Печера Вертеба на Тернопіллі – унікальний підземний музей Трипільської культури
Навіть війна — не завада для наукових пошуків.
© Роман Якель, DT.UA
І в драматичний для України період (анексія Криму, окупація Росією частини Донбасу) вчені проводять комплексні дослідження давніх культур українців.
Величезним етнічним масивом населення, що займав розлогу територію від румунських Карпат на заході — до Дніпра на сході й до Молдови на півдні, були трипільці. Ця ранньоземлеробська культура була поширена й на більшості території України — від Львова до Вінниччини, Черкащини і аж до міста Переяслава-Хмельницького на Київщині. Дослідження Трипільської культури проводяться вже понад 150 років, упродовж яких зібрано тисячі знахідок і створено величезний банк даних. Нині можна стверджувати, що трипільці були першими в Україні землеробами, котрі створили тут культуру осілого способу життя, господарювання, праці, бажання покладатися лише на власні руки…
Печера Вертеба на Тернопіллі, яка понад 700 років була місцем перебування племен Трипільської культури, додала до знахідок важливі штрихи. Вона є унікальною пам’яткою археології і науки загалом. У ній добре видно порядок залягання трьох різних культурних шарів, бо вони чітко перекладені стерильною глиною. Це — надбання Шипинецької, Кошиловецької і Касперівської локальних культур трипільців. Цікаво, що коли на зміну людям, які освоювали це житло і через 50—100 років покидали його, приходила інша група, то вона засипала попередній культурний шар жовтою глиною. Проводячи дослідження, археологи зрозуміли: печера Вертеба — це величезна скарбниця інформації. І ключ до її аналізу (фізичного, хімічного, геологічного) й висновків може дати команда фахівців різного профілю.
Директор Борщівського обласного краєзнавчого музею — спелеолог і археолог Михайло Сохацький, який майже три десятиліття займається археологічними дослідженнями, а з 1995 року вивчає печеру Вертеба, розповів:
— Ми почали тісно співпрацювати з геологічним факультетом Київського університету ім. Т.Шевченка, зокрема з професором Ксенією Боднар, яка проводить ці дослідження й міжнародні темпи (табори. — Р.Я.) для аспірантів і студентів.
Торік було застосовано вісім методів досліджень, зокрема геофізику, геомагнітну зйомку, електротомографію та інші. Це дало нам можливість обстежити рельєф над печерою Вертеба на території 30 гектарів, можливість просвітити землю до глибини 30 метрів. І ми побачили напрямки, в яких могла розвиватися печера, побачили об’єкти, які залишили в глибині печери трипільці і яких не видно без приладів. Дослідження дали нам непогані результати.
— Які саме?
— Виявлено серію антропологічного матеріалу — захоронення давніх трипільців. Печера Вертеба цінна тим, що кістки людини, яким понад п’ять тисяч років, у ній дуже добре збереглися. Кістковий матеріал придатний для подальшого антропологічного вивчення, над ним проводять серію генетичних досліджень, зокрема на предмет ДНК давніх трипільців. Вже можна сказати, що це були місцеві мешканці, автохтони, і їхнє коріння сягає періоду мезоліту. Це люди середземноморського типу, індоєвропейської цивілізації. Також це дає можливість прослідкувати генетичні зв’язки з племенами, які жили до них і після них, тобто прослідкувати генну історію трипільців.
— Наскільки важливе значення ці результати мають для науковців і аматорів історії?
— Вони дають можливість відтворити сторінки життя і побуту давніх людей. Фахівці різних галузей зробили аналіз видового складу тварин, які потрапили в печеру. Я як археолог дійшов висновку, що трипільці мали велике стадо, багато худоби — і великої, і дрібної. Вони проводили з нею обряди. І печера Вертеба підходила їм якнайкраще. Ми вже розкопали кілька жертовних ям, куди трипільці скидали фігурки тварин з випаленої глини — переважно свійських. Люди хотіли, щоб їхня худоба добре плодилася, щоб у них було велике стадо. Фігурки тварин — бика, корови, козулі — скидали в різні ями. Під час недавніх розкопок ми виявили в одній ямі 26 фігурок биків. Тобто трипільці були землеробами, які водночас займалися й скотарством.
