Діяльність членів ОУН на Тернопільщині

В кінці травня 1935 року на Вишнівеччині відбулися збори по питанню реорганізації кущової структури місцевої ОУН. Зібралось небагато, десь коло тридцяти, патріотично налаштованих на конкретні зміни в національно-визвольному русі, молодих хлопців. Все це відбувалося на лісовій галявині між населеними пунктами Лози та Котюжини Кренецького повіту, а тепер Збаразького району Тернопільської області.

Спогади Обаля Андрія, який перебував під слідством у Вишневецькій катівні і був засуджений 29 травня 1941 року на 10 років ВТТ.

“Богуславський Володимир сказав мені ще за декілька днів до неділі, щоб я прийшов до Котюжинського лісу зранку. Коли я підійшов, то там вже було коло двадцяти людей. Декого я знав, але більшість ще ніколи не бачив. Нас молодших прийшло семеро, я, Шаповал Іван, Жураківський Микола, Кулачинський Микола, Островський Ніканор, Позіовський Євген, Чорненький Федір. Ми всі майже ровесники і були членами юнацької ОУН. Нам Богуславський сказав, що тут зібралися представники ОУН з навколишніх сіл на збори, а ми маємо дивитись щоб ніхто не наблизився сюди. Вони застелили рушники, поставили їжу. Коли глянеш збоку, то здається випивка, гуляння. Але насправді це було політичне зібрання. Ми по двох хлопців на відстані 100 метрів від них лежачи спостерігали навколо чи часом хтось не йде. Але все було спокійно. Ці збори тривали до вечора. Коли всі розійшлися. До нас підійшов Чорний Петро і сказав, щоб ми підійшли і щось поїли. А Богуславський наказав нам нічого нікому не говорити де ми були і що бачили. А через три тижні знову сюди прийти з ранку.”

На зібранні членів ОУН було погоджено, що керівником проводу на Вишнівеччині буде Богуславський Василь, а його заступником Минзарський Степан.

Богуславський Володимир народився у містечку Вишневець 1898 року. Колишній офіцер Армії УНГ. Член товариства “Просвіта”, член ОУН з 1933 року. Загинув у 1944 році під час облави енкаведистів.

Минзарський Степан народився в селі Загороддя 1897 році. Член товариства “Просвіта”, член ОУН з 1934 року. Заарештований Вишневецьким РВ НКВС 10 лютого 1941 року. Закатований енкаведистами в Кременецькій тюрмі.

