Михайла Нечая убили кухонним ножем (подробиці вбивства мольфара)
Як по телевізору передали, що дід Нечай умер, я чуть із розуму не зійшла. Від звістки впала на крісло й ніби закам’яніла. Діти до мене: “Мамо, мамо, що з тобою?”. Води принесли. А я ніяк до тями прийти не могла, — каже львів’янка 35-річна Оксана Гореленко.
У неділю зранку центральною вулицею села Верхній Ясенів Верховинського району на Івано-Франківщині колоною йдуть люди. Кладкою переходять Чорний Черемош. По правий бік річки — подвір’я з невеликим дерев’яним будинком цілителя 81-річного Михайла Нечая. Тут збираються близько тисячі людей.
— Із початку року я була в діда Михайла чотири рази, — схлипує Оксана. — Мала затяжну депресію. Нечай говорив зі мною, читав молитви. Після того мені так добре на душі стало, спокійно. Не знаю, як без нього дам собі раду. Не стало мольфара (наділена надприродними здібностями людина. Для лікування людей та керування силами природи мольфари використовують замовляння, спеціальні пристрої та трави. — “ГПУ”)— і ніби осиротіла.
На вулиці спекотно. Огрядний сивий чоловік витирає чоло, передає носовичок дружині.
— Чисту душу мав покійний, раз його таке сонце проводжає, — каже.
О 9.30 відкриту труну з тілом виносять на подвір’я. Верх гробу накритий гуцульським килимом, вишиваним рушником. Нечай лежить у сірому костюмі й вишиванці. Прощання триває 2 год. Грають трембіти, схилені до землі. За гуцульськими традиціями, невістки з онуками покійного роздають присутнім подавники — пакунки з продуктами. Просять поминати дідову душу. Процесія йде на цвинтар.
Михайла Нечая вбили у п’ятницю, 15 липня. Кілька днів до того московська журналістка знімала про мольфара документальний фільм. У кадрі видно й чоловіка, якого підозрюють у вбивстві — 33-річного Павла Семенова. Протягом трьох днів його намет стояв на березі річки Черемош, поряд із подвір’ям цілителя. Чоловік двічі ходив на прийом до Нечая. Про що вони спілкувалися — невідомо.
15 липня о 6.00 у черзі до цілителя серед інших людей сидів і Семенов. Знахар його покликав першим. Той тримав під светром великий кухонний ніж. Лівою рукою нахилив старого, а правицею завдав чотири удари. Вийшов із кімнати веселий, сказав відвідувачам, щоб не заходили. Мовляв, дід наказав його не турбувати, він сам покличе наступного. Через півгодини до кімнати зайшла дружина мольфара й побачила його закривавленим на підлозі.
Понад 100 міліціонерів шукали вбивцю. Задіяли шість груп із собаками і три групи “Беркута”. Піймали Семенова ввечері того ж дня в лісі за кілька кілометрів від села. Він — житель Стрийського району на Львівщині. 1999 року притягався до відповідальності за вбивство літньої жінки, подруги своєї матері. Тоді судово-психіатрична експертиза визнала його хворим на шизофренію. 12 років лікувався в спецзакладі Дніпропетровська.
— У суботу в обід міліція привозила його на відтворення подій, — розказує 55-річний Михайло Савчук. Він — позашлюбний син мольфара. Живе неподалік. — Вину свою не заперечував, каже, що всьо зробив правильно, бо покарав язичника. Ніби перед убивством він ніч молився, говорив із Богом. І Бог сказав знищити батька. Детально описував, як наносив три удари в груди, за четвертим разом устромив ножа батькові в горло на 15 сантиметрів. Той умер зразу, до приїзду міліції стік кров’ю. Бачили, який блідий у труні лежить? Вбивця на психічно нездорового не похожий, всьо розказував так, ніби лекцію читав. У його палатці знайшли якусь релігійну літературу.
Дружина мольфара 75-річна Ганна Федорівна виглядає виснаженою. Вона прожила у шлюбі з Нечаєм 54 роки. У них двоє синів, троє онуків і двоє правнуків.
Михайла Нечая ховають на сільському цвинтарі біля церкви. Родичі запрошують усіх на поминки в ресторан у сусідньому селі Криворівня.
— Багато наших людей не вірять у здібності Нечая. Говорять, ніби він усьо собі фантазував. Але то від заздрості людської до легких нібито заробітків. Якби не вмів, до нього би так не їздили. Його візитерами часто були і представники вищої влади країни, — говорить сусід 35-річний Василь Рибчук. — На початку 1980-х стаціонарні телефони у селі мали двоє — сільська рада й дід Нечай. Він добре на травах знався. Життєрадісний був, веселий та енергійний. Кажуть, він передбачав, що помре не своєю смертю. За останній рік часто говорив, що жити йому лишилося трохи і дні його спливають. Ніби одній жінці казав: “Приїдь швидше, бо мене можеш не застати”.
Розганяв хмари чарівним ножем
Михайло Нечай народився 24 лютого 1930 року. За сімейною легендою, надзвичайні здібності в родині передавалися поколіннями з часів Богдана Хмельницького. Предок, козацький полковник Данило Нечай, утік у Карпати із Січі в період її руйнування.
Цілитель називав себе володарем білої магії. Мольфарством займався понад 60 років. Лікував людей за допомогою молитов, рослинами та водою. Зробив собі чарівний ніж, яким міг розганяти хмари. Здатність “замовляти” погоду вперше продемонстрував у Чернівцях 18 вересня 1989-го, напередодні першого фестивалю “Червона рута”. Організатори боялися, що через затяжні дощі свято пам’яті Володимира Івасюка зірветься. Очевидці розповідають, що тоді протягом тижня в Чернівцях було сухо. Після фестивалю загинув молодший син Нечая. Мольфар пояснював, що довелося віддавати природі взамін.
Організував гурток дримбарів у своєму селі, виготовляв ці музичні інструменти. Торік отримав звання заслуженого працівника культури.
— Нечай сповідував традиції волхвів, але не був язичником, — каже львівський цілитель Дмитро Голуб, 45 років. Вважає себе його учнем. — У молитвах звертався до Христа та Божої Матері. Він був карпатським філософом, багато читав. На високому рівні спілкувався із силами природи. Він не готував собі послідовників і нікого учнем не називав, але не забороняв учитися. Казав: пояснювати нічого не буду, спостерігай, розумій і відчувай процес зцілення.
Олеся ЦИМБАЛІСТА, gazeta.ua
Коментарі вимкнені.