На Тернопільщині привселюдно повішали, щоб налякати

Документи свідчать
12 августа 1944 года.
Сов. секретно
Секретарю ЦК КП(б)У Хрущову Н.С.
Активизация бандгруппировок имеет место в Вишневецком, Ново-сельськом, Лановецком и других районах области. Прошу Вас, Никита Сергеевич, дать указание Наркому НКВД и Командующему Украинским Военным округом войск НКВД направить в Тернопольскую область бригаду войск НКВД для ликвидации бандформирований.
Секретарь Тернопольского обкома КП(б)У (И.Компанец).
Вже у вересні 1944 року у Вишнівецький район були направлені внутрішні війська НКВД Українського округу – 21-ша стрілкова бригада чисельністю 286 солдат для активізації посилення боротьби з українськими націоналістами. Трохи пізніше бюро Тернопільського обкому КП(Б)У було розроблено постанову.
Документи свідчать
18 января 1945 года
Особая папка
Сов. секретно
ПОСТАНОВЛЕНИЕ
Бюро Тернопольского обкома КР(б)У от 18/1-1945 г.
Об усилении борьбы с украинско-немецкими националистами на территории Тернопольской области.
4. Обязать секретарей РК КП(б)У наметить конкретные мероприятия по выполнению решения ЦК КП(б)У «Об усилении борьбы с украинско-немецкими националистами в Западних областях Украини» и мероприятий, утверждённих настоящим решением.
МЕРОПРИЯТИЯ по выполнению постановления:
1. Чекистско-войсковые операции по линии органов НКВД и НКГБ с целью уничтожения местних бандоформирований и приходящих банд оуновцев провести с 20 января по 25 февраля сплошную проческу населенных пуктов в Вишневецком районе. Операцию проводить опергруппами УНКВД, УНКГБ, 226 батальоном войск НКВД.
2. Реализовать показания арестованных членов ОУН в Вишневецком районе.
3. Закончить в Вишневецком районе насаждение агентурно-осведомительного аппарата, обеспечив их конспиративными квартирами и тайниками.
Секретарь Тернопольского обкома КП(б)У (И.Компанец).
Відповідна постанова була прийнята 20 січня 1945 року на засіданні Вишнівецького РК КП(б)У, де були присутні керівники силових структур району, а саме начальник РВ НКВС капітан Авдохін, начальник НКГБ Волков, воєнком капітан Звонковський. На ньому обговорювалось питання про винищення борців за волю України. Головним об’єктом цієї боротьби стали вояки УПА, члени ОУН, їхні сім’ї і ті, хто підтримував вояків Української Повстанської Армії. Там було рекомендовано прискорити судові процеси і приймати оперативні рішення “трійки” у складі секретаря райкому КП(б)У, прокурора та головного судді району. В обгрунтуванні доцільності утворення цих оперативних «судів» визначалася мета: для залякування вишнівчан. Тому прийняли рішення одного молодого вояка не розстрілювати, а привселюдно повішати на площі ринку при великій кількості людей. Зобов’язати керівництво районної освіти забезпечити на це видовище явку учнів та вчителів. Авдохіну була дана вказівка підшукати молодого хлопця віком 18-25 років, вояка УПА, і привселюдно закатувати перед вишнівчанами.
26 січня 1945 року у приміщенні Вишнівецького НКВД було скликано всю агентурну сітку району, де Авдохін давав чіткі вказівки щодо проведення відповідного акту терору.
Документи свідчать
Село Лози. 27 січня 1945 року. У пошукову роботу з виявлення місцевих хлопців, які ховалися від призову в армію, і вояків-повстанців включився місцевий агент.
«Я, …, добровільно погоджуюсь працювати в органах РО НКВД. Все, що буду знати про повстанців, буду доносити органам НКВД під ярликом «Муха». В разі розконспірування або невиконання обов’язків буду покараний в’язницею».
Під цим документом поставлене прізвище, ім’я і дата. Документ підписаний у приміщенні кабінету слідчого Вишнівецького НКВД Огурцова 24 травня 1944 року.
“Муха” вирахував, кого можна затримати. Він довго ходив селом і помітив, що в садибу Давида Гуменюка часто навідувався син Яків, який перебував в УПА на Волині.
Документи свідчать
Гуменюк Яків Давидович, 1921 року народження, місце народження – село Лози Збаразького району. Освіта: Лозівська початкова школа, Вишнівецьке ремісничо-слюсарське училище. З 1937 року член сільської громадської організації «Просвіти», з 1938 року член ОУН. Підпільно від польської влади займався у військовому вишколі УПА під керівництвом Зеленка П.Я. У 1943 році пішов в УПА, де перебував у сотні Загребельного Павла Федоровича («Крука»). На початку січня 1944 року перейшов під керівництво «Енея». В лютому 1945 році заарештований Вишнівецьким НКВС.
Виконуючи вказівки начальники НКВД, «Муха» постійно спостерігав за тим, хто і коли навідувався до Гуменюків. І от увечері 3 лютого він побачив, як на коні, в гарному одязі, зі зброєю під’їхав Яків та зайшов до хати.
