На Тернопільщині закрили Дибщенську школу: «Немає школи – немає села»

1 вересня у Дибщі Козівської громади вперше за понад 200 років не пролунав шкільний дзвінок. Двері місцевої школи залишилися зачиненими – навчальний заклад припинив існування через малу кількість учнів.
Тепер діти з Дибща змушені їздити на навчання до Козови. Для багатьох мешканців це стало болючим ударом.
«Прощай, рідна школо!»
У соцмережах односельці діляться своїми спогадами та емоціями.
-
Ольга Грицак згадує: «Школу відкрили у 1967 році. Нас тоді було 33 учні. Ми йшли у перший клас. Дуже сумно, що сьогодні у рідному селі діти не чують першого дзвоника».
-
Ольга Олиськів додає: «Це страшно і сумно, бо не чути дитячого голосу й сміху. На шкільному подвір’ї – тиша, яка навіює страх. Діти йдуть з квітами в школу, а у нашому селі пустота».
-
Оксана Захарків обурюється: «І несправедливо! Немає школи – немає села! Дітей шкода, бо змушені вставати спозаранку, щоб добиратися до ліцею. Але хіба про це думають чиновники?»
За словами заступниці міністра освіти і науки Надії Кузьмичової, МОН не ініціює закриття шкіл із малою кількістю учнів. Вирішальне слово – за місцевими органами влади.
«Коли ми говоримо про 45 учнів – це питання фінансування з держбюджету. Рішення про припинення фінансування шкіл з менш ніж 45 дітьми було прийнято півтора року тому. А вже громади вирішують, чи зберігати школу власним коштом, чи понижувати її ступінь, чи закривати», – зазначила вона.
За офіційними даними, станом на весну 2024 року в Україні працювало 525 закладів освіти з менш ніж 45 учнями. На сьогодні 457 із них вже закриті або понижені у статусі. Лише у 57 школах місцеві органи влади погодилися фінансувати заклад, попри малокомплектність.
Журналіст і місцевий житель Роман Саган коментує: «По Україні 57 закладів засновники фінансують власним коштом, навіть якщо вони малочисельні. Очевидно, що у нашої громади інші пріоритети. І це все, що треба знати про керівників».