За контреволюційну педагогічну діяльність на Тернопільщині – розстріл і конфіскація майна

Протокол допиту Сютрика Івана Івановича, 1893 року народження, жителя села Верняки Збаразького району Тернопільської області. 4 квітня 1944 року. Розпочато о 18.00 годині, закінчено о 23.00 год. Слідчий – Позій.

Зізнання Сютрика І.І.: “Як тільки радянська армія залишила місто Збараж 2 липня 1941 року, в наше місто приїхав Олійник Володимир, а з ним Кличко (імені не пам’ятаю). Вони скликали 4 липня в Збаразький Народний Дім Кульчицького Івана, Білинського Василя, Байдака Павла, Ванкевича Йосипа, Кульчицького Степана, Болковського Володимира, Швидкого Павла, Хомяка та мене, Сютрика Івана. Олійник перед відкриттям зборів відрекомендувався, як представник ОУН в місті Збаражі по питанню організації української влади на місцях Українськими Націоналістами. Він сказав, що негайно треба брати владу в свої руки. Вороги втекли, а німці підуть дальше на схід. Основна задача ОУН, це боротьба за встановлення національної держави. А через тиждень німці, які прийшли в Збараж переглянули всю систему новоствореного національного управління і створили свій Збаразький Ляндкомісаріат. Потім, через декілька днів розігнали Українську поліцію і створили німецьку поліцію та жандармерію. З працівників від організації ОУН німці допустили в свої сформовані органи німецької влади Кульчицького Івана, Кульчицького Степана, Швидкого Павла, і Болковського Володимира. Всіх інших, а це більше тридцяти оунівців, вони усунули від займаних посад. В зв’язку з перебудовою органів влади, будучи приниженими і озлобленими, Збаразьке ОУН рекомендувало своїм членам на місцях, по можливості шкодити і зривати всякі міроприємства, які намагалися проводити німецькі окупанти і не переставати боротися за Українську Національну державу. Я, Сютрик Іван Іванович, був членом ОУН з червня 1941 року. Рекомендаційний лист підписав Олійник Володимир. В ОУН я був начальником Збаразького районного відділу народної освіти. Олійник Володимир тоді дав мені коло 100 екземплярів оунівської літератури “За боротьбу”. Я, як керівник, мав такі завдання по національній освіті: відроджувати школи в Збаразькому повіті і організувати їх по аналогії радянської влади, але програми виховання повинні бути на основі нашої Української національності. Вчителі повинні бути підібрані із числа наших місцевих оунівців. Мені дали для освітян по селах повіту таку літературу: “Як боротися за Самостійну Україну”, “Про Українську літературу”. Багато книжок я тоді роздав по селах. Так в село Шили передав вчителю Багрію, в село Лисиченці вчителям Паланчуку Миколі і Олійнику Василю”

При арешті 20 квітня 1944 року Сютрика Івана Івановича, при обшуку було вилучено польських злотів 4436 і німецьких марок 195. Протокол обшуку підписаний лейтенантом міліції Позієм.

Протокол допиту Сютрика Івана Івановича. 1893 року народження, жителя села Верняки Збаразького району Тернопільської області. 29 березня 1944 року. Розпочато о 10 00, закінчено о 22 00 годин. Слідчий Позій.

Зізнання Сютрика І.І. “З 2 липня1944 року по вересень 1941 року я ніде не працював. У вересні 1941 року в місті Збаражі німецькою владою проходила реєстрація вчителів. Ті, хто зареєструвався, отримали роботу. Я також став вчителем торгової школи і вчителем неповної середньої школи в місті Збаражі. В місті був створений Збаразький Український Повітовий Комітет (УПК), який був організований по вказівці Українського Центрального Комітету в місті Львів. У вересні 1941 року, чи на початку жовтня організатором УПК був адвокат Кульчицький Іван. До складу комітету входили Болковский Володимир (священик), Заячківський Іван (чиновник), Шивчук Іван (агроном), Вашкевич. На початку 1942 року Вашкевич був виведений із складу комітету, а замість нього був введений Борщ Микола. В січні 1942 року голова комітету Кульчицький Іван зобов’язав мене організувати при комітеті секцію надання допомоги. Я тоді очолив і організовував цю секцію. В склад секції входили священик Швидкий Павло, лікар Торощук Павло та інші. У секції було сім членів.

