00:00 | 23.11.2024
ШАНА ГЕРОЯМ:

ПОГЛЯД

Новини Тернополя. Тернопільські новини та події

Новини Тернополя 

На порозі скандалів опинився Благодійний фонд родини Демкур

Irena 735 Views
Український культурний фонд, яким опікується Марина Порошенко, опинився на порозі скандалів через: непрофесійність експертів, недосконалість вимог щодо звітування про конфлікт інтересів та через помилки в оцінюванні проектів. До переліку цих проектів потрапили і тернопільські, зокрема конфлікт інтересів помітили в участі у проектах Благодійного фонду родини Демкур.  Про це йдеться у розлогому дописі “На порозі скандалів” у Facebook.
Нещодавно створений УКФ обнадіює багатьох задіяних у сфері культури, адже фонд сприймається як нова, альтернативна щодо МінКульту інституція для розподілу бюджетних коштів на культуру.

Системні хиби?

Ніхто не є досконалим, і в кожній бочці меду може бути ложка дьогтю. Справа, власне, навіть не в досконалості, чи помилках, а в процесі виправлення недоліків, аби помилки не повторювалися.

Проблема перша – вибір найкращого з не найкращого

Рівень проектів надісланих до УКФ, наскільки його можна оцінити з коротенького опису кожного проекту, залишає гнітюче враження – оце все, на що здатні наші креативні уми та діячі культури та мистецтв? Прикро, але є над чим працювати. Є два типи помилок, які УКФ треба уникати:
  • Помилка №1 – не прийняти правильне рішення, тобто не підтримати проект, який дійсно вартий того.
  • Помилка №2 – прийняти неправильне рішення, тобто підтримати проект, не вартий підтримки.
Всі вимоги, оцінки і рейтинги проектів дозволяють вибрати з наявних проектів – найкращі, тобто ті, що отримали найвищі оцінки та мають найвищий рейтинг, але це не є запорукою того, що підтримані таким чином проекти дійсно варті того, аби їх підтримувати.

Найкраще з найгіршого не є вартим підтримки.

Виходить, ніби УКФ націлений на освоєння бюджетних коштів, тобто на вибір найкращого з того, що є, замість того, щоб підтримувати лише дійсно вартісне, те, що створює вагому цінність для культури і суспільства.

Проблема друга – конфлікт інтересів з пов’язаними сторонами

За Положеннями про експертну раду, експерти і заявники не повинні мати конфлікту інтересів (у значенні визначеному ЗУ “Про запобігання корупції»).
Наведемо тут дуже розлогу цитату з Порядку повідомлення про наявність/відсутність реального та/або потенційного конфлікту інтересів
«2.1 Дирекція Фонду забезпечує дотримання всіма працівниками Фонду, які причетні до експертної та адміністративної діяльності, пов’язаної з прийняттям рішень про фінансування проектів за підтримки Українського культурного фонду, а також ЗАЯВНИКАМИ, які подають свої проекти на конкурси Фонду, зобов’язання повідомляти про наявність/відсутність реального та/або потенційного конфлікту інтересів, що виник під час організації конкурсного відбору та фінансування проектів.»
Наступні за цим розділом, розділи 2.2 та 2.3 детально описують, які саме випадки є конфліктом інтересів на рівні працівників фонду і на рівні заявників.
«3.1. Суб’єкт конфлікту інтересів має невідкладно надати всю інформацію про конфлікт інтересів Дирекції Фонду3.2.3. У разі, якщо суб’єкт конфлікту інтересів має опосередковане відношення до проектної заявки, поданої на Конкурс проектів (знає заявника 4 особисто, мав з заявником ділові стосунки тощо), тоді він повинен у письмовій формі подати Дирекції Фонду повідомлення про потенційний конфлікт інтересів3.5. У разі неповідомлення про існування конфлікту інтересів, якщо про нього стає відомо після прийняття рішення експертними радами, виконання такого рішення має бути призупинено Дирекцією Фонду.»
Звернімо увагу, що прописано все таким чином, ніби працівники Фонду зобов’язані повідомляти про конфлікт інтересів лише стосовно заявника. Про можливість існування такого конфлікту стосовно партнерів та пов’язаних сторін заявника прямо не сказано і вимога звітувати про конфлікт інтересів щодо всіх партнерів та пов’язаних із заявником сторін відсутня.
Але ж у кожного заявника можуть бути і партнери, і пов’язані з ним сторони, тобто сторони, які мають, або можуть мати прямий або опосередкований вплив на заявників, і у працівників Фонду може бути відсутній конфлікт інтересів стосовно заявника, але в той же час існуватиме конфлікт інтересів стосовно його пов’язаних сторін.
Що це означає?
Уявіть собі, що заявник є підлеглим (працює, отримує зарплату від) певної особи, яка знайома, або має спільні проекти та інтереси із експертом. Заявник ніде у проектній заявці не зобов’язаний згадувати про всі свої залежності від третіх осіб, отже експерт і заявник не мають жодних формальних підстав для декларування конфлікту інтересів, у стосунку до заявника, хоча конфлікт існує щодо особи, яка має вплив на заявника. Експерт «неупереджено» підтримує проект цього заявника, між тим чудово знаючи, що таким чином робить «добру справу» для пов’язаної сторони, від якої сам отримає або може отримати певну вигоду.
Відповідно, будь-хто може наказати своєму підлеглому, скажімо, створити ФОП та ініціювати заявку на грант від УКФ, і жоден експерт не повинен буде декларувати конфлікт інтересів щодо цього заявника, бо УКФ вимагає від експертів відсутності конфлікту лише щодо заявників, а не всіх сторін, які впливають на заявників.
Формально коштами гранту розпоряджається заявник, але партнери заявника та пов’язані сторони (як протилежне до третіх сторін) можуть мати достатній вплив на заявника, аби, наприклад, змусити заявника скласти кошторис проекту, виходячи не з ринкових цін на певні матеріали або послуги, а виходячи із цін, пропонованих пов’язаними структурами тощо.
Наскільки серйозними можуть бути операції із пов’язаними сторонами ми всі мали можливість пересвідчитись.
Ми не можемо зробити висновок, чи партнери і пов’язані сторони заявників опинилися поза зобов’язанням звітувати про них умисно, чи випадково.
                                          ***
Обидві згадані вище проблеми є на перший погляд досить віддаленими і гіпотетичними, але це лише на перший погляд, бо як сказано у законі Мерфі – якщо щось може піти не так, воно обов’язково піде не так.
В наступному розділі ми розглянемо яскравий приклад – конфлікт інтересів, який виник саме в наслідок існування обох проблем.

Конкретний приклад

Вітаємо переможців!

Серед переможців конкурсу проектів національного партнерства є такі:
  • №23, ОТР2016, «Під зорею Пінзеля», ФОП Рудик Олена Олегівна
  • №26, ОТР2013, «Віртуальний простір борщівської сорочки», ФОП Волощук Наталя Іванівна
А серед переможців конкурсу індивідуальних національних проектів є такий:
  • №73, ОТР1173, «Презентація проекту «Під зорею Пінзеля. Барокове мистецтво і строї епохи» на сході України», ФОП Волощук Наталя Іванівна
Ось яка інформація про ці три проекти наведена у Реєстрі-рейтингу проектів національної співпраці:
та Реєстрі-рейтингу індивідуальних проектів:
Реєстр поданих проектів на конкурс національних проектів на сайті УКФ не завантажується, а в Реєстрі поданих проектів на конкурс індивідуальних проектів фігурує такий опис проекту ОТР1173:
  • забезпечення міжсекторальної співпраці та налагодження культурного діалогу між регіонами
  • культурна спадщина
  • Презентації проекту “Під зорею Пінзеля. Барокове мистецтво і строї епохи” на сході України
  • загальний бюджет: 272 337,18:
  • запитувана сума від УКФ: 242 837,18:
  • ФОП Волощук Наталія Іванівна
Наразі це все, що ми знайшли на сайті УКФ про ці проекти.
Що об’єднує цих переможців конкурсу?
Проекти ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173, мають спільного партнера – Благодійну організацію “Благодійний фонд родини Демкур”

Хто всі ці люди?

Ось інформація про БО “Благодійний фонд родини Демкур” із державного реєстру:
  • Правова форма: благодійна організація
  • ID№: 41656464
  • Адреса реєстрації: місто Тернопіль
  • Засновники: ДЕМКУРА ІВАН ТАРАСОВИЧ, ДЕМКУРА ІРИНА ІВАНІВНА, ДЕМКУРА ТАРАС ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • Керівник: ДЕМКУРА ТАРАС ВОЛОДИМИРОВИЧ (м. Тернопіль, Вул. ПРИМІСЬКА)
  • Дата реєстрації: 11.10.2017
Про те, who is Taras Demkura – найкраще розповість особистий сайт – радимо читачам самостійно познайомитись із цим інформаційним ресурсом.
З Вікіпедії можна дізнатися, що Тарас Володимирович – це «власник торгівельно-відпочинкового центру «Атріум», Музею колекції ексклюзивних ретро-автомобілів «Ретро-кортеж» та етногалереї автентичних ужиткових речей «Спадок», віце-президент з питань регіонального розвитку, керівник регіонального представництва у Тернопільській області Міжнародної Торгової Палати ICC Ukraine, дійсний член Ради засновників компанії «Amway».
Ось інформація про Волощук Наталію Іванівну із державного реєстру:
  • Види діяльності: Код КВЕД 90.03 Індивідуальна мистецька діяльність; Код КВЕД 91.03 Діяльність із охорони та використання пам’яток історії, будівель та інших пам’яток культури (основний); Код КВЕД 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у.; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон’юнктури ринку та виявлення громадської думки
  • Дата реєстрації: 18.06.2018
Ось що Наталія Іванівна про себе пише у соціальних мережах:
Як видно, пані Наталя має певний стосунок до адміністрування культурних проектів.
Ось інформація про Рудик Олену Олегівну із державного реєстру:
  • Види діяльності: Код КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний); Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон’юнктури ринку та виявлення громадської думки
  • Дата реєстрації: 15.02.2012
  • м. Тернопіль, Вул. ПРИМІСЬКА
Ось що Олена Олегівна про себе пише у соціальних мережах:
Ми не змогли знайти свідчення участі пані Олени в організації культурних проектів.
Також не зрозуміло, як можна жити в Одесі і керувати проектом, який береться здійснити оцифрування скульптур Пінзеля, які розташовані «на території трьох областей Західної України»?

Пов’язані сторони?

Як видно із наведеної вище інформації, добутої із відкритих джерел, ФОП Волощук і ФОП Рудик пов’язані із БО «Благодійний фонд родини Демкур» та його засновником і керівником Тарасом Демкурою, не виключно через партнерство в культурних проектах для УКФ, зокрема:
  • Наталя Волощук є у прямому підпорядкуванні – працює адміністратором у садибі Горигляди та керує Етногалереєю “Спадок”, які належать родині Демкур. Також пані Наталя є головою і разом із паном Тарасом вони обоє є співзасновниками ГО «Туристична Асоціація Тернопілля» (40705274). Виходячи із доступної інформації, можна зробити висновок, що головним джерелом особистих доходів пані Наталі є структури, пов’язані із Тарасом Демкурою.
  • Олена Рудик працює у/з компанії/єю «Amway», в якій пан Тарас є дійсним членом Ради засновників. Також пані Олена прописана по-сусідству з паном Тарасом (на вулиці Приміській у Тернополі). Виходячи із доступної інформації, можна зробити висновок, що головним джерелом особистих доходів пані Олени є праця для, або співпраця з компанією «Amway», у якій Тарас Демкура є дійсним членом Ради засновників.
Виходячи із існування вищенаведених зв’язків між ФОП Рудик, ФОП Волощук і паном Тарасом Демкурою:
  • Чи можна вважати ФОП Рудик і ФОП Волощук повністю незалежними і непідконтрольними пану Тарасу Демкурі?
  • Чи має пан Тарас можливість впливати на дії і рішення обох ФОПів?
  • Чи існує можливість того, що виконуючи свої обов’язки в ролі координаторів проектів і отримавши від УКФ право фінансово розпоряджатися коштами грантів, ФОП Волощук і ФОП Рудик для виконання завдань проектів, будуть мати можливість приймати неупереджені рішення, цілком і повністю незалежні від побажань, наказів та інтересів їхнього працедавця і ділового партнера – пана Тараса Демкури?
Ми не маємо відповідей на ці запитання.

