Андрій Портнов: ми зробили так, що тепер бізнесмена не можна ні затримати, ні заарештувати

– Верховна Рада прийняла закон про декриміналізацію економічних злочинів. Більшість чули про нього як про закон, що міг би допомогти у звільненні Юлії Тимошенко з-під варти. Розкажіть про головні зміни, які він передбачає.

– Основна думка, закладена в цьому законі, – зміна процедур розслідування злочинів і притягнення до відповідальності за їх здійснення. У ньому 10% – це декриміналізація, ще 20% – гуманізація, а решта 70% – зміна процедур. Зміни спрямовані на те, щоб унеможливити затримку людини, яка займається бізнесом, її арешт і позбавлення волі – про який би етап слідства не йшла мова. Процедури пророблені таким чином, щоб тиск правоохоронних органів на бізнес став неможливим, щоб не можна було когось тримати в камері й у цей час вимагати акції, гроші або активи. Це стосується й малого, і великого бізнесу. У цьому основна суть закону.

Крім того, у документі вперше закладено деякі норми, які ми, не чекаючи висновків Ради Європи із Кримінально-процесуального кодексу, але знаючи, що це рекомендації європейських інститутів, імплементували самі. Наприклад, запобіжний захід у вигляді арешту не тільки з економічних, а й з інших статей, якщо по них передбачено покарання менше ніж п’ять років позбавлення волі, застосовуватися не буде. Виняток – якщо злочин зроблено людиною повторно.

– Вам не здається, що ви переоцінюєте значення цього закону для бізнесу?

– У принципі, в жодній європейській країні немає такої ліберальної відповідальності за економічні злочини. Якщо глава держави підпише закон, це буде прецедент. Коли ми спілкувалися з експертами в Євросоюзі, вони багато чого сприймали з інтересом. Наприклад, у багатьох країнах за несплату податків існує кримінальна відповідальність із позбавленням волі. У нашому випадку це теж кримінальна відповідальність, але без позбавлення волі.

Забравши цілу низку статей із чинного Кримінального кодексу, які були підслідчі податковим органам, ми зробили так, що тепер бізнесмена не можна ні затримати, ні заарештувати, ні позбавити волі, ні провести у відношенні нього оперативно-технічні заходи. Коли ми будували цю систему, то виходили з того, що існуючі закони дозволяють займатися корупцією. Показова ситуація з контрабандою – покарання за це порушення передбачало альтернативу: можна накласти штраф у розмірі 1700 грн або конфіскувати, скажімо, ешелон з нафтою. Як правило, ешелон ні в кого не конфісковували. У цій схемі міг бути задіяний суддя, що мав можливість накласти маленький штраф, а також слідчі й митні органи; це вигідно бізнесменам, яким набагато дешевше не платити величезне мито, знаючи, що в суді вони відбудуться сумою в 1700 грн. Ми проаналізували, як працює цей механізм. Зі 100% кримінальних справ, порушених за фактом контрабанди товарів, в 2011 році в бюджет надійшло 0 грн. Немає жодного сенсу їх розслідувати. Тепер же це буде адміністративна відповідальність. Той, хто завіз контрабандний товар, буде відразу ж його позбавлений і товар буде відправлено на продаж. Змінилася головна процедура – з’явився запобіжний захід у вигляді застави. Ми забрали будь-яку альтернативу, двояке тлумачення закону. Тепер якщо особа підозрюється в скоєнні економічного злочину, запобіжний захід у вигляді арешту до нього взагалі не може бути застосовано.

– За боротьбу з контрабандою відповідальна Держмитниця, але хто буде її контролювати?

– За виписаною нами процедурою митні органи складають відповідний протокол, ідуть у суд, який завдяки розробленим нами поправкам тепер буде швидко приймати рішення, потім товар конфіскується, відразу йде на продаж і встановлюється 100% штраф. Так що той, кому тепер буде вигідно займатися контрабандою, нехай спробує. Що стосується самих митників, то за ними будуть спостерігати співробітники правоохоронних органів, які відповідають за боротьбу з корупцією, зокрема прокуратури й СБУ.

