Директор ХХІ століття – Олександр Остапчук із Тернопільської школи-ліцею №6 ім. Н. Яремчука

Прихід у Тернопільську школу-ліцей №6 ім. Н. Яремчука з порогу розпочався із випробувань.

Серед послуг – ночівля у класі

На вуличній дошці біля входу в навчальний заклад пропонувалося відгадати загадку: «Що то за птиця, що живе і в Тернополі, вилуплюється із яєць, але сама яйця не несе?», за першу серед учнів правильну відповідь директор подарує шоколадку.

На сусідній дошці – веселе запрошення: «Дорогі діти! Якщо вам дуже подобається в школі, то можете замовити ночівлю у своєму класі. Ваша школа». Як згодом пояснив директор Олександр Остапчук, запрошення цілком серйозне й поширюється навіть на батьків школярів.

«Якщо щось – заходьте…»

Директора ми зустріли на першому поверсі, неподалік кабінету. «Якщо щось – заходьте…», – написано на його дверях. Заходимо, бо привід є – хочеться в деталях дізнатися, як зробити школу такою, як ця.

В основному діти не хочуть йти до школи, бо зранку хочеться ще поспати, – коментує ранкову загадку Олександр Остапчук. – На це ми вплинути не можемо. Однак, наше завдання – підняти учневі настрій. 

“Всі люди як люди, а я — симпатяга!”.

А ви загадку відгадали? Вірно: «Півень» або «Гусак», «Індик».

Кабінет директора невеликий, але затишний, і звісно – не без цікавинок. Хобі керівника школи – колекціонувати дзвіночки. Зараз тут 170 екземплярів з різних країн. На стінах – оригінальні картини. Приміром, одна з них “написана” тополиним пухом. Полотно з виглядом середмістя Тернополя – від вдячних школярів. Осінній пейзаж – на картині з бурштину. Ще є замальовка родинного будинку директора, відзнаки тощо.

У колекції директора — 170 дзвіночків з різних країн світу.
Особливо дорожить Олександр Миколайович світлиною зі своїми першими випускниками – 34 учні. Зараз їм по 40 років.
Навіть таке!:)

Іспит з фізкультури

Перед уроками директор виходить на поріг школи і особисто вітає кожного учня, бажаючи доброго ранку.

З 8:00 до 8:25 год. з приймачів у школі звучать різні мелодії: у понеділок – з репертуару Н. Яремчука, в вівторок, середу, четвер – збірні мелодії, у п’ятницю – італійська музика.

О 08:25 год. – 5-хвилинна зарядка. Минуло 20 хвилин уроку, вчитель зобов’язаний зробити фізкульт-перерву. Взагалі до спорту тут ставляться серйозно. Учні 11 класів складають іспит з фізкультури. “Дитина, яка завершує нашу школу, повинна володіти навиками і знати правила 10 видів спорту,  –  каже директор. – Автор цієї ідеї – Володимир Співаковський“.

Спочатку було: “Директор, дивіться, як ми вміємо!”.

У шостій школі діє 16 гуртків. Серед них – новий командний вид спорту флорбол та розумові ігри.

Замість лінійок – «гутірки»

Щопонеділка тут проводять «гутірки» (замість «лінійки», – ред.). Тут учні розповідають про цікаві життєві ситуації, звітують за проектами, над яким працює клас. А ще слухають класичну музику. Ніхто школярів на гутірки не зганяє, сюди вони приходять з власної волі.

«Бізнес-обіди»

Раз у місяць відбуваються «Бізнес-обіди» для учнівського самоврядування. Учні збираються в кімнаті школяра й, обідаючи, озвучують думки, як можна заробити гроші. Бізнес-ідея обов’язково має бути пізнавальною, практичною і ефектною. Ідею “бізнес-обідів” директор запозичив в іншого освітянина Володимира Співаковського.

Кожен клас має свій напрямок. Наприклад, «Клас здорового харчування» вигадав бізнес-ідею: продавати на перерві чаї, які впливають на оцінки: «Чай для 12 балів», «Чай для 11 балів» і т. д. Було весело і прибутково: школярі заробили тисячу гривень.