По Тернопільському округу були створені окружні Українські Повітові Комітети у таких районах: Збаразький, Скалатський, Зборівський, Теребовлянський і Чортківський з якими ми підтримували тісні звязки. У перші дні організації УПК нашим головним завданням було організувати структуру комітету і активізувати масове членство. Основним завданням, ми поставили захист інтересів українських націоналістів і захист місцевих жителів від сторони окупантів. Однією з головних задач була боротьба проти більшовиків, виховання в українського народу ворожнечі і ненависті до комуністичної системи та радянської влади. Але і ми повинні вести боротьбу проти німецьких загарбників. І конкретною нашою ціллю, було створення вільної національної і незалежної Української держави. В місті Збаражі проводились закриті засідання комітету в жовтні місяці 1942 року. На цих зборах, член УПЦ, Жуковський заявив: “ Наша задача, це займатися введенням не тільки боротьби проти комуністів, але і проти німецьких окупантів. На даному етапі, ми повинні не надавати робочу силу з нашого повіту німцям, ворогові потрібно давати відсіч, щоб більше вони не відправляли наших людей на страшні каторжні роботи”. На другому закритому засіданні в 1943 році головним питанням була наша робота в справі надання допомоги німецьким окупантам в формуванні дивізій “СС Галичина”. На цьому закритому засіданні був представник УЦК із Львова, який заявив: “Гітлер дав дозвіл нам організувати стрілецьку організацію “СС Галичина” для того, щоб Україна з зброєю в руках разом з німецькою армією вела боротьбу проти більшовиків. Він потребував негайно приступити до відбору людей в стрілецьку добровільну дивізію “СС Галичина”. Відповідальним за відбір добровольців по Збаразькому повіту було призначено Кульчицького. Збаразький Повітовий Комітет проробив велику роботу по питанню організації добровольців у “СС Галичину” А саме: була випущена листівка з призовом добровільного вступу в дивізію “СС Галичина”, в місті Збаражі було проведено багатолюдне зібрання по питанню добровільного вступу в дивізію “СС Галичина”. В місті Збаражі та по навколишніх селах було проведено збір одягу і засобів для добровольців дивізії “СС Галичина” і для вояків німецької армії. Коли добровольців від Збаразького повіту виявилось мало, а УОК і УЦК почали вимагати від Збаразького повіту набагато більше, Кульчицький дав розпорядження по селах місцевим старостам посилити активізацію і надати всесторонню привілегію сільським добровольцям “СС Галичини”. З Збаража були такі добровольці: Вайкевич Йосип, Рогач Богдан, Бучинський Роман. Ми провели збори в 23 населених пунктах Збаражчини і роздали листівки. Всі листівки і письмові звернення УПК передавав нам УОК і передруковувались у типографії Збаража.

(Листівки надруковані у типографії міста Збараж 20 січня 1942 року. 200 екземплярів для розповсюдження по селах Збаражчини, текст листівки був написаний у Українському Центральному Комітеті і 18 січня 1942 року переданий УПК. Ці листівки, члени повітового комітету майже не розповсюдили серед населення.)

Зміст листівки.

“УКРАЇНЦІ ЗБАРАЖЧИНИ

Переживаємо великий і вирішальний час. Здійснюється епохальне діло, висвободження української землі з під більшовицького ярма та московської неволі. А це діло довершується у великій боротьбі з великим накладом нервів, майна та крові. Левину частину цього велетенського тягару взяв на себе німецький народ, а зокрема його героїчна Армія. І український народ з подивом та вдячністю відноситься до тих великих подвигів німецького народу та його збройних сил і зокрема і зі свого боку готовий на всі геройства для цієї великої справи. Доказом того активні виступи українців проти більшовицького займання, участь українських добровольців у воєнних діях Німецької Армії, добровільна чинитьба українського населення для воєнних цілей і добровільні виїзди тисяч українських робітників на працю до Німеччини. Саме маючи на увазі, що готовність до жертви українського народу, звертається Український Центральний Комітет до українського громадянства в межах генеральних губерній з закликом повести масову збірку всякого роду теплих зимових речей та негайно віддати їх для вжитку Німецькій армії. Хай це буде черговим доказом нашого зрозуміння великої справи, хай це буде черговим доказом нашого зрозуміння великих справ, хай це причиниться до успішности святої боротьби проти нашого спільного ворога. В порозумінні та за згодою німецької влади, збірка буде відбуватися в часі від 5-го до 15-го лютого 1942 року а проводитимуть її Українські Комітети, делегатури і Мужі довіри. Складати треба такі речі: зимове взуття, по можливості хутрове, валянки, теплі вовняні речі, шкарпетки, светри, панчохи, каминярки, кожухи хутряні камізолки, вовняні накривала, теплі рукавиці, шалі і інші речі. Всі того роду речі передавати до Громадських управлінь у кожному селі, а звід там передавати в Збараж до Українського Повітового Комітету. Віримо, що незважаючи на велику матеріальну руїну українського громадянства під більшовицькою займанщиною, збірка дасть дасть належний вислід, що буде черговим доказом жерновності українського народу в допомозі для Німецької Армії.

