, відтак це буде катастрофічним для населення, враховуючи те, що села Шумщини найменш газифіковані.

Відтак у короткі строки голови райдержадміністрацій повинні зібрати всіх причетних до даного закону на місцях – лісівників, голів ОТГ, сільський і селищних рад, аби здійснити аналіз даного питання та обрати найменш відчутну ставку, аби залишити на плаву лісове господарство, аби «не зарубати курку, яка несе ще хоч якісь яйця» та не залишитись в результаті ні з чим.