Олександр Остапчук пройшов професійним шляхом від завгоспа школи до вчителя, класного керівника, заступника директора, директора, начальника управління освіти міста.

«Чай з бубликами в директора»

До керівника школи учні приходять і просто на чай – в рамках щотижневої акції «Чай з бубликами в директора». Тут учні обговорюють проблеми, висловлюють ініціативи.

Є проекти, які об’єднують всю школу. Як приклад, в рамках проекту «Навчання через служіння суспільству» учні саджали дерева. Окрім дії садіння, вони повинні були знати породу дерева, скільки часу воно росте, яка у нього коренева система, в яку землю саджають рослину, чим удобрювати грунт.

“Кейси, квести, комплексно-хвильові уроки, перевернутий клас — чотири основні позиції, які втілюємо на уроках”.

“Родзинки” для змісту освіти

Користуємося не новими, але прогресивними інструментами, – це кейси, квести, комплексно-хвильові уроки, перевернутий клас, – розповідає директор. – Це чотири основні позиції, які втілюємо на уроках.

Після 5, 6, 7, 8 класів школярі захищають кейси – це ситуація з навколишнього світу, “перенесена” в навчальний клас. Важливо знайти не один, а кілька виходів із проблемної ситуації. Над кейсами школярі працюють у групах з шести осіб від січня до кінця травня. Захищають їх перед батьками, вчителями, ліцеїстами. Кейси дають символічне право перейти до наступного класу. Для молодших класів кейси – з фантазією, наприклад: «Баба Яга отримала Нобелівську премію за реактивні польоти. Що би доброго вона зробила, якби жила і працювала у шостій школі?».

Н̶е̶ ̶з̶н̶а̶ю̶.̶.̶.̶ ̶-̶ ̶С̶і̶д̶а̶й̶,̶ ̶д̶в̶а̶!̶

У нас майже немає оцінок «1, 2, 3», – каже Олександр Остапчук. – Наші вчителі оцінюють учня за те, що він знає, а не навпаки: не відповів на запитання – оцінка менша. Приміром, учень відповідає по якійсь темі на 6 балів. Вчитель пропонує йому або ставити таку оцінку, або скористатися можливістю «реабілітуватися» на наступному уроці. Це нюанси, які стосуються змісту навчання.

Вчителі школи-ліцею №6 оцінюють учня за те, що він знає, а не навпаки.

Замість дзвінка звучить «Червона рута»

Поки говоримо, лунає дзвінок. Про те, що це саме він, підказав директор. Бо одразу й не здогадаєшся: уже 5 років замість традиційного звуку дзвінка про закінчення уроку тут сигналізує мелодія «Червона рута». Цю ідею шоста школа запозичила в українського гуманітарного ліцею в Києві (директор Галина Сазоненко). Повністю ідею не копіювали – записали «Червону руту», яку свого часу виконував Назарій Яремчук – патрон школи. А перед початком уроку голосами школярів звучить звернення: «Шановні вчителі, діти запрошують вас на урок!».

Мотиватори для вчителів

Кожен вчитель шостої школи “зобов’язаний” впродовж року побувати на 4 виставах, 4 концертах, прочитати 4 книги і 4 рази виступити на педагогічній раді.

Кожен вчитель шостої школи “зобов’язаний” впродовж року побувати на 4 виставах, 4 концертах, прочитати 4 книги і 4 рази виступити на педагогічній раді.

Як мотивують тутешніх вчителів працювати краще? “Цю ідею я побачив у Польщі, – коментує Олександр Миколайович. – В гімназії м. Любава в учительській є шафка з “внутрішньою поштою” – з комірками для кожного вчителя. У нас немає «заходів», але є «скінди» – сучасне колективно-індивідуальне навчальне дійство. За успішний скінд вчитель отримує в свою комірку шоколадку”.

Не солодощами єдиними. Для педагогів школи-ліцею №6 передбачені стимул-картки «Який же я молодець!». Якщо вчитель вдало провів скінд – отримує додатковий день до відпустки (!).

Для учнів теж є стимул-картка – «За уславлення рідної школи». Вона дає право на бал підвищити свою оцінку за тему з будь-якого предмету.