– Повернемося до теми застави. Якщо ймовірний злочинець перешкоджає розслідуванню або ховається від слідства, що тоді?

– Якщо після сплати застави особа перешкоджає або ховається, тоді їй може бути змінено запобіжний захід, а застава негайно зараховується на користь держави. Це ж може відбутися, якщо заставні гроші не були внесені. Обрати запобіжний захід у вигляді застави може тільки суд.

– Ви згадали про зловживання з боку силовиків, але чи не здається вам, що тепер зловживати будуть суди, від яких залежить розмір застави і штрафу?

– Давайте змоделюємо ситуацію. Слідчі встановили факт ухиляння від сплати податків і порушили справу. Збиток становить 1 млн грн. Для того, щоб обвинувачуваний виконував свої обов’язки – з’являвся на допити, подавав документи, йому обирається запобіжний захід. Раніше це був арешт. Тепер судом установлюється застава – вона має бути не меншою від суми збитків, а вона буде визначатися у змагальному процесі за участю адвоката і прокурора, що повинен буде подати докази, чому розмір збитку саме такий. На стадії розробки закону деякі шановні депутати пропонували закріпити постійну величину застави, але ми відмовилися від цієї ідеї. Адже це могло призвести до того, що можна було б не сплатити податків на 10 млн грн, а внести заставу всього в 10 тис. грн. Після визначення розміру збитку є вибір: заплатити заставу чи ні. Людина на волі, є час і можливості знайти гроші.

Якщо людина визнає себе винною, то за скоєння економічного злочину їй буде нараховано великий штраф. У нашому випадку – 1 млн грн. Крім того, податкова служба пред’явить цивільний позов на не меншу суму. Разом: держава має отримати 2 млн грн. Для сплати всіх коштів цій уже засудженій людині дається 3 місяці. Іноді суд може продовжити строк до 6 місяців. Але в кожному разі є можливість заплатити державі гроші й не сидіти у в’язниці.

– Якщо в засудженого немає грошей, то у в’язницю він все-таки сяде…

– Саме так. Тому, хто не заплатив штраф, суд змінює покарання. Якби ми передбачили альтернативу, це породжувало б корупцію в судах. Тому людина має знати: відповідальності їй не уникнути. Звичайно ж, її може бути шкода, але не більше ніж державу, яку обдурили. Разом з тим упродовж усіх слідчих дій і судових розглядів у людини жодного разу, якщо вона сама того не побажала, не буде можливості сісти у в’язницю.

Що стосується передбаченої зараз законодавством затримки на 72 години, то ми прямо записали, що за економічні злочини її взагалі не може бути. Заборонили – і все. Це зроблено для того, щоб у правоохоронних органів не було жодної лазівки.

– І тут ми знову повертаємося до теми суддів – вся влада покладена на них. З огляду на високий рівень корупції, наскільки розсудливе таке рішення?

– Основні рекомендації європейських інститутів зводяться до того, що всі рішення зі спірних питань мають прийматися виключно у змагальному процесі. Поки це рішення приймав слідчий, ніхто не знав його мотивів, обставин ухвалення рішення, ніхто не знав, що він задумав. Із судами теж є проблема, у тому числі й з корупцією. Але якщо покласти на стіл два цих варіанти вирішення ситуації, то, звичайно ж, суд – це найкращий варіант, тому що тут забезпечується більша кількість принципів відкритості й змагальності процесу.

До того ж суддя більше захищений, ніж слідчий, як процесуально, так і гарантіями й статусом. Суддя призначається дуже складним способом, звільнити його важко. Це все-таки елементи більшої незалежності особи, що приймає рішення. У кожному разі суддя більше незалежний, ніж слідчий. Колись санкції на арешт виписував прокурор, і згадайте, скільки було скандалів, коли санкції почав давати суд: керівні співробітники прокуратури думали, що тепер небо впаде на землю. Будь-яка реформа проходить дуже важко й спочатку не сприймається.

