Константинівка, що біля Тернополя, відсвяткувала 200-річчя

В неділю 16 вересня центром громадського та культурного життя Тернопільського району стало невеличке село нашого краю Константинівка, яке належить до сільської ради c. Малий Ходачків. Константинівка, або як ще її ласкаво називають Костуся, святкувало своє 200 – річчя.

Об’єднаними зусиллями громадських активістів села, за участі місцевої сільської ради та її голови пана Михайла Недошитка, а також за благодійної фінансової допомоги щедрих меценатів жителя Канади вихідця з села Константинівки пана Мар’яна Штики та місцевого підприємця святкування ювілею села вдалося на славу.
Напередодні свята різко погіршилася погода – похолодало та задощило. Виникли сумніви в успішності запланованих на неділю святкувань. За відсутності в селі відповідних приміщень, велолюдні урочистості можливо лише проводити тільки надворі за сприятливої погоди. І як не дивно, саме в неділю розпогодилося і всі святкові заходи були успішно проведені на превелику радість та задоволення організаторів та присутніх на святі.
На сьогодні село Константинівка являє собою наглядний приклад соціально-політичних та демографічних процесів, які відбуваються в україському селі в цілому і, які потребують невідкладного вирішення.
В селі відсутня будь-яка виробнича інфраструктура, кількість домогосподарств зменшується, населення вимирає. Але є Греко – католицька парафія, яка має свій храм. В межу з церквою діє невеличкий магазин. Збереглася будівля колишньої початкової школи, збудованої ще за часів панської Польщі, де тепер, завдяки зусиллям завклубом пані Лесі Пиндус, жевріє вогник культури – сільський клуб, а поряд розташований будинок, в якому є кімната для сільського фельшера пані Ольги Лозінської – справжньої та єдиної берегині здоров’я односельчан.
До села курсує автобус з Тернополя, який проходить через села Великі Бірки та Малий Ходачків. Зі слів жителів села проїзд автобусом з М. Ходачкова до Константинівки через поганий стан дороги протяжністю біля 3 км. в часі триває майже стільки ж скільки проїзд з Тернополя до М.Ходачкова, віддаль між якими сладає біля 20 км. Автобусна зупинка в селі ще обладнана, а дорога з М. Ходачкова до Констанинівки вже зруйнована майже повністю і потребує капітального ремонту. На превеликий жаль це нашу районну та обласну влади чомусь абсолютно не бентежить.
У своєму висупі-привітанні на святі голова Тернопільської РДА пан Віктор Щепановський чесно визнав, що влада району у великому боргу перед Константинівкою і пообіцяв надолужити згаяне.
Урочисті заходи відбувалися в центрі села поряд з церквою на проїзжій частині невеличкого майдану, де знаходиться кінцева зупинка діючого автобусного маршруту і де автобус, який прибуває з Тернополя розвертається. На майдані було обладнано імпровізовану сцену, а перед нею розставлено ряди крісел та лавок. Таким чином утворилася зала під відкритим небом – досить зручна для всіх хто прибув на свято.
Поряд, на подвір’ї магазину, організатори свята на кошти меценатів накрили святковий стіл та частували присутніх дуже смачними наїдками, в тому числі українським борщем з пампушками та домашньою ковбасою.
Святкування розпочалося, як годиться для неділі, зі служби божої в сільській церкві. Після служби, о 14 годині свято було офіційно відкрите і зі сцени залунали привітання запрошених на свято посадових осіб, заграла музика, залунали пісні та щирі побажання. Слово також мали поважні жителі села та відомі вихідці з Константинівки, які розповідали про себе, згадували минулі часи, дарували для майбутнього музею села пам’ятні експонати.
Присутні на святі насолоджувалися мистецтвом прибулих на свято співаків та творчих колективів, які своїм талантом зуміли створити неповторну атмосферу щирості, любові та взаємоповаги. Між людьми запанувала надзвичайно тепла, дружня та душевна атмосфера по справжньому сімейного та родинного свята. Тривало свято до опівночі, на все село лунала музика дискотеки, якою завершилися урочистості.
Успішне святкування ювілею села Константинівки наочно продемонструвало найкращі риси українськогонароду, якому за будь-яких обставин властива щира любов до свого рідного краю, непереборне прагнення до єдності, історична пам’ять та шана до свого минулого, віра та надія на краще майбутнє.

Богдан Ваврик, Громадська організація «Тернопілля наш дім»