Медсестра боялася трюків, а чемпіонка світу встановлювала чіткі правила на Street workout у Тернополі

Хизувалися кубиками пресу, обертаннями на одній руці та кількістю підтягувань з важкими гирями на поясі на першому офіційному турнірі зі street workout у Тернополі 3 червня. А мешканці «Східного» здивовано озиралися та з цікавістю розглядали чималий натовп хлопців, котрий утворився на стадіоні СШ№14. Там проходив турнір зі Street workout – нового, але уже дуже модного серед підлітків спорту на перекладині .

Зареєструвалися до участі близько п’яти десятків хлопців. Але разом з глядачами, організаторами, журналістами та цікавими перехожими біля турніків зібралося близько двох сотень глядачів. Щоправда, коли закінчилася сама видовищна частина змагань – фрістайл, і почалися підтягування з гирями на поясі, то глядачів поменшало.

Медсестрі було страшно дивитися на трюки

На турнірі була присутня медсестра Анна з фізкультурного диспансеру, котра слідкувала за кожним рухом хлопців. Вона розповіла «Погляду», що вперше бачить деякі з виконаних трюків на перекладині, хоча обслуговує різноманітні змагання у Тернополі майже кожного тижня.

–          Жодне офіційне змагання у Тернополі не має права проводитися без медичного працівника. Тому лікарі та медсестри нашого диспансера постіно обслуговують всі змагання на рівні міста та навіть області. А в Тернополі вони проводяться часто – практично кожного тижня. Якшо додати всі дні, в які наші працівники стежать за безпекою на різноманітних турнірах, чемпіонатах, тощо, то вийде, що одна людина в сукупності весь рік проводить суто на змаганнях.

За словами пані Анни, для медичного працівника саме головне, щоб змагання пройшли без травм. Вона каже, що задоволена, що діти займаються таким видом спорту і їм це подобається. Адже в час літніх канікул це дуже добре, що школярі та студенти мають куди себе подіти.

–          Щоправда, коли хлопці виконували вправи на брусах, мені було страшно. Адже всяке може бути. Я рахую, що навіть апробовані спортсмени можуть впасти, травмуватися, і це добре, що тут хлопці вміють правильно падати, групуватися. Тому на наступні змагання, ми вже домовилися з організаторами, тут обов’язково будуть мати.

Наймолодший – третьокласник

А от наймолодшому та найлегшому учаснику змагань, дев’ятирічному третьокласнику Денису Варениці, що важить лише тридцять кілограмів, страшно не було. Щоправда, аби хлопця відпустили з рідного Підволочиська додому, його друзі-турнікмени просили батьків усім гуртом  – восьмеро чоловік. Денис лише рік займається на перекладині, але уже досяг чималих успіхів. Наприклад, при підтягуванні на брусах з восьмикілограмовою гирею, прив’язаною до пояса, він «витиснув» двадцять разів. А зробити це було не під силу навіть кожному двадцятирічному турнікмену.

–          Мій чотирнадцятирічний брат почав займатися Street workout і я вирішив і собі спробувати.

Друзі, котрі приїхали змагатися з Підволочиська разом з Денисом, підказують, що хоч він і менший, але уже встиг на перекладині «переплюнути» свого старшого брата.

Рятуються рукавичками для с/г-робіт

Щоправда, street workout – спорт не для слабких духом. Бо хоч з вигляду деякі турнікмени худенькі та мають зовсім не спортивний вигляд, але добряче вміють тренувати свою силу волі. Подивившись на руки цих хлопців стає зрозуміло, що хоч виглядають їхні «сонечка» та «флажки» досить ефективно, красиво та подекуди граційно і пластично, але щоб досягнути такого рівня, вони мусять добряче попотіти та натерти не один мозоль на долонях.

Кисті рук у всіх турнікменів червоні, із грубою шкірою, яка подекуди здерта та облущується. Так само і на долонях вони мають по кілька мозолів. Це все від того, що хлопці задля безпеки «взувають» руки у спеціальні, пошиті з туристичних строп лямки. Вони вгризаються в шкіру, коли спортсмен підтягується чи виконує якісь трюки.

 Ініціатор змагань – чемпіонка світу з пауерліфтингу Ліля Проць, добряче знається на мозолях, адже «тягає штангу» не перший рік. Вона каже, що хлопці просто не знають елементарних правил безпеки. Адже якщо якийсь мозоль на долоні стерти перед самими змаганнями, то про участь у них можна забути. Тому вона просила турнікменів підчитати спеціальну інформацію в інтернеті про те, як уникнути мозолів, натирань та травм шкіри рук. Радила їм робити спеціальні сольові ванночки і користуватися пемзою. Проте «зелені» та вперті підлітки лише відмахувалися, мовляв, вони уже звикли і їм тепер не боляче.

Для того, аби виконувати елементи технічного фрістайлу на перекладині, хлопці одягають по дві пари рукавичок, в котрих жінки у селах працюють на городі. Кажуть, що фактура ниток цих рукавиць дозволяє рукам гарно ковзати на турніку та захищає від сильного натирання при контакті рук із залізом. Магнезією вони не користуються. Дехто вперше натирав долоні цим порошком саме під час турніру.

Турнікмени мають свої правила, а досвідчені спортсмени – інші

Ліля Проць також підмітила, що судді турніру неправильно рахують бали за підтягування на перекладині. Так, вона вимагала, аби учаснику зараховували лише те підтягування, яке виконується без «дригів», з повністю прямими руками при опусканні. Так само пояснювала молодим модним спортсменам, що на брусах відпочивати потрібно не внизу, після опускання, а вгорі, стоячи на двох випрямлених руках.

Вона поділилася з «Поглядом», що доволі важко знайти якийсь один критерій оцінювання таких змагань. Оскільки цей спорт ще не є офіційним в Україні і в кожному місті судді по своєму нараховують бали за трюки.

Для чемпіонки світу було дивним, чому це, коли діти до 14 років підтягуються з гирею на перекладині, то вони повинні одягати страховочні лямки. Адже згідно фізкультурних нормативів, які Ліля вивчала в педагогічному інституті, це не є обов’язковим. А суддя з цієї дисципліни, найсильніший турнікмен правобережної України, тернополянин Іван Сенчик пояснював, що у них так заведено, і є свої правила безпеки, котрі вимагають, аби хлопці у віковій категорії до 14 років, підтягувалися саме страхуючи руки.

Люба Вовк, «Погляд»