Зцілює словом і дією: історія бойової медсестри з Тернопільщини
Посестра з позивним «Скітлз» — старша медична сестра на стабілізаційному пункті 33-ї окремої механізованої бригади. У цивільному житті вона понад 15 років працювала фельдшеркою в селі, а згодом відкрила власну справу — масажний та косметологічний кабінет. У вересні 2023 року добровільно вступила до лав Збройних Сил України.
«Після початку повномасштабного вторгнення я одразу хотіла йти в Сили Оборони, але мої діти ще були школярами. Коли ж вони вступили до вишів, я не вагалася. Дотримуюсь принципу: моя хата не скраю — бо не хочу, щоб вона була наступною», — розповідає жінка.
Службу в медичному підрозділі вона почала у лікувальному відділенні, а згодом її перевели до евакуаційного, де виконує обов’язки старшої медсестри.
«У лікувальному відділенні все як у цивільній лікарні — уколи, крапельниці, догляд. А от евакуаційна медицина — це вже зовсім інша реальність. Тут ми маємо справу з пораненими бійцями. Це важко, але не страшно — це наша робота», — пояснює вона.
За час служби жінка звикла до військової рутини — поранення, кров, стабілізація. Проте її щоразу вражає не стільки тяжкість травм, як сила духу українських захисників.
«Хтось просить швидше “підлатати”, бо треба повертатися до побратимів. Інші — використовують момент, щоб перепочити. Усі різні, але кожен знає, заради чого бореться — за Україну».
Втім, пацієнти стабпункту — не тільки військові. Медики допомагають і цивільним. Один із найважчих випадків, який вона згадує, — травма жінки, яка потрапила під обстріл Курахового. Після удару авіабомби постраждала втратила значну частину обличчя.
«Було важко емоційно, але ми зробили все можливе», — згадує вона.
«Скітлз» швидко знаходить спільну мову з пораненими, підтримує їх, жартує, створює атмосферу безпеки та довіри.
«Моральна підтримка важлива не менше, ніж крапельниці. Жарти допомагають підняти настрій, і це працює — хлопці відповідають усмішками».
Вона переконана: військова медицина в Україні тримає високий рівень. Персоналу наразі вистачає, але медики у війську завжди потрібні.
«Якщо у вас є фах і бажання допомагати — приходьте до ЗСУ. Тут ви потрібні. Це виклик, але це й можливість зробити щось справді важливе».
Сама вона поки не планує, чим займеться після війни — можливо, повернеться до своєї справи, а можливо, залишиться у війську.
«Я хочу одного — щоб усі наші землі були звільнені. Щоб не було обстрілів, і люди могли просто жити. А поки — ми тут, і ми тримаємося разом».
Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП
