У Львові виникла Група “22 січня”

Напередодні Дня Соборності у Львові створено нову політичну ініціативу – Групу “22 січня”. Як повідомив один з учасників Групи Роман Сенишин така громадська структура необхідна аби об’єднати рухом знизу патріотичні партії та організації в ім’я великої мети – побудови Української Самостійної Соборної Справедливої Держави.

Наразі в Групу увійшли представники 8 політичних партій та 4 громадських організацій. Назву Групи обрано з акцентом на свідомо замовчувану владою дату в українській історії 22 січня 1918 року, коли була проголошена самостійна Україна.

Група оцінює нинішнє становище в Україні як колоніальне і закликає до боротьби за визволення з-під московського ярма. Особливістю є те, що в Україні мають виникнути тисячі таких автономних груп, що координуватимуть свою діяльність. Мережа груп орієнтуватиметься не на лідера, а на ідею.

Інтернет-видання «Дух волі» погодилося надавити групі інформаційну підтримку.

Маніфест

Групи “22 січня”

22 січня 1918 року Українською Центральною Радою в Києві IV Універсалом було проголошено самостійність Української Народної Республіки. З моменту втрати державності після Переяславської Ради 1654 року це була перша успішна, хоч і короткочасна, спроба українців стати господарями на власній землі.

Рівно через рік після цієї вікопомної події 22 січня 1919 року Директорія УНР проголосила Акт Злуки – возз’єднання в єдину Українську Народну Республіку двох українських держав УНР та ЗУНР. Україна тоді стала соборною, оскільки до складу УНР увійшли майже всі українські етнічні землі.

І ось ця перша у XX столітті українська самостійна соборна держава, після тривалої кровопролитної війни з більшовицькою Росією, 21 листопада 1920 року знову опинилася у московському ярмі. Тому логічно весь цей період аж до проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року вважати московською окупацією зі всіма, в т.ч. юридичними, наслідками. Але саме така постановка питання лякала прокомуністичну неукраїнську більшість у Верховній Раді України, тому ми стали спадкоємцями не самостійної УНР, а маріонеткової УРСР, та й відлік державності ведемо не з 1918, а з 1991 року. Звідси, вважаємо і всі наші біди, бо при такому підході держава не може розвиватись інакше як напівколонія московської імперії, що і маємо на практиці протягом 20 років псевдо-незалежності.

Українці як етнос замість того аби стати господарями у власному домі (бо для чого тоді потрібна незалежна держава), опинились у ролі наймитів. Незважаючи на високу питому вагу (78%) у національному складі населення України, корінна нація зовсім не представлена серед вищих керівників держави, а в парламенті українців нараховується лише близько 22%. Водночас, 98% власності в державі перебуває в руках неукраїнців (серед олігархів, як відомо, українці відсутні). Але саме стільки 98% українців – серед трудових мігрантів. Русифікація (коректніше – омоскалення) сягнула небачених, навіть за радянських часів, масштабів. Державною ідеологією реально запроваджено московський імпер-шовінізм.

У такій ситуації, аби змінити напрямок руху держави, вважаємо за необхідне змінити систему координат чи, бодай, точку відліку (опори). Основою для цього по праву має стати дата 22 січня 1918 року. Аби надати цій тезі нового звучання ми, українські патріоти, створюємо Групу “22 січня”.

Декларація принципів

Групи “22 січня”

Політичні принципи

Україна де-факто є підневільною державою, бо перебуває в стані внутрішньої, активно підтримуваної ззовні, московсько-жидівської окупації.

Найголовнішим завданням українців на сучасному етапі має стати усвідомлена боротьба за визволення і взяття всієї повноти влади в Україні у власні руки, створення та зміцнення української національної держави.

Визволення українців з ярма можливе лише шляхом мирної національно-соціальної революції (кардинальної стрибкоподібної зміни) і проголошення України правонаступницею УНР.

Головними ворожими силами в Україні є Партія регіонів (прототип білогвардійців) і Компартія (прототип червоноармійців).

Одним з реальних механізмів зміни влади може стати новий закон про громадянство, де право обирати і бути обраним закріплюється за лояльними до українства, як корінної нації, виборцями (знання мови, історії тощо).

Одним з важливих елементів українізації суспільства має стати узаконення як найважливішого державного свята – Дня Самостійності  (22 січня). Як наслідок, період  1920 – 1991рр. (разом – 71 рік) буде визнано московсько-більшовицькою окупацією (автоматично вирішиться на нашу користь дискусія про добро і зло – зокрема, громадянську і  вітчизняну війни, УПА, Червону армію, КПРС, російську мову тощо).

Організаційні принципи

Група складається з українців за національністю (кровно-духовна спорідненість).

Аналогічні групи можуть утворюватися в будь-яких адміністративно-територіальних одиницях.

Група є надпартійною і має стати базою для об’єднання партій знизу.

Група планується як передумова для створення єдиної в Україні громадської організації, що виражатиме інтереси етнічних українців (подібно кримсько-татарському Меджилісу).

Групи в Україні підпорядковані не адміністративно (згори-донизу), а керуються лише ідеєю (маніфестом, декларацією тощо).

Усі групи перебувають на самофінансуванні.

Для реалізації масштабних завдань групи координують свою діяльність.

У кожній групі є обов’язковим координатор, спосіб призначення якого визначають члени групи.

Повідомлення про створення груп чи обмін інформацією на першому етапі здійснюється через сайт “Дух волі”.

Юридичні принципи

Групи не проходять державної реєстрації, тим самим виражаючи своє ставлення до влади.