– В опозиції скаржилися, що при прийнятті цього закону не було враховано жодну їхню поправку. Чому так сталось?

– В опозиції до цього закону була не тільки опозиція, а й багато представників влади. Його важко сприймали депутати правлячої більшості й співробітники правоохоронних органів. Політична воля виходить від однієї особи – від глави держави, що проводив наради з усіма, хто має слідчі повноваження. Розмова була досить серйозною. Зауважу, що, маючи такі повноваження, як зараз у Віктора Януковича, теоретично могло бути вигідним не міняти ситуацію. Але він на це не пішов. Був опір силовиків – деякі з них схвалювали гуманізацію певних статей Кримінального кодексу, але тільки тих, що стосувалися не їхніх відомств, а сусіда, який сидить за столом. Але в результаті було знайдено консенсус, і тільки після цього законопроект пішов у парламент. Тобто це не якась легковажна дія, а абсолютно продуманий, наповнений статистичними і аналітичними матеріалами закон. Потрібно було дуже акуратно ставитися до поправок, тому що іноді поправка, що здається демократичною, може розбалансувати весь закон і доведеться дописувати якісь компенсатори, щоб це не стимулювало до скоєння злочину.

– Одна з поправок передбачала декриміналізацію ст. 365 КК, що дозволяло Юліі Тимошенко вийти на волю. Поправка не пройшла, навіть незважаючи на те, що Віктор Янукович говорив і в Україні, і за рубежем про необхідність декриміналізації цієї статті…

– Я вважаю для себе неетичним коментувати ситуацію з Юлією Володимирівною. Можу лише сказати, що цей закон виник до настання всіх подій, пов’язаних з її арештом. Ми над ним працювали чотири місяці (із червня. -“Ъ”). Його темою є гуманізація й декриміналізація економічних злочинів – і тільки. Це закон про економіку. Я не хочу давати оцінку, добре це чи погано. Декриміналізація ст. 365 КК – не тема цього закону. Можна було, звичайно, останнім абзацом причепити до закону що-небудь із агропромислового комплексу, з металургії або космонавтики, і це теж було б законом. Але тематично він спрямований на пожвавлення інвестиційного клімату, він під це писався. І звичайно ж, коли пролунало ключове слово “декриміналізація”… Я розумію, чому парламент хотів цим законом вирішити дві мети. Але якщо перша мета має характер, пов’язаний з реформуванням економічних та інвестиційних питань, відносин бізнесу й правоохоронних органів, то друга проблема вивела його в політичну площину.

– Якщо в найближчі дні закон буде підписано, особи, раніше засуджені за економічні злочини, зможуть вийти на волю?

– Так – заплативши штраф. Тим, хто ще перебуває під слідством і під арештом, надається можливість заплатити заставу, вийти на волю й далі у змагальному процесі виконувати процесуальні обов’язки. А ті, хто вже засуджений, вийдуть на волю, заплативши штраф. Для того щоб правоохоронні й судові органи підготувалися, закон передбачає місячний строк набуття чинності.

– Давайте поговоримо про інше. Коли у Верховну Раду буде внесено новий проект Кримінально-процесуального кодексу (КПК)?