Тоді на цих зборах були прийняті важливі рішення щодо засекречення членів ОУН, так як місцева поліція розпочала переслідування українських націоналістів. В цей час польська влада вже розширила на Вишневеччині мережу “стукачів”. У кожному селі був агент, який раз в місяць у письмовій формі звітував про події націоналістичного спрямування, про діяльність Просвіти, про поширення забороненої літератури, чи вивішувалися листівки, про сходи активістів, що говорив священик у своїй проповіді. На цей час, а саме у 1934 році діяли місцеві осередки ОУН, а керівниками місцевого проводу були: село Бодаки — Волохатий Мефодій “ Дуб”, народився 1911 році, член ОУН з 1933 року, загинув у перестрілці з Вишневецькими енкаведистами у 1944 році. Село Бутин — Жила Яків “”Хмара”, народився 1907 році. Член ОУН з 1934 року. Заарештований 02 червня 1941 році. Закатований у тюрмі. Село Великий Кунинець — Баран Йосип “Ворон”, народився 1910 року. Член ОУН з 1934 року. Загинув у бою з енкаведистами у 1944 році. Село Малий Кунинець — Росіцкий Данило “Вірний”, народився 1912 року. Член ОУН з 1933 року. Загинув у 1950 році в перестрілці з енкаведистами в селі Олексенець Кременецького району. Село Дзвиняча — Дудар Антон “Гонта” народився 1913 році, член ОУН з 1933 року. Заарештований у 1944 році. Село Діброва — Барва Василь “Голуб”, народився у 1913 році. Член ОУН з 1934 року, вояка УПА (відділ СБ). Загинув у 1946 році під час облави енкаведистів у криївці коло родинного села. Село Лози — Горошко Микола “Вітер”, народився 1912 року, член ОУН з 1933 року. Загинув в бою з енкаведистами коло родинного села у 1944 році. Село Старий Вишневець — Мельничук Захарій “Крига”, народився у 1911 році. Член ОУН з 1933 року. Загинув у селі Федківці від рук енкаведистів у 1944 році 20 серпня. Село Мухавець – Філик Максим “Камінь”, 1904 року народження, член ОУН з 1933 року, поранений енкаведистами і зарештований у 1944 році в Бодаках. Замордований на допитах Вишневецьким НКВС. Село Загороддя — Чорненький Петро “Савур”, народився у 1944 році, член ОУН з 1934 року. Заарештований Вишневецьким НКВС у 1944 році. Закатований у Кременецькій тюрмі. Село Великий Раковець Тимченюк Микола “Гострий”, народився у 1912 році, член ОУН з 1933 року, вояка УПА, відділ СБ. Загинув в бою з енкаведистами 02 травня 1944 року. Село Котюжини — Трачук Ананій “Пічорний”. Народився у 1910 році, член ОУН з 1934 року, вояка УПА, загинув у 1944 році коло села Снігурівка Лановецького району. Село Кривчики — Сендецький Іван “Чіпка”, народився у 1914 році, член ОУН з з 1933 року, Закатований Вишневецькими енкаведистами у 1941 році. Село Гнидава — Байдецький Мирон “ Перець”, народився у 1900 році, член ОУН з 1933 року. Заарештований у 1948 році. Село Заруддя — Салюк Микола “Смілий”, народився у 1894 році, член ОУН з 1933 року, заарештований Вишневецьким НКВС 11 квітня 1944 року. Помер на каторзі. Село — Шимківці, Бабій Калістрат “Меч”, народився 1907 року, станичний ОУН, загинув 01 травня 1944 року в селі Чайчинці під час облави енкаведистів. Село Витківці — Албанський Степан “Козак”, народився 1912 року, закатований у Кременецькій тюрмі у 1945 році. Село Олишківці- Байдак Максим “Біленький”, народився 1905 року, станичний, вояка УПА, заарештований 1944 року, помер на каторзі 1946 році у Воркуті. Село Решнівка — Биць Володимир “Байда”, народився 1911 року, член ОУН, вояка УПА, загинув на Поліссі 10 березня 1945 року. Село Коханівка — Бортик Іван “ Уроджений” народився 1912 року, член ОУН, вояка УПА, загинув 22 квітня 1944 року під час облави енкаведе коло села Коханівка. Село Мишківці — Загоруйко Гнат “Михась” народився 1901 року, член ОУН, станичний, загинув 13 березня 1945 року у родинному селі під час облави енкаведистів. Село Малий Раковець — Складанюк Радіон “Хмара”, народився 1908 року, член ОУН, вояка УПА, вбитий енкаведистами у Раковецькому лісі в червня 1945 року. Село Поляни — Жила Михайло “Горобець” народився 1906 року, член ОУН, вояка УПА, загинув 22 квітня 1944 року у Мишковецькому лісі під час облави енкаведе. Село Чеснівський Раковець – Бойко Євген “ Орел”, народився 1894 року, член ОУН, вояка УПА , чотовий, інструктор з військової підготовки кадрів для УПА, загинув на каторжних роботах 26 жовтня 1945 року. Вишневець — Жураківський Михайло “ Буря”, член ОУН, підрайонований керівник ОУН, зарештований 29 грудня 1940 року, розстріляний у Тернопільській тюрмі.

Також на зборах було затверджено провід ОУН на Вишневеччині: Богуславський Микола, Бодасюк Анатолій, Бодасюк Федір, Боценюк Данило, Волянюк Іван, Жураківський Михайло, Забрамний Василь, Качан Олександр, Серафин Сидір, Серафин Федір, Череватий Степан, Чорненький Петро. На зборах також було прийнято рішення про текст присяги при вступі до лав ОУН такими словами. Кожного при вступі на Вишнівеччині, зобов’язували написати заяву та прочитати присягу таким змістом.

“Я, ……………………. на пам’ять наших предків і їхньої слави в Україні, віддаю свої сили, розум і тіло, щоб підняти невільний, могутній народ, щоб заспокоїти тиху невільничу смутну пісню. Даю клятву важкої гри, поборюсь з життям, як працею в полі, лише б уберегтися від зради, а влітку на крилах орлиних полечу на степи України, пізнаю тернистий її шлях. Добру справу вести для щастя народу на щасливий шлях. Я присягаю, вірно і чесно, без зради виконаю свій обов’язок” .

(Внизу ставилась дата і підпис)

На зборах приділялася велика увага протидії роботі “стукачам”. Це слово прийшло із польських тюрем, де утримували українських націоналістів. На Вишнівеччині “стукачами” були шинкарі, які утримували велику мережу місцевих алкашів, які винюхували все, що стосувалося націоналістичних подій на наших теренах, та доповідали правдиві та брехливі дані. А в перші роки комуністичного режиму при Вишневецькому НКВС були секретні працівники “сексоти”, які отримували відповідні суми за доноси, і знову інформація збиралась на пивних точках, де збирались п’янюжки, які за сто грам продавали рідного брата. Слово “сексот” – російське і поширилося на всіх просторах України, як якась непотріб у суспільстві.

Наступив “червоний вересень” 1939 року. Протягом жовтня-листопада 1939 року на Вишневеччині в ОУН проходить перегрупування та змінна керівництва. Створюються мало-чисельні групи, які підпорядковуються тільки одному керівникові. Члени однієї бригади не знають членів другої. Таких груп на Вишневеччині на початку 1940 року було більше 60, а чисельність членів ОУН нараховувала коло 350-ти.

З документів Вишневецького РВ НКВС на Вишневеччині оунівці з приходом “визволителів” розгорнули націоналістичну діяльність в таких напрямах:

“Створення повстанських формувань з місцевої української націоналістичної молоді по всіх населених пунктах Вишневеччини і підготовка до збройного повстання проти радянської влади. Підготовка та здійснення терористичних актів проти радянської влади на всій території Вишневеччини. Створення політичних бандоформувань і влаштування бандитських нападів на установи радянської влади”

Таку концепцію подальшого розвитку націоналістичного руху Вишневецькі енкаведисти будують на основі слідчих, які складали протоколи допитів наших націоналістів. Так у лютому 1940 року у руки слідчих Вишневецького НКВС потрапив документ зборів засідання керівного складу ОУН Вишневеччини, де були викладені основні завдання.

“22 листопада 1939 року. Загальні збори повітового проводу ОУН Вишневеччини.

Повне розширення у населених пунктах Вишневеччини української націоналістичної сітки. Підготовка військових кадрів (підстаршин і старшин) української національної армії. Забезпечити велику кількість зброї та інших засобів боротьби в кожному населеному пункті Вишневеччини. Зробити детальний аналіз ворожих позицій і наших сил на наших теренах. Нарощувати юні кадри революціонерів, створити сітку молодіжних ОУН.”

У лютому 1940 року знову відбулася зміна керівництва ОУН на Вишневеччині. Була створена нова структурна сітка, для посилення конспіративних дій. За інформаційними даними на Вишневеччині у червні 1940 року в кожному селі були створені бойові бригади ОУН. Так, у Котюжинах вогнепальної зброї було 12 одиниць, 18 багнетів, 3 газових маски, 6 — саперних лопаток, 10 — бойових ножів. Загін бойовиків налічував 18 бійців ОУН. У Бодаках — 22одиниці зброї, 15 багнетів, 10 газових масок, 8 — саперних лопаток, 22 — бойових ножі, 21 оунівець. У липні 1940 року було дана вказівка Головного Проводу ОУН по виявленню провокаторів і донощиків на місцях.

Спогади Островського Ніканора, член ОУН.

“Коли вже розбігалося польське військо у 1939 році, то солдати віддавали зброю, або кидали її на видному місці і наші хлопці підбирали її та ховали. Так 16 вересня в напрямку села Дзвиняча із сторони села Кривчики переходила група польських солдат, чисельністю 10 вояків. Коло Румальового яру, так називали у нас цю місцевість, бо володів нею фермер ще за царської Росії. Солдати лишили 6 самострілів, трохи патронів, два пістолі та переодяглися у просту одежу та розійшлися по двох в різні сторони. Я, Шаповал Іван, Чорненький Федір з села Загороддя, зібрали всю зброю і перенесли до Богуславського Володимира, який її заховав у схроні.”

“Доповідна записка. 14 червня 1940 року.