3 лютого 1945 року, посеред ночі, біля подвір’я Гуменюків зупинилися два автомобілі з енкведистами, яких очолювали лейтенанти НКВД Капустін та Волков. Будинок оточили та увірвалися всередину, заставши там молодшого брата Якова – Василя та його матір Ганну. Яків почув, коли зупинився транспорт. Він миттю вискочив через вікно і побіг до своєї родички, а звідти – до хати місцевого мешканця Хмілевського. В поспіху вдома він залишив свої документи у товстій папці із записами, де було згадано багато кличок вояків УПА, закодовані місця їх перебування та схрони. Там було вказане й місце схрону в Лозах з великою кількістю зброї, яку заховали у 1943 році бійці сотні “Крука”. Для НКВС цей записник виявився цінним матеріалом.
Солдати заарештували брата і маму Якова і повезли у Вишнівець, а господарство підпалили, думаючи, що Яша заховався у приміщенні та з вогню не вийде. Але, не знайшовши його тіла, озвірілі енкаведисти почали вбивати людей по селі та палити хати. Так спалили домівку Горошків. Господаря обійстя Миколу та його дружину Надію застрелили на очах у сина.
Всі енкаведисти в цей час були нетверезі. Вони стріляли по людях з автоматів, як по живих мішенях. Так був застрелений Яків Цісар 1924 року народження, три брати якого воювали з німцями на фронті.
Документи свідчать
Тернопольскому обласному военному комиссару
СЕКРЕТНО
На Ваш №5/0913 от 03 февраля 1945 года
Доношу, что 3/2 1945 года в 3 часа утра бойцы НКВД в количестве 28 человек прибыли в село Лозы для ликвидации бандогруппировки, где, по данным осведомителя, находился бандит (референт СБ УПА) Гуменюк Яков. Задержать бандита не удалось, была перестрелка, бандиты рассеялись по селу в разных направлениях, убито четире бандита, жертв среди личного состава нет.
Вишневецкий Райвоенком, капитан Звонковский.
Як видно зі звіту, вбите мирне населення вважалось бандитами.
Наступного дня, коли все затихло, Яків перебрався на господарство старенького дідуся Кирила Дріботи. У цей час його маму та брата допитували у Вишнівецькій катівні, а місцевий агент вишукував місце його можливого перебування.
Родичі Гуменюків, у яких переховувався Яків, вирішили передати Ганні та Василю харчі. В хлібину Яків заховав листа до своєї неньки, який став його смертним вироком. Записку знайшов особисто лейтенант Капустін, котрий ретельно перевіряв продукти.
Після такої знахідки енкаведисти заарештували і допитали тітку Якова Неонілу, у якої переховувався хлопець. Від смерті жінку врятував лист з Естонії, який надійшов до Вишнівецького воєнкомату на ім’я Звонковського. У листі повідомлялося, що чоловік Неоніли Григорій перебуває у госпіталі. Також у ньому містилася подяка за мужність солдата і наказ сприяти та допомагати сім’ї. Серед ночі, нічого не дізнавшись, енкаведисти змушені були відпустити Неонілу додому.
Та «Муха» вирахував місце перебування Яші і полетів до Огурцова. Вночі в Лози знову прибуло більше двадцяти озброєних енкаведистів. Вони почали палити стодоли в господарствах Бреги, Петра Цісара, Олександра Цісара і помітили, як хтось перебігав у садок. Це був Яків. Відкривши вогонь, енкаведисти поранили його. Озвірілі кати накинулись, наче шакали, били до нестями, а потім повантажили стікаючого кров’ю хлопця на автомобіль.
Волков кричав, щоб не вбивали, бо він потрібен живим для великого концерту. Тоді ніхто не знав, що за концерт планують влаштувати у Вишнівці.
Якова привезли в катівню і почали допитувати: що за імена написані у його записнику, де його побратими, де зброя, де схрони, що за позначки в документах. Та він нічого не сказав, нікого не здав. Над ним знущалися, катували. Бачачи, що нічого не доб’ються, енкаведисти вирішили повішати повстанця на вишневецькому ринку привселюдно. Аби Яша не міг нічого розповісти людям, кат відрізав йому язик.
У понеділок на ринковій площі зробили шибеницю. Яшу одягли в лахміття, повісивши на груди великий плакат з написом «бандит». Його, безсилого, підвели до шибениці і накинули на шию мотузку. Юнак стояв на автомобілі і дивився всім у вічі гордо, бо не зрадив ні побратимів, ні Україну, лише сказати не міг нічого.
Навкруги було багато людей. Кагебісти зігнали усіх на цей «виховний» захід. Тут зібралося й біля 50-ти енкаведистів, переодягнених у цивільний одяг, та майже всі сексоти району.
Поруч стояли мама та брат Якова. Як тяжко було їй, найріднішій, дивитись на смерть сина! Бідна, нічого не бачила і просила в Бога, щоб припинив страждання її кровинки…
Водій завів машину і швидко рушив. Та в цей момент мотузка у Якова на шиї обірвалась, і він упав на землю. Люди закричали: «помилуваний!». Мама першою підбігла до сина і впала на нього. «Він живий!» – кричала вона. Та озвірілий енкаведист відкинув Ганну і мотузкою задушив юнака. Після цього кати підвісили бездиханне тіло на шибениці. Біля нього виставили охорону.
Увечері НКВС під грифом «секретно» передало у всі вищі інстанції повідомлення, скільки було людей, скільки дітей і як вони реагували на цю подію.
Через кілька днів тіло Яші викрали і поховали в Лозах на цвинтарі. На жаль, його побратими загинули, не вказавши місця поховання.
Та людська пам’ять донесла до нас, через 65 років, перекази про юного героя, який загинув смертю мученика. Його іменем названі вулиці у Вишнівці та Лозах.

Олег Кривокульський