Справа Щепановського. Злий геній чи Зіцголова Фунт? Пролог

Для мене, як для практикуючого юриста, що мало не щодня ходить до суду й приймає участь у судових процесах, дуже нелегко бути безпристрасним у висвітленні кримінальної справи за обвинуваченням людини з котрою, хоч і не тісно, але знайомий. До речі, це епізодичне знайомство й спонукало мене до такого, за великим рахунком, ризикованого кроку. Кілька зустрічей з Зіновієм Щепановським не справили враження спілкування з людиною, що свідомо здатна вчинити злочин. Підкреслю, це враження суб’єктивне, як і, до речі, й все те, що буде написане. Проте, перше враження ще ніколи мене не підводило. Дай Боже, щоб так було і цього разу.

Одразу відповім тим, хто все у цьому світі вимірює грошовими знаками чи їх кількістю. До таких не належу і глибоко, перепрошую, плювати мені на думку подібних крикунів. Просто хочеться розібратись у тому, що сталося. І саме ЧОМУ так сталось.

Для цього слід, бодай на мить, озирнутись в недалеке минуле.

Будівельний бізнес Тернополя покоїться на трьох китах. По-перше,колишніх активах будівельних організацій, що дивним чином перейшли у руки окремо взятих керівників їх економічно-активних структурних підрозділів. По-друге,тих, хто виріс й оперився із молодіжно-комсомольського кооперативного руху і пов’язаних з ним тіньових структур, активи яких утворились шляхом акумулювання комсомольської нерухомості й коштів, механізмів, обладнання й устаткування переданого, як частки статутного фонду промисловими підприємствами міста у той короткий, але достатній, проміжок часу, коли це було можна та земель наданих під забудову тим таки МЖК. Втретє, ті, хто освоює не свої кошти, інвестовані третіми особами. Кит найбільш агресивний, а, разом з тим, і найбільш вразливий. Безперечно, мова йде лише про зародковий період. В подальшому, мали місце зростання, дружнє і не дуже поглинання, подекуди, елементарна ліквідація (будь-яка) конкурента. Але… хто старе пом’яне – тому око геть!

Зіновій Щепановський – не виняток. Більше того, саме його бізнес, як губка всмоктав у себе ці три складові будівельної справи по-тернопільськи. Звичайно, з певними нюансами і поправками на час заснування. Ходіння, хоч і короткочасне, у владу породило, особисто для мене, більше запитань, аніж відповідей. Відповідь, щось на кшталт – звісна річ навіщо ходять у владу, не влаштовує. От так. Мені, у конкретному випадку, не до кінця зрозуміло, а якщо бути чесним – є взагалі не зрозумілим це ходіння. Ще більше – раптовий, без жодних чітких пояснень і видимих причин, вихід. Може, як кажуть славетні Малдер зі Скаллі, істина десь там?

Недобра, та й невдячна це справа – копирсатись у кримінальних справах. Але ми змушені будемо це зробити. Бодай для того, щоб у майбутньому більше не вскочити у подібну халепу сотням ні в чому невинних людей. Не купитись на обіцянки, як реальні так і, апріорі, нездійсненні. І вміти відрізнити перші від других. Інакше так і залишимось тими лохами, яких з таким задоволенням взувають різного роду аферисти й пройдисвіти всіх мастей і калібрів.

Спробуємо простежити за процесом, не заради його юридичної чистоти, а задля відшукання справедливості. Без критиканства і дошкульних дотепів в бік суду чи сторін процесу. Досить з нас і печерного цирку. Зі сторони завжди видніше.

Олег Мартинюк