Я, 24 лютого 1940 року бачив, як до Чорненького Петра у вечір приходив Череватий Степан і Серафин Сидір. Череватий прийшов з лісу і городами зайшов до хати, Серафин прийшов прийшовчерез десять хвилин і досить довго сиділи в хаті. Я не міг чути розмови, але зрозумів що вони говорили про тих, хто сидів в тюрмі. Через деякий час Череватий і Серафин щось винесли і понесли в ліс. Коло лісу було ще двоє і я побоявся йти, бо мене могли побачити. Мені здається що вони несли самостріли.

25 лютого 1940 року. “Крук” .

Протягом 1940 року на Вишневеччині було заарештовано 96 оунівців. Енкаведисти весь час допитували, катували вимагаючи від затриманих зізнатися і зрадити своїх побратимів.

Спогади Обаля Андрія, який перебував під слідством у Вишневецькій катівні і був засуджений 29 травня 1941 року на 10 років ВТТ.

“Прихід на Вишневеччину “визволителів” ознаменувався появою нових слів у нашій українській мові. Ц слова “сексот” та “стукач”. Так , коли енкаведисти затримували наших побратимів оунівців чи просвітян, то на допитах не могли нічого добитися. Тоді у Вишневецькій тюрмі закидали в камери своїх секретних агентів. Вони на вид були побиті, голодні та замучені. А через годину, цього агента знову викликали на допит і через деякий час повертали побитого в камеру. Тоді, хто вже був в камері декілька днів, ставився до такого немічного і покаліченого свого земляка з співчуттям. А той починав із стогоном розказувати за що його затримали і що хочуть від нього енкаведисти. Починалась розмова, називаються побратими, де був, коли останній раз зустрічав його. А на допитах заявляв, що не знає його, ніколи не бачив, а в камері починає все розказувати де і при яких умовах вони проводили націоналістичні акції. Так, несвідомо виказував все, що не могли слідчі добитись на допитах. У Вишневецькій катівні це почали практикувати вже з листопада 1939 року. Так, до Сирафина Сидора, який перебував у 1940 році у Вишневецькій тюрмі три тижні підкидали трьох “стукачів”. Коли у камері сидів вишневчанин Микола Кулачинський, до нього підсадили двох заарештованих з Кунинця. Вони постійно випитували, на допити їх не викликали, а коли Миколу перевели в Кременець то вони перейшли і іншу камеру. Так переходили з камери в камеру аж пів року. Потім їх випустили. До Богуславського постійно підсаджували відразу після допиту “стукача”. Вишневецькі енкаведисти катували на допитах не тільки в день, але і в ночі. Після 12 години ночі кати розпочинали допити. Вгодовані, озвірілі розпочинали роботу з нецензурної лайки і принижень заарештованих. Наприклад, слідчий Акулов, що допитував мене, викликав на допит до себе в кабінет, записував щось п’ять хвилин, а потім ставив на коліна, а з боку ставив охоронця, сам виходив на пару годин. Охоронець не дозволяв поворухнутись, чи змінити положення. Нелюдські муки терпіли всі, кого так заставляли стояти. Потім приходив Акулов та запитував. Коли не отримував відповіді такої, яку хотів отримати, знову йшов, а ти стоїш на колінах. Кат в цей час проводив декілька допитів з іншими затриманими. Так до десятої години ранку. Любив Акулов допитувати по 12 годин, часом цілу добу. Але слідчі змінювалися. Так більше 24 годин допитували Минзарського Степана. Без сну він перебував аж три доби. Кушнірський Володимир, Кулачинський Микола, Чорненький Петро, по дві доби терпіли постійні катування у Вишневці. Але хлопці не зрадили і витерпіли нелюдські знущання катів.”

До 20 червня 1941 року було заведено енкаведистами на 468 жителів Вишневця та навколишніх сіл. Багато патріотично налаштованих жителів почали покидати територію Вишнівеччини і пішли в глибоке підпілля. А більша половина патріотів було заарештовано. До приходу німців комуністична влада розстріляла на Вишнівеччині 286 з жовтня 1939 року по 29 червня 1941 року і ще утримувала в тюрмах 142 заарештованих патріотів.

Так до приходу німецьких загарбників вишневчани боролись за незалежність.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