Бій з тінню, або Як на Тернопільщині влада хоче побороти корупцію у вишах

Люди старшого покоління, напевно, пам’ятають роман Михайла Шолохова «Піднята цілина», суть кого зводиться до того, як важко було молодій, радянській державі провести суцільну колективізацію у кубанських степах і розкуркулити досить заможні, як на той час, сім’ї сільських господарів.

І посилала «Родіна» за наказом «КПСС» у села так званих «двадцятип’ятитисячників». Це – енергійні більшовики, віддані партії люди, переважно робітники, які мали виконати завдання партії – «искоренить кулаков, поднять целину, организовать колхозы, дать Родине много хлеба и научить всех крестьян любить советскую власть – мать нашу…». І ось такі «уповноважені» партії у кількості 25 тисяч осіб ринули у глибинку, налаштувавши своє пильне око на будь-який прояв саботажу чи протидії «лінії партії».

До чого це я? Та ось прочитав повідомлення прес-служби Тернопільської ОДА про те, що представники облдержадміністрації візьмуть участь в роботі приймальних комісій. Це для того, щоб контролювати і не просто, а – «належно», за проведення вступної кампанії 2013 року у вищих навчальних закладах області і «оперативно реагувати на факти порушень чинного законодавства про вищу освіту».

Відповідне розпорядження підписав голова сам ОДА Валентин Хоптян. Документом передбачено, що окрім представників обласної влади, до складу приймальних комісій вищих навчальних закладів також увійдуть керівники підприємств, установ, організацій, для яких ведеться підготовка фахівців.

Я дуже уважно ознайомився із переліком тих 42 визначених і уповноважених владою осіб, які мають брати участь у роботі приймальних комісій. Є тут і заступники голови ОДА, начальники управлінь, завідуючі відділами, головні лікарі… Але я так і не побачив у переліку, скажімо, представників агрокорпорацій, які є в області, промислових підприємств, зрештою, отих «установ та організацій», для яких ведеться підготовка фахівців.

Невже хтось повірить, що, скажімо, приїде в агроколедж головний аграрій області чи добереться у Кременецький лісотехнічний коледж «уповноважений» ОДА, керівник лісо-заготівельної галузі області і денно й ночно сидітиме з іншими членами приймальної комісії аби все було «належно». Ну, не вірю я  у це і все. Можна тільки здогадатися про імовірні сценарії приїзду отих ПОЦів (представників обласного центру), як між собою в районах називають тих, хто уособлює обласну владу. Передусім, потрібне відрядження до того населеного пункту з добовими, водієм і теж відрядженням, витратами на бензин. Зрозуміло, у свою чергу, господарі не залишать «уповноваженого» на одинці із шаленими годинами жнивної освітянської пори. А така «опіка» – це теж певні витрати, не можна ж вдарити лицем у галицьке болото! Не вірю, що сам «уповноважений» згодом складатиме звіт про роботу і виявлені порушення під час приймальної кампанії. Зроблять за нього чиновницькі клерки за одним стандартом, як це було і в попередні роки…

То для чого ота вся імітація (яка обходиться платникам податків у певну копійку) і «турбота» влади про дотримання «чинного законодавства»? Можливо, владі (і не тільки тернопільській) варто було б задуматися, чому процвітає корупція в українських вишах, тернопільських, зокрема? Тут, між іншим, серед студентів, навіть побутує анекдот: чим відрізняється чесний методист, викладач чи завкафедрою від нечесного? – Чесним хабарі дають, а нечесні – беруть самі… Не вірите, гляньте, хоча б не деякі лінки за останній час, (1, 2, 3, 4) що розповідають про корупцію у вищих навчальних закладах Тернопільщини і зрозумієте, що одними «уповноваженими» раз на ріку цій справі не зарадиш. Бо як і неможливо бути корупціонером – одиночкою, так і неможливо боротися з корупцією за допомогою згадуваних вже одинаків-уповноважених. Бо якщо у виші є корупція, то вона, переважно,

системного характеру, має вертикальну корупційну модель зі своїми відносинами. Тільки закореніла бюрократія, гонитва за кількістю студентів, корисливі мотиви, корупційний ланцюжок: виш-обласне керівництво-столичний департамент породжують усім відоме явище корупції у вищих навчальних закладах…

…Їх легіон – отих «уповноважених», що вже виїхали і виїжджатимуть до обласних вишів та провінційних коледжів  України, щоб взяти участь в роботі приймальних комісій. У 1929 році влада сподівалася, що 25 тисяч вірних партійців колективізують село і міняла їх, згодом додавала нових і нових… Знаємо, чим все це закінчилося. А нині, як кажуть, яке там століття на дворі? То, можливо, не в «уповноважених» справа, а в самій системі, яка породжує отих «уповноважених», що борються із своєю тінню і ніяк не можуть її побороти. Може, треба самому змінитися, а не спихати все на неї, оту тінь, яка так боїться сонця в зеніті…

 Орест Сарматський,  СorruptUA.org