Хто приборкає монстра, якого на свою біду виплекав Тернопіль?

В останній робочий день тижня на позачерговій сесії Тернопільської міськради відбулося показове «шмагання». Попри вже енний протест людей під мерією, категоричну заяву однієї з політичних сил, обурення вчителів та учнів більшість депутатів відмовилось скасовувати скандальне об’єднання Української фізико-математичної гімназії ім. Франка, що в центрі Тернополя, та Технічного ліцею, який розташований на околиці міста..

Фактично «черні» показали її місце – десь глибоко-глибоко в одному з проходів. Натомість очільник міста вкотре пограв  м’язами, продемонструвавши, що чхав він на всілякі протести, і що при бажанні може втілювати найбрутальніші ідеї. Бо протиставити йому ніхто нічого не може.

Нагадаємо, понад місяць у Тернополі вирує черговий освітній скандал. Неодноразові акції протесту під мерією, в ході яких представники гімназії витупали проти об’єднання, ні до чого не призвели. Хоча як ні до чого. В одному з випадків чиновники підставили поліцію, викликавши правоохоронців до дітей(!!!), і геть  юних протестувальників, які вже розходилися і не несли нікому жодної загрози, повели у відділок. Що ще більше підняло градус суспільної напруги.

Напередодні сесії раптом пробудилася від сплячки партія «Європейська солідарність», яка ще в червні підтримала об’єднання двох закладів на сесії. І ось  за кілька днів до пленарного засідання очільник фракції «ЄС» Віктор Овчарук заявляє, що червневе рішення слід скасувати. Що таке раптом сталося у представників «ЄС», важко сказати, адже усі «зашкварні» питання вони голосують в унісон з промерською більшістю.

Якийсь блідий натяк на пробудження у них людської гідності швидко розвіявся вже на самій сесії, де виступ Овчарука був сповнений словесної еквілібристики, яка радше нагадувала спробу вгодити обидвом протилежним таборам. Хоча врешті Овчарук, як і більшість фракції, проголосував за відміну попереднього  рішення.

Та все ж дії представників «ЄС» були більш схожі на спектакль, по ходу якого «ЄС» намагалася розігратися з себе поборників за справедливість, використовуючи гарячу тему, і здобути на цьому трохи електоральних балів. Відверто ницо. Але абсолютно не дивно. Чи хтось ще чекає від політиків чогось іншого? Реальної підтримки? Реальних справедливих рішень?

Гратися в опозицію в міській раді у «Європейської солідарності» наразі насправді немає належних потуг – для цього бракує кількості. Тим паче, що в рядах «ЄС» до міськради потрапили і  вірні Надалу депутати, які б точно не насмілилися піти проти лінії свого вірного «полководця». Той же Роман Навроцький, який свого часу приєднався до демаршу в «Свободі», зробив для себе висновки і тепер голосує так, «як належить», за що отримав посаду голови “найжирнішої” – земельної комісії. Врешті, Навроцького, як і ще одного депутата від «ЄС» Володимира Міська, на позачерговій сесії навіть не було. А відверто залежний від настрою мера земельний ділок Юрій Смакоуз, на відміну інших «єесівців» взагалі демонстративно проголосував «утриматись» під час голосування щодо скасування скандального рішення.

Врешті, за скасування червневого рішення проголосували лише 12 депутатів з 38 зареєстрованих, чого замало для відміни рішення.

Аргументами щодо того, чому це об’єднання не варто робити, міська рада просто знехтувала. Попередньо ще спровокувавши ганебну колективний «наїзд» в кращих традиціях «совка». Ведемо мову про спільну заяву директорів місцевих шкіл, в якому вони «затаврували» свого вже колишнього колегу, очільника гімназії Анатолія Крижанівського «за саботаж реорганізації системи освіти». Цією «чорною міткою» керівники навчальних закладів Тернополя продемонстрували, що за не одне десятиліття української незалежності все гниле, нице і ганебне з радянської спадщини так і не вивітрилося з їхніх голів.

Цікаво було б дізнатися, чиєю ініціативою було дане звернення. Школа КДБ могла б цією людиною неабияк гордитися.  І хоч один з директорів запевнив, що підписувати дане звернення ніхто нікого не заставляв, не важко уявити, яке майбутнє б чекало директора, який би насмілився цю бздуру не підписати. Врешті своє «Фе!» Крижанівському у спільній заяві висловили 33 директори тернопільських шкіл. Театр абсурду? Аж ніяк! Це сьогоднішній Тернопіль! Після Революції гідності, після мільйонів глибоко етичних промов, висловлених тими ж керівниками на різних урочистостях. Дивно, чому ж директори тернопільських шкіл закривають очі на інші чисельні негаразди, які відбуваються у місті, а не виступають зі спільними заявами? Чи інші проблеми їх не турбують?

Так чи інакше, згаданою таврувальною заявою керівники тернопільських шкіл проявили своє справжнє нутро. І ці люди відповідають за виховання підростаючих поколінь, майбутнього Тернополя. Є чому порадіти!

Зрозуміло, що і директор гімназії Анатолій Крижанівський далеко не святий. Посада директора  – це звичайно не посада мера, але все рівно неочевидних можливостей і спокус – ну дуже багато. Чому вирішили раптом прибрати Крижанівського з посади після того, як він стільки часу очолював один з найуспішніших навчальних закладів? «Перестав належно ділитися», «обнаглів», «заклад почав занепадати» – доводилося чути різні версії. А скільки їх ще є неозвучених.

Та й чи важлива саме причина? Нараз більш показово, що управління освіти вкотре провалилося, спричинивши вже черговий гучний освітній скандал. І було відверто смішно, коли у приклад освітяни ставлять реорганізацію школи Мистецтв ім. Ґерети, незаконність якої ініціативна група довела у суді. Нагадаємо, тоді громадськість та педколектив теж обурювалися відверто непрозорими рішеннями.

І на фоні цих систематичних скандалів маємо незмінну очільницю міського управління освіти Ольгу Похиляк. Не задумувалися, чому міського голову влаштовує така керівниця, на фронті ділянки якої виникають постійні пожежі? І яку в робочий час можна неодноразово побачити в салонах краси.

Але такі реалії нинішнього Тернополя. Питання реорганізації гімназії – просто лакмус, який демонструє реальний стан справ. Зрозуміло, що можна було обрати й інші варіанти реалізації благої мети «порятунку закладу», яку озвучували в управлінні. Аж до повернення гімназії статусу школи, якою вона колись була, причому була найкращою в місті, де давали реальні знання без всіляких репетиторів. Однак в міській раді обрали найпростіший варіант – грубої сили. Бо йти на компроміси в розумінні керівництва міста – це слабкість.

Суто в даному випадку знехтувано інтересами якогось вузького прошарку тернополян. Тільки таких прошарків у місті більшає.

Одні незадоволені систематичним винищенням зелених зон і парків, замість яких постають бетонні «свічки», що спотворюють архітектурний ансамбль міста, а ущільнена забудова все більше і більше позбавляє тернополян комфорту та приватності. Другі – регулярними провалами в комунальній сфері, де дочекатися ремонту дороги, двору чи дірявого даху – це випробування ще те, а кожен ледь сильніший дощ спричинює потопи на вулицях і значні незручності. Треті – свавіллям чиновників та корупцією.

Але всі ці невдоволення місцева влада, як демонструють останні події, мала в носі. Монстр набрав сили і, осідлавши бюджет та бізнес потоки, став фактично некерованим. Навіть зміна очільника поліції дає дуже слабкі надії на якісь зрушення. Адже досвід демонструє, що жоден з керівників різних місцевих правоохоронних структур не виправдав сподівань. Попри гучні заяви, які роблять ці посадовці після свого призначення. Пригадується, скерований до Тернополя з Києва  прокурор Олександр Божко ще кілька років тому обіцяв, що «незаконні схеми в місті та області будуть викорінені». Натомість кричущу справу з підробкою Генплану, що запустило цілий ряд негативних процесів, так і спустили на гальмах. Також чимало питань до прокуратури щодо провалу гучних справ, зокрема, чому вийшов «сухим із води» головний архітектор міста Василь Бесага.

А коли на боці грошей грають ще й люди, які б мали стежити за дотриманням закону, то чого чекати від політиків, більшість з яких цікавить виключно одне – власна вигода та задоволення власних інтересів. Звісно, що в таких умовах вони прогинаються під сильнішого, не залежно від партійного прапора. А коли в одній команді грають гроші, силовики і політики, шанси в громадськості та активістів – мізерні. Які б цінності вони не відстоювали, які б аргументи не озвучували. Здоровий глузд в цій моделі просто перестає парцювати.

Тому і маємо ситуацію, що мерія в час війни замовляє за шалені гроші брендовані светрики або береться за відверто необов’язковий ремонт фонтанів, а в той час тернопільські хлопці, які воюють на фронті, за свої гроші купують колеса, запчастини, інше необхідне, щоб вижити. Навіть не задумуючись, що в цей самий час за їхніми спинами у їхньому рідному місті всі міцнішим стає щось дуже брутальне і гидке…