«Малиш» із серцем велета: історія тернопільського воїна з передової

Його позивний — «Малиш», але за цим іменем — гігантська сила. Він з тих, хто не хизується, а просто тримає фронт. Не для слави. А для тих, хто вдома.

З перших днів повномасштабного вторгнення — у строю. Сам прийшов до військкомату. Сам вибрав свій шлях. Від Вугледарського напрямку — через Харківський — до нинішнього пекла на Покровському.

«Я сиджу на позиції і знаю — їде танк по нашу душу. Виїжджав з повним боєкомплектом і працював по посадці, де були наші. Ті чотири дні були пеклом», — згадує «Малиш».

Та він вистояв. Вистояли його побратими. Бо саме такі, як він, вірять: головний подвиг — не знищити танк, не вивести техніку.

Головний подвиг — врятувати життя.

Його мотивація — не ордени. Його броня — любов до родини.

«Якщо не ми — вони прийдуть до кожного додому», — каже він.

Ми називаємо їх героями. Вони називають себе просто — піхота.

Але саме такі люди тримають фронт.

Росомахи на варті. 68 окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша . 3-й єгерський батальйон.

За інф. групи комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП