Після 18-денного голодування в Ольги Ярмоленко з’явилося бажання готувати

Заступник завідувача місквідділу охорони здоров’я Ольга Ярмоленко зізнається, що потреба навчитися готувати у неї виникла лише тоді, коли вийшла заміж. У дитинстві, коли ще жила з батьками у Заліщиках, і аж до вступу до Тернопільського медичного інституту, на кухню заходила лише для того, аби поїсти. Приготуванням їжі займалася виключно бабуся, пише ТВ.

Бувало, що навіть мама не знала, яким же буде меню на той чи інший день, – згадує Ольга Маркіянівна. – Увечері бабуся зазвичай запитувала, що зготувати на завтра, а в результаті варила те, що вважала за потрібне. Щоправда, всі страви були настільки смачними, що нікому навіть не спадало на думку запитати: «А де ж той обіцяний борщ?».

Ставши студенткою, теж особливо не переймалася кухнею. Та й не було потреби, бо з дому постійно передавали сумки, вщерть забиті всілякою смакотою, були навіть перші страви. Коли вже харчі закінчувалися, доводилося готувати традиційну студентську яєчню та смажену картоплю. Дякувати Богові, це вдавалося без проблем. А згодом у гуртожитську«двійку» до неї підселили студентку, яка дуже любила готувати. Отож, поки Ольга «штурмувала» медичну літературу у бібліотеці, вона займалася по господарству, варила їсти.

Безтурботне життя закінчилося, коли вийшла заміж. Адже треба було годувати чоловіка. – Хоча, -розповідає жінка, – він не перебирав харчами, адже також був студентом і розумів, що життя в гуртожитських умовах має свої особливості.

Та якось Ольга вирішила зробити чоловікові сюрприз і на його день народження надумала спекти торт. Зупинилася на «Наполеоні». Спекла коржі, поставила їх на холодильник, а сама взялася готувати крем. Тоді у них дома жило маленьке бездомне кошеня, яке Ольга підібрала на вулиці. Доки вона чарувала над тортом, кошеня виплигнуло їй на плечі, а потім… на холодильник, де лежали коржі. Не встигла й оком моргнути, як малеча разом із залишками від коржів, опинилася на підлозі. Розпачу не було меж. Довелося бігти у магазин, аби потішити коханого. Наступного дня, коли розповіла йому історію «Наполеона», посміялися від душі.

Коли сімейство Ярмоленків збільшилося, господиня всерйоз зацікавилася тонкощами кулінарного мистецтва, вишукувала цікаві рецепти у спеціальній літературі, аби догодити домочадцям. Вона досконало вивчила їх смаки та уподобання і щоразу дивує їх чимось смачненьким. Головне, що культу з їжі у цій сім’ї ніхто не робить.

А ще, був у житті Ольги Маркіянівни період, коли вона, в міру певних обставин, оголосила про «голодування». – «На дієті просиділа 18 днів, розповідає вона. – У перші три дні думала, що не витримаю, здамся. Але взяла себе в руки і перетерпіла найважчий момент. Власне тоді з’явилося шалене бажання готувати. Дякувати Богові, не зникло воно і до сьогодні».