Читачі, мабуть, подумають, що в цю школу беруть лише дітей, які пройдуть якесь неординарне випробування. Втім, директор запевняє, що «абітурієнти» в перший клас випробувань не мають, стати учнем ТНВК “Школи-ліцею №6 ім. Н. Яремчука” може кожен. Лише, коли після 9 класу учні виявляють бажання перейти в ліцей, складають тести і проходять співбесіду.

Зараз тут навчаються 1060 учнів у 34 класах.

“Фірмове” вітання у ТНВК “Школа-ліцей №6 ім. Н. Яремчука”.

На заробітки… у школу!

Щоденники тут теж не такі, як у всіх. Розпочинаються біографією Назарія Яремчука. Далі – поля для «дванадцяток»: якщо з кожного окремого предмета учень отримує оцінку 12 балів, йому вручають 100 грн. Рекордсмен – учень 8 класу Арсен Романів впродовж навчального року 5 разів отримував з усіх предметів найвищий бал.

Якщо з якихось причин школяреві нудно на уроці, він може розфарбувати замальовку в своєму щоденнику.

Оцінки вчитель виставляє окремо, зазначаючи дату і підпис. Є приватне поле «Мої спостереження за світом», сторінка для спілкування вчителя з батьками.

“А ще цим щоденником зручно грати в настільний теніс”, – жартує директор.

Ще 100 грн. можуть заробити учень чи вчитель за оригінальну ідею, яка приживається в школі.

Оригінальні рекорди школи №6: Анастасія Михайлишин запам’ятала число «Пі» в кількості 287 знаків. Рекорд «Біг з цоколя на 4 поверх» встановив Дмитро Смолин – 14,02 секунди. 121 вірш напам’ять прочитала Оксана Скрепецька – неперевершений поки що показник.

Дрес-код шостої школи

– До зовнішнього вигляду школярів ставимося прискіпливо, – розповідає директор. – Бо як казав В. Співаковський: «Погане приживається саме, а хороше треба організовувати».

До 8 класу учні приходять на уроки в шкільній формі чорного кольору з однотонною сорочкою\блузкою. З 9 до 11 класу – діловий стиль одягу.

До 8 класу учні приходять на уроки в шкільній формі чорного кольору з однотонною сорочкою.

Джинси тут – табу.

Сам директор одягнений у білу сорочку і чорні штани класичного крою – таким Олександра Остапчука бачать учні, вчителі та чиновники.

Слабке місце школи – версія директора

Найперше, слабка практична складова навчання, – каже О. Остапчук. – Вважаємо, що дитина, окрім теоретичних знань, повинна вміти працювати руками. А в Тернополі нема показового виробництва. Окрім міської господарки, яку ми вже об’їздили вздовж і впоперек, тобто «Водоканал», «Теплокомуненерго», РЕМ, нам ніде “розігнатися”. Наша ідея-фікс: взяти десь кілька гектарів землі, щоб доглядати за нею шкільною громадою.

Ідея-фікс школи-ліцею №6: взяти десь кілька гектарів землі, щоб доглядати за нею шкільною громадою.

Про реформу освіти

– Що б там не писали в законах, будь-яку реформу підтримають або знищать кадри, – коментує недавно прийнятий закон “Про освіту” директор школи-ліцею №6. –  Бо скільки реформ було вже? І дванадцятирічна і 12-бальна системи освіти – все це не нове.

Яка у вас зарплата, і скільки отримують вчителі? –  запитуємо в Олександра Остапчука.

Директор відповідає відверто: “Після Нового року, слава Богу, зарплата вчителя трохи піднялася. Наприклад, раніше, як директор отримував 5 тисяч грн. (без податків), то тепер з надбавкою від міського управління освіти маю “чистими” 10 тисяч грн. у місяць. Зарплата вчителя з 20-річним стажем, зі званням методиста, класним керівництвом – так само 10 тис. грн. Решта вчителів отримують від 4 до 10 тис. грн.”.

Олександр Миколайович викладає в школі два предмети. “Крізь мої руки проходять всі діти – у 8 класі веду урок креслення, а ліцеїстів  навчаю етики. За один урок в день встигаю відчути себе вчителем і на директорство достатньо часу”.