Крім того, на основі цих знахідок можна відтворити фізичний стан трипільців, довідатися про їхнє здоров’я і патології. Бо коли трипільці мали добірні отари овець, кіз, то вони постійно споживали сир і молоко. Закономірно, що археологи знайшли в печері Вертеба друшляки, через які відціджували сир. У печері знайдено й чимало риб’ячих кісток. Це означає, що трипільці добре харчувалися. А якщо взяти до уваги, що вони вирощували злакові культури — пшеницю, ячмінь, бобові, то робимо висновок, що в їхньому раціоні була як тваринна, так і рослинна їжа. Але, науковці кажуть, що здоров’я трипільців було гіршим, ніж у їхніх попередників, які займалися мисливством і збиранням плодів. Бо ті люди жили в умовах суворого природного відбору, тобто серед мисливців виживали найсильніші, які давали здоровіше потомство. А землероби народжувалися зі слабшим здоров’ям…
Трипільці вели екстенсивний спосіб обробітку землі — переходили з місця на місце. Вони не будували фундаментальних будинків з каменю, іригаційних систем, як це було, наприклад, у Межиріччі, де виникла перша писемність — глиняні таблички, ієрогліфи тощо. Трипільці в інший спосіб комунікували між собою і передавали інформацію від покоління до покоління… Вони мали доволі високий як на той час рівень розвитку землеробства, скотарства і навіть будівництва. Науковці дослідили, що трипільці будували житло, яке було тепле взимку: обмазані глиною стіни, глиняна долівка з доброю гідроізоляцією, а головне — піч. Тож трипільцям не загрожувало замерзнути в холодну зиму.
Увіруваннях трипільцівбула певна ієрархія божеств. Найголовніше з них уособлювало родючість, продовження роду. Його символом була жінка — жінка-матір, матір-богиня, якій поклонялися. Тому не дивно, що трипільські статуетки в образі продовжувачки роду археологи знаходили в різний час у кожному поселенні на території Румунії, Молдови і в багатьох трипільських житлах на території України.
Та ось сюрприз. У печері Вертеба знайшли кілька фігурок, які мають на обличчі тату, фарбовані лінії. Тобто трипільці під час обряду покривали тіло якимись фарбами. Це був період, характерний для багатьох народів, які в той час жили на Балканах і в Передній Азії. І це, як стверджують археологи, триває досі, особливо серед племен, що живуть в ізольованому світі, наприклад в Австралії.
Печера Вертеба — гіпсова, а не вапнякова. Вона відрізняється від гротів, які виявлено на півдні Німеччини, у Франції, Іспанії. Там люди їх освоювали, малювали на стінах зображення, проводили ритуали.
Гіпсові печери — лабіринтові, вони не дуже об’ємні, проте в тих лабіринтах можна легко заблукати і ніколи з них не вибратися. Крім того, вони некомфортні, там постійна вологість 95—98 відсотків, температура 10—11 градусів, і довго перебувати там неможливо. На сьогодні ми можемо уявити загальну картину стародавньої Вертеби, намальовану сучасними приладами, топографічним планом печери з позначеними місцями перебування трипільців. Більша частина печери була освоєна. Але ми мислимо стереотипно, з позицій людини XXI століття, і тому дуже важливо перенестися в період енеоліту, на 5200 років назад і зрозуміти, чому трипільці діяли так, а не інакше. Для мене, наприклад, незрозуміло, як людина могла бути тиждень і більше під землею, де холодно й сиро, не маючи нормального одягу. Загадка печери Вертеба в тому, що вона легкодоступна, і водночас її важко виявити в чистому полі. Мабуть, це й стало основним фактором, чому цю печеру так довго використовували трипільці.
Уже доведено, що люди оселялися в печері і в післятрипільський період. Бо археологи знаходять речі, які належали скіфам, виявляють залишки залізної доби (наприклад наконечники стріл), а два роки тому знайшли фібули римського періоду. Та досі невідомо, хто ж перший освоював Вертебу. І тому тепер проводять радіовуглецеві дослідження, щоб знати вік тих чи інших артефактів. Уже зроблено три десятки аналізів. Багатьом із досліджуваних знахідок — вісім з половиною тисяч років, тобто це мезоліт, докерамічний період. Він заговорив до нас із Вертеби крем’яними знаряддями, які менші і мають іншу техніку обробки, ніж трипільські. Але кістки людини із того часу зовсім не вписуються в зібрану наукову базу. І тому вона відкриває нову сторінку освоєння Вертеби, яку ще належить вивчити.
На сьогодні ця печера — природний скансен і унікальний підземний музей Трипільської культури. Для науковців з різних країн вона слугує величезним банком археологічних даних, який відкриватиме нові сторінки стародавньої історії України.
Два десятиліття тому ця унікальна пам’ятка Трипільської культури стала відділом Борщівського обласного краєзнавчого музею, який узяв її під системну охорону, але тільки як пам’ятку природи. Як пам’ятка історії, культури й археології вона, на жаль, поки що не має належного статусу. Для високих чиновників важливіші інші проблеми, і “якась” печера їх мало цікавить.
Коментарі вимкнені.