– Тиждень тому в Страсбурзі пройшла завершальна стадія отримання експертних висновків від Ради Європи щодо нашого КПК, який був підготовлений робочою групою під керівництвом Президента. Ми вважаємо абсолютну більшість зауважень європейських експертів конструктивними. Вони мають переважно технічний характер. Наприклад, викликали критику правила виключення доказів. Наш проект передбачає, що докази, отримані незаконно, є неприпустимими. Водночас європейські експерти вважають, що проект не розкриває достатніх механізмів для їх виключення з доказової бази й не описує цю процедуру докладно. Чому б нам це не врахувати? Є й зауваження більш серйозного характеру, пов’язані з повноваженнями прокуратури. І зараз дискусія з Генпрокуратурою з цього питання триває. Наприклад, про п’ятирічний перехідний період після набуття чинності новим КПК, протягом якого Генпрокуратура матиме повноваження проводити слідство. Органи прокуратури виходять із того, що потрібен тривалий перехідний період, щоб вони віддали слідство. Європейські експерти виступають проти цього.

– Яким, на ваш погляд, має бути цей період?

– Думаю, ми повинні рухатися в напрямку тих рекомендацій, які нам дали європейські експерти. Необхідно знайти компроміс із правоохоронними органами, продумати всі баланси й компенсатори для того, щоб мати позитивні висновки європейських експертів і не зруйнувати систему розкриття злочинів. Найбільші складнощі будуть навколо повноважень прокуратури, решту питань ми не вважаємо складними. У нас ще є час до 12 грудня, і ми повинні знайти цей баланс. До цього дня ми запросили європейських і американських експертів у Київ, і ми повинні повністю завершити роботу. Дуже хотілося б, щоб новий КПК пройшов перше читання в парламенті цього року.

– Розкажіть про основні зміни в новому КПК.

– Ми розраховуємо на різке збільшення кількості виправдувальних вироків в Україні тільки за рахунок скасування такого явища, як “спрямування кримінальної справи на додаткове розслідування”. Це коли слідчий провів розслідування, погано впорався зі своїм завданням, не довів суду наявність провини, а суд соромиться винести виправдувальний вирок, тому що якось не дуже зручно виходить. Цей механізм закінчувався відправленням справи на дослідування, де вона тихенько гинула. По суті, для людини це виправдувальний вирок, але однаково він має вигляд якийсь винуватий. І ця норма скасовується.

Друге – вводиться змагальність процесу. Раніше захист мав змагатися із прокурором і слідчим, що є доказом, а що ні. Вставши не з тієї ноги вранці, слідчий міг вирішити для себе, що таким є, а що – ні. А зараз це буде вирішувати тільки суд. І змагальний процес виписаний у цьому кодексі з однаковим доступом двох сторін до документів, які є предметом судового розгляду, до всіх інститутів, у тому числі й до інститутів експертиз.

Наступний аспект – це угода зі слідством і скасування стадії порушення кримінальної справи…

– Давайте, щоб було зрозуміліше, ніж новий УПК буде відрізнятися від старого, ще раз змоделюємо ситуацію.

– Наприклад, стався розбійний напад. У районний відділ внутрішніх справ надходить заява. До єдиного реєстру, до якого матимуть доступ всі правоохоронні органи, вносяться основні характеристики цієї заяви про злочин, основний зміст. Справа взагалі не порушується. Після того як заява зареєстрована, строки для розслідування не встановлюються. Доти, поки в правоохоронних органах не з’являється особа, якій можна вручити повідомлення про те, що вона підозрюється. Починаються слідчі заходи. Але як тільки з’являється особа, яку можна підозрювати, – з цього моменту починаються чіткі строки. Якщо людина вчинила такий тяжкий злочин, як розбій, швидше за все, передбачається обрання запобіжного заходу у вигляді арешту. У зв’язку з цим слідчий, одержавши в прокурора відповідну санкцію, звертається в суд із проханням обрати такий запобіжний захід. Суд обирає його, особа тримається під вартою, у цей час проходять слідчі дії, пред’являється обвинувачення, але весь цей час адвокат має однакові права із прокурором і доступ до тих же процесуальних можливостей. Це серйозна зміна. Щоправда, у цій частині ми також отримали зауваження європейських експертів, нам варто посилити повноваження захисника при отриманні доступу до документів слідства. Якщо виникає необхідність закріпити якісь докази або зробити якісь дії, пов’язані з іншим запобіжним заходом або оперативно-технічними можливостями, то ці рішення оперативно приймає слідчий суддя. До речі, в кожному суді збори суддів мають обрати, хто зі складу суду є слідчим суддею.

– Це буде постійна адміністративна посада?

– Не адміністративна, але постійна. Але потім, коли справа надійде в суд для розгляду по суті, її буде розглядати інший суддя.

– Якою буде роль прокурора?

– Зараз прокурор має відповідати за справу – від початку процесу й закінчуючи представництвом справи в суді. Не можна буде розповідати, що на першому етапі був один прокурор, потім третій, а п’ятий прокурор дійде висновку, що взагалі немає ніякого складу злочину, але соромиться про це сказати, тому що він теж прокурор. Один прокурор буде вести справу від початку й до кінця. Крім того, для полегшення розслідування вводяться такі нововведення, як відео- і аудіофиксація – не обов’язково буде складати протокол, – відеоконференція допиту й електронний моніторинг при обранні запобіжного заходу – можна буде в будь-який момент установити, де перебуває особа.

– Ви згадали про угоду зі слідством. Що це таке?

– На певному етапі у прокурора або обвинувачуваного може виникнути пропозиція легально домовитися про те, що обвинувачуваний розповість, з ким він вчинив цей злочин, де він сховав крадене. Тоді сторони підписують двосторонню угоду. Прокурор викладає, що б йому хотілося знати, а обвинувачуваному гарантують менше покарання у разі , якщо він виконає угоду. Така угода затверджується судом – він має перевірити, під дією яких факторів підписувалася така угода, установити, чи не є це тиском на обвинувачуваного. І якщо людина допомагає слідству, вона може отримати не більш того строку, про яке з ним письмово домовилися. Щоправда, обвинувачуваному не варто розраховувати на істотне пом’якшення покарання при скоєнні тяжких злочинів. Це гарантія для обвинувачуваного, а для слідства – можливість розкривати організовані злочинні групи.

– Як сильно в цьому випадку може бути пом’якшено вирок?

– Обвинувачуваний не зможе уникнути відповідальності й залишитися на волі. Це буде, наприклад, не 10, а 8 років позбавлення волі.

– Ви даєте так багато влади судам. Думаєте, вони до цього готові?

– Кодекс передбачає 6 місяців для набуття ним чинності. За ці півроку європейські експертні інститути погодилися надати Україні технічну допомогу й провести серйозну навчальну програму щодо змагальності процесу, угод, проведення судових процесів.

– Але справа не тільки в цьому. Ви вважаєте, судді морально готові до того, щоб отримати такий тягар відповідальності?

– Така дискусія ведеться постійно. Якщо приймається новий закон і стоматолога просять стати прокурором, у цьому випадку півроку замало. А якщо це юрист, але для нього міняється процесуальний механізм, порядок дій, можливо, порядок застосування тих чи інших доказів, то, в принципі, немає нічого важкого для того, хто й раніше застосовував норми права. Ми не можемо, як багато хто пропонує, давати на набуття чинності кілька років – ми повинні проводити реформи дуже швидко. Тому ми вважаємо, що за півроку всі впораються.

За ці ж півроку Кабінету Міністрів необхідно виділити кошти на організацію відеоконференції для розслідування злочинів. Наприклад, ДТП сталась у Львівській області, а особи, які їхали в цьому автомобілі, живуть у Луганську. Злочини сьогодні розслідуються за місцем  скоєння. А свідки, наприклад, взагалі з Миколаївської області. Уявляєте, як провести у Львові такий судовий процес і скільки років він буде тривати. Як свідків з Луганська викликати до Львова? А якщо вони приїжджають, а суддя захворів або хтось не прийшов? Новий закон передбачає, що львівський суд доручить луганському, наприклад, розпочати о 13:00 відеоконференцію допиту. Допит проведено, відеофайл покладено в матеріали справи, і поїхали далі – це ж значно модернізує процес.