Такі вартісні проекти?

Всі три проекти, подані ФОП-ами, пов’язаними із паном Тарасом Демкурою, успішно пройшли конкурсний відбір і отримали фінансування від УКФ на загальну суму:
  • ОТР2013 ФОП Волощук 834 836 грн.
  • ОТР2016 ФОП Рудик 743 557 грн.
  • ОТР1173 ФОП Волощук 242 837 грн.
Всього 1 821 230 грн.
В чому секрет такого успіху?
Певно – це вартісні проекти, які створюють неабияку цінність для культури і суспільства. Логічне припущення, спробуймо в цьому переконатися.
                                        ***
ОТР2013 «Віртуальний простір борщівської сорочки»
  • Заявник: ФОП Волощук
  • Cума запитувана від УКФ: 834 836грн.
  • Деталі проекту: «Створення єдиного віртуального простору у вигляді електронного ресурсу – інформаційного сайту, на якому буде створено віртуальний музей борщівської сорочки. Після розробки та запуску сайту буде проведено презентацію результатів проекту в м. Тернопіль, із запрошеними експертами, журналістами, партнерами».
Йдеться про створення сайту присвяченого борщівській сорочці. Заявники стверджують, що це буде «єдиний» такий сайт. Але аби він дійсно став єдиним, потрібно знищити вже існуючі подібні сайти:
  • Борщівські сорочки приватний онлайн-музей Віри Матковської, яка спеціалізується саме на борщівських строях
  • Колекція Роксоляни Шимчук приватний онлайн-музей, який має чудову колекцію борщівських сорочок
  • Оріяна приватний онлайн-музей, який має борщівські сорочки
  • Інші подібні ресурси
Тобто, сам задум не є оригінальним, подібні загальні та вузькоспеціалізовані проекти вже давно були реалізовані й успішно функціонують котрий рік. Чи ще один подібний ресурс створить для суспільства додаткову цінність – не очевидно, бо доцільніше було б просто викласти оцифровані проектом експонати на існуючих ресурсах, ніж з нуля створювати сайт і його розкручувати.
В публікаціях і прес-релізах цього проекту у соціальних мережах та ЗМІ заявлено, що проект: «оцифрує до 200 зразків борщівських сорочок” та “кожна сорочка матиме відфотографовано загальний вид і три-чотири позиції її ексклюзивних фрагментів”, крім цього планується зняти 6 відеороликів.
Спробуймо вирахувати цінність цього проекту для суспільства, а саме вирахуймо ринкову вартість створення такої кількості такого контенту як пропонує проект:
  • Фотографування сорочок [200 сорочок] * [5 кадрів для кожної]*[ринкова вартість предметної зйомки 65грн./кадр]= 65 тис.грн.
  • Зйомка відеороликів [6 відеороликів]*[ринкова вартість ролика 10 тис.грн.] = 60 тис.грн.
  • Створення сайту = від 15 тис.грн. до 60 тис.грн.
Всього: 185 тис.грн.
Навіть якщо округлити та додати витрати на логістику і адміністрування, то все одно, вартість виконання такого об’єму робіт і послуг не перевищить навіть 300 тисяч гривень!
Чому ж тоді УКФ готовий профінансувати цей проект аж на 834 тисячі гривень?
Відповідно до світової музейної практики існує три функції, які покликані виконувати інституції, що володіють чи опікуються колекціями предметів культурної спадщини:
  • Збирання колекцій предметів культурної спадщини
  • Зберігання колекцій належним чином в належних умовах
  • Експонування і популяризація колекцій належними способами
Партнер заявника проекту ОТР2013 зібрав власну етнографічну збірку – «Етногалерея «Спадок» родини Демкур» – тобто виконав першу функцію. Наразі, свідчень успішного виконання заявником або партнерами проекту інших двох функцій – належного зберігання і експонування колекцій, ми не знайшли. Ба більше, зі сторінки «Етногалерея «Спадок» родини Демкур» видно, що ця етногалерея чинить дії, цілком не сумісні зі збереженням і прийнятним експонуванням, дії які є шкідливими щодо предметів культурної спадщини.
Одягання старовинних строїв з колекції на людей задля фотосесій, а також аматорський (не як в музеях, а як на базарі) спосіб експонування, є свідченням непрофесійності та нерозуміння власниками колекції та працівниками етногалереї «Спадок» родини Демкур» того, чим є матеріальна культурна спадщина і що з нею можна робити.
Іншими словами, проект ОТР2013 «Віртуальний простір борщівської сорочки» має не лише надзвичайно низьку корисність, а ще й є відверто шкідливим – як видно зі сторінок проекту – давні борщівські строї з музеїв і приватних колекцій одягали на сучасних людей, що є нищенням культурної спадщини, а не її збереженням (таке використання об’єктів суперечить п.2.26 Міжнородного кодексу музейної етики від ІСОМ.

В міжнародній музейній практиці одягати експонати на людей задля показів і фотосесій заборонено, немає такого способу експонування.

Якщо ці давні борщівські строї є предметами культурної спадщини, то таке їх використання заборонене у цивілізованому світі! Якщо ж ці строї є просто реквізитом (наданим його власником для зйомки красивої картинки), а не предметами культурної спадщини, то для чого оцифровувати цей реквізит, створювати для нього сайт і витрачати на це грантові кошти?
Це свідчить про те, що ані у заявника проекту ОТР2013, ані у партнеру проекту «Благодійного фонду родини Демкур», немає ні досвіду належного зберігання предметів культурної спадщини, ані свідчень бережного ставлення до предметів культурної спадщини, ані досвіду оцифрування колекцій культурної спадщини.
Насамкінець, в оприлюднених документах зазначено, що партнерами ФОП Волощук стосовно проекту ОТР2013 «Віртуальний простір борщівської сорочки» є:
  • Інститут народознавства НАН України – науководослідний інститут в системі Національної академії наук України
  • Художня галерея – антикварний магазин «Етно-галерея Роксоляни Шимчук»
  • Благодійна організація «Благодійний фонд родини Демкур»
Проте в соцмережах «Віртуальний простір борщівської сорочки» повідомив, що партнером є ще й «Етногалерея «Спадок» родини Демкур», хоча про це в заявці ОТР2013 не йшлося.
Ми не знайшли на сайті УКФ інформації щодо того, чи може заявник міняти або додавати партнерів в ході проекту. Але, зверніть увагу, що ані «Етногалерея «Спадок» родини Демкур», яку помилково названо партнером проекту, ані БФ Родини Демкур, який не згадано як партнера, не звернули на цю помилку уваги.
Така неуважність може бути лише зайвим свідченням того, що це все є цілком підконтрольне панові Демкурі.
Виходячи із наведених фактів, складається враження, що меншою мірою ФОП Волощук, і дуже значною мірою ФОП Рудик, є лише фіктивними підписантами, через яких БО «Благодійний фонд родини Демкур» отримав від УКФ фінансування у розмірі понад 1,8 млн.грн.

Коментарі вимкнені.