Коли Україна повернеться лицем до чорнобильців?

Минуло 25 років з дня найбільшої техногенної катастрофи у світі — аварії на Чорнобильській АЕС.

— На жаль, держава не спромоглася відзначити цієї дати хоча б випуском якихось ювілейних нагород для тих людей, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, — констатує голова Тернопільської обласної Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України» Олександр Харитонов. — Мені, наприклад, не зрозуміло, чому карбують монети «Асканія-Нова», «Рік Щура», «Рік Свині», а така глобальна катастрофа як на ЧАЕС досі ніяким чином не відзначена — ні маркою, ні монетою, ні ювілейною нагородою. Погодьтеся, це не є нормально для держави, котра декларує, що вона для людей…

Не бачу, не чую, нічого не знаю… Такий принцип ставлення до клопотів і болів чорнобильців обрали державні мужі. Інколи видається, що вони терпеливо чекають, коли тихо підуть із життя останні з тих, хто побував у пеклі Чорнобиля… Вони йдуть, але залишаються страждати їхні діти. Чорнобиль залишив відбиток і на їхньому здоров’ї…

На Тернопільщині є 9 населених пунктів, котрі відносяться до четвертої зони забруднення, чорнобильської. Це територія Чортківського району, міста Чортків та Заліщики. Ситуація в них, за словами Олександра Євгеновича, дуже складна: висока смертність, а на оздоровлення — не виділяють жодної копійки.

— Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» виконується умовно тільки на 10 відсотків, — зауважує пан Олександр. — Щодо санаторно-курортного оздоровлення постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи, то вже кінець квітня, а Міністерство праці та соціальної політики України досі не ознайомило нас із кількістю путівок і тими санаторними закладами, в які цьогоріч чорнобильці поїдуть оздоровлюватися. Медикаментозне забезпечення закладів охорони здоров’я обласного підпорядкування — психоневрологічної, обласної лікарні, онкодиспансеру — вкрай незадовільне. На кожного потребуючого допомоги в цих лікувальних закладах умовно виділяється на рік гривня 20 копійок(!). Якщо гроші і надходять, то за рік за них повноцінно можуть пролікувати до 10 чоловік. Тож люди, котрі віддали здоров’я при ліквідації наслідків аварії, купують ліки за власні кошти. Та й навіть попри це багато з них днями не могли придбати в аптеках Тернополя ліки за безкоштовними рецептами. Держава ще торік заборгувала тим аптекам величезні суми. Цього року кошти взагалі ще не надходили.

Непокоїть Олександра Харитонова і стан забезпечення інвалідів-чорнобильців житлом, покращення їхніх житлових умов. Тернопілля, зазначає, з 2006 року жодної копійки на придбання житла не отримало. Утворилася величезна черга. Реально дочекатися цього безкоштовного житла за життя неможливо.

— У нас в державі є дуже багато проблем, котрі не розв’язуються і в плані пенсійного забезпечення постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи, — каже пан Олександр. — Склалася незрозуміла ситуація, коли люди, для того, щоб отримати законом передбачену пенсію, вимушені роками судитися в судах різних інстанцій і навіть у міжнародному. Це не нормально для правової держави, якою називає себе Україна.

За чверть століття, що минула з дня техногенної катастрофи, може, державі таки час повернутися лицем до чорнобильців? Ні, я не про декларативні заходи, акції під час вшанування чергової річниці… Я про дієві кроки у розв’язанні їхніх проблем. Звісно, їх зробити важче, ніж просто раз на рік принести квіти до пам’ятника тих, хто вірив і надіявся до останнього…

Наталя ЧОРНА, «Вільне життя плюс»

Коментарі вимкнені.