Олександр Остапчук викладає в школі креслення і етику.

Жодного вільного куточка

Всі приміщення в школі функціонують – жодного вільного куточка. Навіть підвал “працює” – тут діє підприємство з виготовлення рекламної продукції, яке платить школі за оренду.

Останній дзвінок – на причалі Тернопільського ставу

Вже кілька років у цій школі не проводять лінійки на свято Першого вересня. Натомість 31 серпня о 18 год. шкільна родина гуртується у Кутківецькому лісі на «Родинне вогнище»: пік-нік, ігри, дружня атмосфера.

“Останній дзвінок проводимо на причалі Тернопільського ставу, розповідає директор.  Впродовж 25 хвили триває урочиста екстра-програма, відтак випускники під пісню «Відпливають кораблі» Н. Яремчука переходять на борт пароплава й годину плавають по озері. Зворушливе видовище!”.

“Стіна випускників”

На Останньому дзвонику випускники пишуть собі листа в майбутнє. Записки поміщають у спеціальну капсулу, яку замуровують у стіну на території школи. А відкриють її через 10 років – на зустрічі випускників.

Яким учнем був директор: бліц-інтерв’ю

* До 8 класу я ходив у сільську школу в рідному с. Рисв’янка Рівненської області. Потім в іншому селі – за 6 кілометрів від дому. Йшов на уроки пішки, інколи велосипедом. До 8 класу вчився на відмінно. 10 клас закінчив з «5» і «4» в рівній кількості.

В атестаті з математики в мене було “4”, але вступні іспити єдиний із 120 абітурієнтів педуніверситету склав на «5». До речі, іспит приймав у мене теперішній ректор ТНПУ Володимир Кравець, якому тоді було 27 років.

* За якою партою сиділи в школі? За третьою з кінця.

* Улюблений урок у школі? Математика.

* Уроки прогулювали? Один раз. Це був урок історії, який викладав директор.

* Ким хотіли стати в шкільні роки? Футболістом. До 8 класу Сабо, Біба, Рудакевич, всі футболісти з київського «Динамо» були ідеалами для нас, школярів. Ми навіть один одного називали прізвищами улюблених спортсменів, мене кликали “Хмельницький”.

* У 8 класі математику у нас викладала молода, симпатична вчителька. Якось на уроці однокласник жбурнув в мене лінійкою, але вона пролетіла повз і мало не вдарила вчителя. Після цього вона виклика мою маму в школу. Я наче гарно вчився, а тут таке! Мої батьки були такими: якщо щось хороше станеться – не хвалили, але коли погане… І от мама повернулася зі школи, і… мовчить, не свариться. Розпитую згодом, що ж казала вчителька? «Нічого, – каже мама. – Лише сказала, що «з вашого сина виросте хороша людина». Відтоді я повсякчас прагнув виправдати це передбачення. Веду до того, що ми, вчителі, ніколи не знаємо, які наші слова назавжди потраплять у душу учня…

* Коли я вчився в школі, наш директор Антон Захарович Войтович був дуже схожий на Алена Делона – високий, красивий, елегантний, охайно вбраний, взуття — ідеально чисте. Праву руку він ніколи не виймав з кишені – втратив кисть через нещасний випадок у дитинстві. Про свій зовнішній вигляд я навчився дбати за прикладом саме Антона Захаровича.

В дитинстві мені часто здавалося, що директор мене не долюблює. Весь час тільки й чути було: «Остапчук! Остапчук!». У куток мене не раз ставив – бо бігав по школі. Спочатку я дуже ображався, але згодом зрозумів, що так він висловлював любов. Його дружина Поліна Мусіївна була моїм класним керівником. Таких Вчителів я більше не зустрічав…

 Підготувала Ірина Юрко.

Фото автора.

Нагадуємо, в рамках циклу публікацій “Погляд” розповідає читачам про цікаві підходи до процесу освіти в комунальних навчальних закладах Тернополя. Попреднього разу ми побували в Тернопільській ЗОШ №29, де розмовляли з директоркою Лілією Вавринів. 

У школі є живий куточок. Тут доглядають за кроликами і папугами.

