Василина Новосад: як тернополянка організувала унікальну допомогу фронту
Василина Новосад: жінка, яка тримає тил, поки інші тримають небо
Її історія почалася не з гучних заяв, а з болю за друзів-медиків, які рятують життя на передовій. Василина Новосад — лікарка і мама трьох дітей — не змогла залишитися осторонь. Особисте бажання допомогти переросло у масштабний волонтерський рух, що охопив сотні підрозділів і тисячі кілометрів фронту.
Виробництво, якого потребує армія
Однією з найважливіших ініціатив Василини стало налагодження виробництва безкаркасних тактичних нош — засобів, що рятують життя пораненим бійцям. Такі ноші дозволяють оперативно евакуювати з поля бою не лише живих, а й, на жаль, загиблих — аби рідні мали змогу поховати своїх героїв з честю.
«Одного разу був запит на такі ноші. Дістати їх було складно і довго. Але коли вони потрапили мені в руки, я зрозуміла: це можна виробляти. І ми почали — з матеріалів, шиття, логістики», — розповідає Василина.
Сьогодні її команда виготовила та передала понад 4 тисячі нош для військових. Цей проєкт, за словами волонтерки, є унікальним у масштабах України.
Не лише ноші
Допомога Василини не обмежується одним напрямком. За останній рік вона зібрала й передала військовим понад 500 турнікетів, 84 FPV-дрони, одиницю РЕБ-обладнання. Запити надходять від різних частин, однак пріоритет — для «своїх»: бригад з Тернопільщини, знайомих, побратимів друзів.
«Стараюся не відмовляти нікому, хто звертається. Ми всі зараз маємо знайомих, рідних, однокласників, які воюють. І вони потребують допомоги», — каже вона.
Волонтерство, що стало способом життя
Волонтерський шлях Василини триває вже третій рік. Каже: тепер це не просто внутрішній порив, а частина щоденного життя.
«Це щоденний баланс між турботою, відповідальністю і бажанням бути корисною. Так, втома буває. Але силу дають діти, пацієнти і розуміння, що моя робота має сенс. Роблю, що можу — там, де я є», — пояснює вона.
Її позиція чітка: допомога ЗСУ — не благодійність, а обов’язок.
«Ми не повинні трактувати допомогу армії як щось милосердне. Це — наша спільна відповідальність. Перемога потрібна всім однаково», — наголошує волонтерка.
Міст між фронтом і тилом
Одним із найважчих аспектів своєї діяльності Василина вважає розрив між реальністю війни і тиловим спокоєм:
*«Найважче — тримати баланс між двома світами. Там — фронт і щоденна боротьба за життя. Тут — тил, де багато хто вже втомився, звик. Але ми, волонтери, мусимо бути мостом. Нагадувати: війна триває. І ціна спокою — занадто висока, щоб нічого не робити». *
І навіть утомлене серце, зізнається, може світити іншим:
«Поки хтось тримає небо — я тримаю тил. Це про взаємність. Про віру. І про те, що навіть втомлене серце може бути джерелом світла», — каже Василина.
Вдячність тим, хто поруч
Попри масштабну роботу, Василина не привласнює заслуги. Наголошує — без спільноти небайдужих її ініціативи були б неможливими.
«Дякую кожному, хто поруч. Хто донатить, допомагає, не забуває. Завдяки вам ми тримаємось. Разом. Дякуємо ЗСУ!»
Історія Василини Новосад — це не лише приклад ефективного волонтерства. Це історія про силу духу, відповідальність і віру в перемогу.
За інф. Терміново
