Мешканець Шумська Адам Ніколюк — талановитий у всьому

Цей моложавий на свій вік чоловік міг у свій час стати відомим артистом цирку, музикантом-баяністом, професійним тамадою чи пародистом. Натомість, він є любитель хорошого настрою та дотепних розіграшів. Йому вже під 60, а в нього ще «кубики» на животі – наслідок активного захоплення спортом у молодості та зрілості. У свої статечні роки він може запросто пройтися на руках, не говорячи про те, що для нього дріб’язок жонглювати будь-якими підходящими предметами, що є під руками.

Уродженець Суража, а нині мешканець Шумська, Адам Ніколюк, не став циркачем по простій причині – у найближчому Львівському цирковому училищі ще в 70-80 роки було платним. Ніби й невеликі тоді гроші – 60 з гачечком рублів. Але його тато настійливо говорив , що цим хліба собі не заробиш, ось трактористом стати – зовсім інша справа. Хоча самі батьки Мефодій та Марія були надзвичайно співучі, особливо гарний голос мала мама.

Першим музичним інструментом, на якому хлопець навчився грати ще у 6 років, коли пас у полі корови, була сопілка. Другим – справжня трьохрядна губна гармошка. Потім справа дійшла до класичної гармошки «Марічки». На неї хлопчина заощаджував гроші, збираючи склотару, колядуючи, посіваючи, таким чином заробляючи 25 рублів на перше в своєму житті серйозне придбання. Пізніше оволодів баяном, трішки акордеоном, ударними інструментами.

Ще в школі він був незамінним учасником всіх культурних та спортивних заходів. Бачачи його дар до музики, чи не всі навперебій радили – йди в культуру. Прийшовши з армії, разом з іншими самородковими музикантами деякий час куштував весільного хліба, був солістом на громадських засадах в Суразькому будинку культури. А тоді Людмила Горак (зараз – Савка) ще міцніше прив’язала його до осередку культури. Молодого таланта особисто супроводжувала в Теребовлянське культосвітнє училище Надія Веретельник – працівник районного відділу культури. Вчився заочно, працював в сільському будинку культуру. Правда, освіту в «кульку» не довів до логічного завершення. Кинув за півроку до отримання диплома.

Але неформально на культурному полі Адам залишився на все життя. Чого лишень варта його багаторічна участь у колись популярному серед шумчан чоловічому ансамблі «Данилів град», де він і співав, і грав на сопілці. І зараз він є неформальним тамадою на Шумському ринку, де працював то сторожем, то зараз допомагає дружині Таїсі торгувати. А ще він любить робити приємні сюрпризи для друзів та добрих знайомих – напередодні новорічного свята, жіночого дня всі павільйончики шумського торгового братства прикрашає різнокольоровими надувними кульками чи сніговичками. До вподоби йому також демонструвати фокусні трюки. Володіє Адам хистом пародіювати різні голоси – жіночі, чоловічі, різноманітних птахів,звірів.

Другий бік його життя, не менш важливий – спорт. В молодих роках бігав, подумайте тільки – з Суража аж до Михайлівки, і, певна річ, назад. Йому залюбки було вдвічі переплисти шумський став в урочищі «Соснина», який у його молоді роки був куди більший, аніж тепер. Після купання обов’язково понад 22 рази підтягувався на турнику, ним же обладованим на березі. Приємним спомином є третє місце на обласних змаганнях на дистанції 5 км.

– А ще Адам майстер на всі руки, – каже про свого чоловіка дружина Таїса. – Все йому під силу. Подивіться, як красиво стало в помешканні після його ремонтів. Вишукані облицювальні візерунки різними матеріалами так і тішать око.

Цей позитивний до краю чоловік зайвий раз доводить вже відому аксіому – якщо людина талановита, то талановита у всьому. Та якщо вона ще й до всього працьовита – то майже всесильна у всіх своїх земних справах.

Володимир ГАВРИЛЮК, газета “Сільський господар плюс”.