 

 

-1 thoughts on “Директор ХХІ століття – Олександр Остапчук із Тернопільської школи-ліцею №6 ім. Н. Яремчука

  • 12:18 | 4 жовтня, 2017 at 12:18
    Permalink

    Я одна з тих перших випускників Олександра Миколайовича і хочу подякувати йому за те, що він був моїм КЛАСНИМ керівником і Учителем саме з великої букви. Коли він став нашим керівником, ми всі навчалися у 4 класі. В той час класний керівник-мужчина було рідкістю, ще й для 10 річних дітей, батьки хвилювались, як він справиться з 34 дітьми, ще й не дуже чемними. Але ті роки, коли з нами був наш “вусатий нянь”, а саме так ми його називали, були одними з найкращих у нашому шкільному житті. Він організовув різні цікаві виховні заходи, ходив разом з нами у басейн, обїздили ми всі куточки Тернопільщини, всім батькам надіслав наші індивідуальні фото з написом “Дякую за виховання Вашої дочки (сина)”. І хоча ми вже дорослі, в багатьох вже діти закінчують навчання в школах, але ми всі при зустрічі завжди згадуємо нашого Учителя. Дякуємо Вам, Олександре Миколайовичу, за наші щасливі шкільні роки. З нашого класу багато учнів стали вчителями саме завдяки Вашому авторитету, і тепер ми можемо вже називатися Вашими колегами. І хто б що не говорив про методи виховання і навчання, керування школою, декому вони можуть і не подобатися, я вважаю, що праця Олександра Миколайовича не пройде намарно! Успіхів усім!

  • 14:12 | 4 жовтня, 2017 at 14:12
    Permalink

    Гарно так, коли вчителі люблять свтю роботу 🙂

  • 16:37 | 4 жовтня, 2017 at 16:37
    Permalink

    Безмежно щасливі, що наші діти навчаються у цій школі!!!
    Після переїзду з іншого міста доньки легко адаптувалися і без перебільшення щодня, навіть у вихідні!!!! поспішають до школи!!!

  • 22:44 | 4 жовтня, 2017 at 22:44
    Permalink

    Я теж одна з перших випускників Олександра Миколайовича і дуже вдячна долі,що Він був моїм класним керівником!!! Я завжди згадую наші поїздки в різні цікаві куточки України,походи на природу,цікаві бесіди,конкурси,,заходи…Він справді взірець справжнього вчителя,старшого товариша,на кого хочеться рівнятись !!!Навіть,коли Олександр Миколайович став організатором у школі і в нас був інший класний керівник ,ми все рівно тягнулись до нього,радились з ним,проводили весь вільний час у нього в кабінеті,не уявляли себе без нашого Олександра Миколайовича! Я щаслива,що мої найкращі шкільні роки пройшли під керівництвом найкращого вчителя,наставника,друга і «вусатого няньки»(як ми його називали) Остапчука О.М!!!

  • 12:52 | 5 жовтня, 2017 at 12:52
    Permalink

    а колись він нам викладав предмет Креслення ( у ЗОШ № 22) – і займався організаційною роботою. Хороша людина)

  • 18:28 | 5 жовтня, 2017 at 18:28
    Permalink

    Я хочу туди на роботууууууу!!!!

  • 07:00 | 6 жовтня, 2017 at 07:00
    Permalink

    Я вчився у цій школі з 1965 по 1975 роки. Але тоді таких директорів не було.

  • 20:36 | 13 жовтня, 2017 at 20:36
    Permalink

    Олександр Миколайович справжній наставник, у нього завжди можна повчитися чогось нового. Олександре Миколайович став для мене прикладом вчителя – чоловіка, доброго та щирого з хорошим запасом влучних жартів та порад. В дечому я зараз на слідую мого директора працюючи вчителем у школі. Велике спасибі вам Олександре Миколайовичу.

  • 00:20 | 18 жовтня, 2017 at 00:20
    Permalink

    Школа особлива, директор неперевершений, атмосфера тепла, рух завжди вперед, цікаво, чисто, хочеться повертатись! Браво директору, вчителям, учням і всім, хто створює такий гарний час навчання.Низький уклін!

Comments are closed.