Ще одна новина. 18 листопада USAID надало нам нову програму розсилання судових повідомлень – повісток, повідомлень судів – в SMS і електронному режимі, якщо на це погоджуються сторони. Це може значно прискорити судовий процес. Ми хочемо взяти найкращі напрацювання в цій сфері й розглянути доцільність їх впровадження.

– Чому для вас важливий позитивний висновок європейських експертів?

– Скажу відверто – ми хочемо диверсифікувати ризики щодо прийняття цього документа із шановними європейськими й міжнародними інститутами. Мова йде про політичний аспект, а саме – про сприйняття українським суспільством цих нововведень. Тому що якщо ми їх самі придумали – це одне, а коли ми говоримо, що ті ж норми діють у Європі і США й саме так забезпечується змагальність процесу, тоді довіра до цього документа зовсім інша.

– А висновок Венеціанської комісії щодо тексту нового КПК був?

– Надання висновку з цього питання відноситься до повноважень генерального директорату з прав людини Ради Європи. Але щоб не було висловлювань про те, що ми приховали кодекс, ми відправили його й у Венеціанську комісію, і в Раду Європи. Розуміючи, що це не компетенція Венеціанської комісії, все ж відправили й туди – раптом вона теж захоче дати свій висновок. З Венеціанської комісії нам відповіли, що це компетенція генерального директорату. Він, у свою чергу, призначив трьох експертів. Це шановні в Європі фахівці у сфері карного процесу – професор Мадридського університету, прокурор з Лондона й експерт із Тбілісі. У нас була з ними серйозна дискусія, у яку іноді вступав і департамент юстиції США. Було приємно спостерігати за тим, як навколо нашого кодексу виникала дискусія між представниками департаменту США й експертами Ради Європи. Ми хочемо, щоб наша реформа карної юстиції сприймалася у світі позитивно, і ніхто краще за тих, хто разом з нами розробляв кодекс, не зможе донести це до міжнародної громадськості. Тому ми з самого початку вважали, що повинні працювати над кодексом не з українськими прокурорами, а з міжнародними експертами.

– Приклади нинішніх судових процесів щодо резонансних справ тієї ж Юлії Тимошенко, Юрія Луценка показують – яка б відкритість і змагальність не була записана в законі, дуже багато залежить від особистості судді й того, як він веде процес.

– Звичайно, судді – це теж люди. І закон чітко встановлює юридичні процедури. Довести, що вони виконані неправильно, вправі уповноважені на це органи – вищі суди. Висловлювання про те, що це може довести хтось інший – Вища кваліфікаційна комісія суддів чи Вища рада юстиції, – некоректні. Тільки вищестоящий суд – апеляційний, касаційний і в деяких випадках Верховний.

– Ви вірите, що ця модель працюватиме?

– Я впевнений у том у, що ця система буде працювати й принесе країні величезну користь.

– Зараз Вища рада юстиції (ВРЮ) проводить кілька перевірок у відношенні суддів Верховного Суду (ВС). Збоку це має вигляд неприкритого тиску на суддів ВС напередодні обрання його голови.

– Висловлювати якусь точку зору до того, як ВРЮ прийме якесь рішення, з мого боку неетично, зокрема й тому, що одночасно зі членством у ВРЮ я все-таки працюю в структурі, що пов’язана із главою держави. Я можу лише проінформувати, у чому суть цих питань, виходячи з тих матеріалів, які прийшли у ВРЮ. Якщо я правильно розумію, йдеться про справу “пологівського маніяка”, у рамках розслідування якого було виявлено найтяжкі злочини, десятки вбивств і зґвалтувань. Як виявилося, за ці злочини давно вже засуджені невинні люди, а тільки недавно знайшли маніяка. Тому, наскільки мені відомо, органи прокуратури почали здійснювати заходи щодо притягнення до кримінальної відповідальності прокурорів, працівників міліції й суддів, які мають відношення до засудження невинних людей, наскільки я розумію, по всій вертикалі.