УКРАЇНСЬКИЙ ПОВІТОВИЙ КОМІТЕТ”

На випадок приходу частин радянської армії і встановлення в Збаражі радянської влади, наш комітет видав розпорядження і інструкцію, згідно якої ми благополучно всі евакуйовувались, а всі цінності, власність і документи, а також члени сімей також повинні були евакуйовуватись. 15 лютого до Збаразького УПК прийшов від УЦК лист:

“ІНСТРУКЦІЯ місто Львів 9 лютого 1944 року. Евакуаційний комітет вул Паркова №10 тел. 113-66

До всіх УОК (УДК) і делегатур які загрожені евакуацією. У зв’язку з можливою евакуацією потрібно зберегти важливі документи, евакуювати майно та інші цінні речі. Зберегти харчові продукти. Евакуювати службовців та їх родини.

Провідник УЦК”

6 березня 1944 року о 16 годині в місто Збараж вступили радянські війська. В цей час у місті перебували такі члени комітету: Борщ Микола, я , Заячківський Іван, Кульчицький Іван. Де перебували інші та той час я не знав. Ми виїхати не мали можливості”.

Висновок слідчого Позія.

“20 травня 1944 року. Розслідуванням встановлено, що Сютрик Іван Іванович з перших днів від відходу частин радянської армії з району Збаража (червень 1941 року) зрадив радянській батьківщині, активно почав працювати в організації Українського Повітового Комітету в місті Збаражі (орган влади ОУН) Будучи членом Українського Повітового Комітету, Сютрик Іван Іванович в Збаразькій Українській церкві прийняв присягу на вірність служінню Центральному Керівництву Незалежної Самостійної України. Будучи членом Повітового Комітету був відповідальним за відродження народноосвітянських шкіл та навчальних закладів Збаразького повіту під час німецької окупації і підтримував політику українських націоналістів. В червні 1941 року поступив в члени контрреволюційної украйнсько-націоналістичної організації ОУН (бандерівського напряму). Як член вказаної організації мав завдання приймати і приймав на роботу в школи повіту вчителів з кола своїх друзів організації ОУН (28 вчителів). Будучи членом ОУН, вів ворожу українську націоналістичну пропаганду і агітацію, особливо проявляв активність в мобілізації вояків в дивізію “СС Галичина”. Активну брав участь в зборі продуктів та одягу для німецької армії, і також щодо виконання місцевим населення податкових зборів для німецької влади. При наближенні фронту червоної армії в місті Збаражі з ініціативи УЦК і рішення Збаразького повітового комітету був назначений евакуаційним комісаром. По його вказівці з метою укриття ворожої діяльності проти Радянської держави, було організовано знищення документів.

Лейтенант міліції Позій”

ПРОТОКОЛ СУДЕБНОГО ЗАСЕДАНИЯ

2 июня 1944 года Военный трибунал войск НКВД Тернопольской области в составе Председателя капитана юстиции т. Боздлякова:

Председательствующий удостоверился, что подсудный показал: «Я, Сютрик Иван Иванович, арештован 20 марта 1944 года и обвинительное заключение мне оглашено 31 мая 1944 года».

4 червня 1944 року (МОВОЮ ОРИГІНАЛУ)

“Сютрик Иван Иванович на совокупности совершенного им притупления на основании ст. 54-1 «а» Уголовного Кодекса УССР подвергнуть вышей мере уголовного наказания — расстрелять и конфисковать все имущество»

Сютрик Іван Іванович народився 1898 році в селі Млинці Яворівського району Львівської області. Син Богдан, народився 1933 року, дружина Ядвіга Василівна – 1899 року.

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільськії області.

Олег Кривокульський, смт Вишнівець.