«Чорнобильська трагедія» очима тернополян

В держархіві Тернопільської області відкрилася виставка під назвою «Чорнобильська трагедія». Минає двадцять п’ять років відтоді, як страшна біда прийшла на Полісся, зачепивши своїм смертоносним крилом Україну, Білорусь, Росію, Латвію Польщу, Швецію, Норвегію, США, Австрію, Угорщину, Німеччину, Англію, Чехію, Італію, Словаччину, Грецію та інші країни світу. Забруднення було дуже нерівномірним, воно залежало від напрямку вітру в перші дні після аварії. Найсильніше постраждали області, в яких в цей час пройшов дощ.

Чорнобильська катастрофа – екологічна катастрофа, що була спричинена руйнуванням 26 квітня 1986 року четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто 700 тонн радіоактивних речовин та реакторного радіоактивного палива. Радіонукліди проникали в землю, воду, рослини, вражали людей, все живе.

Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. В ту суботню ніч 26 квітня першими вступив у битву з атомним вогнем склад караулу воєнізованої пожежної частини № 2, який здійснював охорону ЧАЕС. Почалось протистояння людей атомній стихії. З перших хвилин після вибуху на четвертому блоці реактора та локалізації аварії разом з пожежниками мужньо боролися працівники ЧАЕС. Перебуваючи в епіцентрі катастрофи, енергетики не залишали свої робочі місця, робили все, що було в їх силах, щоб врятувати атомну станцію від ще більш небезпечних руйнувань. Ряд учасників ліквідації наслідків аварії одержали надто велику дозу опромінення, не сумісну з життям. Найбільші дози отримали приблизно 1000 чоловік, які знаходились поряд з реактором у момент вибуху і брали участь в аварійних роботах в перші дні після нього. У перші дні основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще більш серйозним наслідкам. З цією метою територію навколо реактора і вкрили товстим шаром бетону, засипали гравієм. Пожежники з гелікоптерів закидали 4 блок тисячами тонн протирадіаційного вантажу і піску.

В район горя вдень і вночі прибували робітники, інженери, вчені, медики, спеціалісти різних галузей, співробітники органів внутрішніх справ, державної безпеки, солдати. Потім почалися роботи з очищення території і укриття зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний «саркофаг», будівництво якого завершене в кінці листопада 1986 р.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотлівають» у різних лікарнях, скільки їх відійшло у вічність.

Сьогодні Чорнобиль для нас – це майже 3,5 мільйона постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це близько 10 % території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки та переїхати в інші місця.

В результаті аварії з сільськогосподарського користування було виведено близько 5 млн. гектарів земель, довкола АЕС створена 30 –кілометрова зона відчуження, знищені і поховані ( закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.

Сьогодні до зон радіоактивного забруднення віднесено 2293 населені пункти, з яких 70- у зоні відчуження, 92 – у зоні безумовного відселення і 835 – у зоні гарантованого добровільного відселення. Нині площа території зони відчуження і зони обов’язкового відселення становить близько 260 тис. гектарів. На 157 тис. гектарів заборонена будь-яка діяльність, у тому числі й полювання, риболовля, збирання ягід, грибів.

Сама ж ЧАЕС згідно з міжнародними домовленостями наприкінці 2000 р. припинила своє функціонування.

Надійні основи законодавчого забезпечення соціального захисту постраждалого населення закладено в Законі України від 28 лютого 1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Саме ним визначено основні положення щодо реалізації конституційного права постраждалих громадян на охорону їхнього життя та здоров’я.

Потерпілі – це не лише люди, які безпосередньо зазнали горя, але й ми з вами. Бо Чорнобиль, більшою чи меншою мірою, торкнувся кожного з нас. Адже якби не аварія, то не було б настільки скалічених доль і стільки хвороб. А якби не люди, які пожертвували собою, щоб ліквідувати наслідки аварії, то не було б і нас. Ми повинні пам’ятати героїв, завдяки яким ми сьогодні живемо.

Чорнобиль був, є та буде, а тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік, а робити це постійно. І відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.

Зараз у Києві діє національний музей « Чорнобиль», в якому можна дізнатися про подробиці аварії, переглянути особисті речі ліквідаторів, історичні фото, документальні фільми про Чорнобиль.

На виставці в держархіві представлені матеріали, світлини, статті, документи, які розповідають про страшну ніч аварії на ЧАЕС з 25 на 26 квітня 1986 р, про те, як розгорталися події після аварії; спогади ліквідаторів, пожежників, що працювали на ЧАЕС, та статті про регіональних чорнобильських лідерів Тернопільщини; світлини міста енергетиків – Прип’ять у 1970- 1986 рр. та після аварії на ЧАЕС. Документи з архівного фонду Тернопільського обкому Компартії України: інформація про проведену роботу з створення необхідних умов для сімей, які були евакуйовані із зони Чорнобильської АЕС; робочий план з організації виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР „ Про працевлаштування і забезпечення житлом і соціально-побутовим обслуговуванням населення, евакуйованого із зони Чорнобильської АЕС” № 664 від 05.06.1986 р.

Представлені на виставці спогади будівельників, документи, статті які розповідають про будівництво нашими земляками селища Тернопільське у Макарівському районі Київської області для потерпілого населення, світлини вулиць самого селища та зацікавить відвідувачів світлина на якій зображений зведений загін працівників облміжколгоспбуду, які виконували роботи з прокладання доріг і благоустрою с.Тернопільське (зараз с. Людвинівка) Макарівського району Київської області.

Варті уваги книги Б.Андрушківа «Чорна скрижаль України», присвячена 15-й річниці Чорнобильської трагедії та Л. Ковалевської „Чорнобиль ДСП”, статті, що висвітлюють Чорнобильську трагедію в українських та діаспорських журналах і газетах. Зокрема: „Щоденник з Чорнобильської зони”, „Чорнобильська катастрофа”(хронологія розвитку катастрофи), „Причини і наслідки ядерної катастрофи в Чорнобилі”, „Випробування радіацією”, „Опромінені болем”, „Вони пожертвували собою за чужі гріхи”, „Поєдинок з пеклом”, ”Зона -Чорнобиль”, „Лиш пам’ять довкола полином розцвіта”. Представлені світлини пам’ятників і меморіальних комплексів ліквідаторам та жертвам Чорнобильської трагедії в м. Києві, Чорнобилі, Тернополі, Чорткові, Луцьку, Москві.

Головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Тернопільської області Оксана Ковальчук