Хоча, можливо, не потрібно було робити цей процес публічним, щоб у суспільства не було припущення, що він якось може бути пов’язаний з виборами голови Верховного Суду.

– Вас вважають тим, хто лобіює обрання головою Верховного Суду людини, близької до влади, – говорять про Ігоря Самсина…

– Звичайно ж, я маю великий обсяг інформації з багатьох проблем у судовому середовищі. Я знайомий із проблематикою Верховного Суду, знаю, що відбувається у вищих спеціалізованих судах, у судах першої інстанції. Але переоцінювати мої можливості не потрібно. Із приводу Верховного Суду наша позиція така: суд буде добре працювати тільки тоді, коли дасть кредит довіри тій особі, яка об’єднає навколо себе колектив. Якщо комусь здається, що хтось із адміністрації Президента може доручити обрати якусь людину, якої в суді не поважають, то поясніть мені, як це зробити. Голосування ж таємне. Що, відеокамери над бюлетенем установлювати? Чи щоб судді Верховного Суду здавали бюлетені в адміністрацію Президента?

Звичайно ж, інтерес до цих виборів проявляють усі, хто так чи інакше пов’язаний із судовими структурами. Всі ключові учасники судової системи обмінюються між собою думками. Я можу сказати, що з колишнім головою Верховного суду Василем Онопенком я спілкуюся два-три рази за тиждень. Ми від Верховного Суду отримуємо десятки сторінок і пропозицій практично щодо всіх законів, які ми розробляємо. Звичайно, ми не можемо не спілкуватися, але Верховний Суд повинен обрати такого лідера, який їх самих консолідує. І нехай цей лідер насамперед вирішує адміністративно-господарські завдання, які в них зібралися.

– Пропрацювавши півтора року в Адміністрації Президента, ви вже можете підбити якісь підсумки. Що вдалося зробити за цей час, що – ні?

– Найголовніше завдання, яке я ставив перед собою й перед тими підрозділами, якими мені довірено керувати, – а я відразу хочу сказати, що людей у ці підрозділи я набирав сам і, у принципі, відповідаю за їх роботу, – максимально працювати над реформами й законами. Прийшовши в Адміністрацію Президента, ми отримали весь державний ресурс, що дає змогу імплементувати закони більш чітко і швидко. Глава держави в перші півроку своєї роботи сформував навколо себе парламентську більшість, що стала інструментом прийняття законів і проведення тієї державної політики, яку він запланував. Ми – я маю на увазі членів команди, які працюють зі мною, – вперше отримали можливість проходити відстань від ідеї до втілення її в життя в більш короткий термін, ніж раніше. Результатом нашої роботи став перший етап реформи судової системи.

Я не перебільшую її значення, тому що зробити місто-сад нікому відразу не вдавалося. Наступне – це реформа карної юстиції, приведення її у відповідність до європейських стандартів. Третій не менш важливий аспект – це закон, що проголосований у другому читанні й повинен бути відправлений Президентові для підписання, про гуманізацію відповідальності за економічні злочини. Із упевненістю можу сказати, що бачу прямий причинно-наслідковий зв’язок між набуттям чинності цим законом і пожвавленням інвестиційного клімату в діловому середовищі. Четверта справа, яку ми майже закінчили, – це реформування системи прокуратури й адвокатури. На самому початку 2012 року ми плануємо направити в парламент і ці два закони, які ми проробляємо з європейськими експертами. Я не кажу про масу інших законів, які розроблялися разом з народними депутатами, наприклад, закон про судовий збір, про Вищу раду юстиції. Темпи набагато вищі, ніж раніше. І останній закон, що теж уже майже на виході, пов’язаний з діяльністю правоохоронних і судових органів у сфері ділової активності та підприємництва.