Далекоглядність і щирість: як Любомир Крупа готувався до війни

23 березня – день, коли Україна вшановує пам’ять Любомира Крупи – науковця, історика, громадсько-політичного діяча та військовослужбовця ЗСУ, який загинув у бою на Харківщині у 2023 році. Любомир залишився в серцях багатьох як патріот, який об’єднував людей, допомагав, підтримував і завжди вірив у перемогу України.

Його дружина, Ірина Крупа, закликала всіх приєднатися до акції пам’яті: “Запостіть фото з Любомиром. Напишіть слова, що не встигли сказати при житті, або просто подякуйте”. Сьогодні друзі, колеги та близькі діляться своїми спогадами та світлинами про нього.

Один із таких спогадів – від Іванки Гошій:
“Два роки Любомир Крупа підтримує нас із небес. Захищав Україну за покликом серця. Віддав найцінніше.”

Іванка розповідає, що має лише одне фото з Любомиром, зроблене на останній сесії обласної ради перед масштабним вторгненням росії. “Давайте сфотографуємось”, – запропонував тоді Любомир.

24 лютого 2022 року вони зустрілися біля ТЦК. Любомир поспішав. На мить підбіг, обійняв по-братньому за плече й попрямував у приміщення. “Я лише встигла сфотографувати його зі спини за брамою. Більше ми не бачились.”

На фронт Іванка відправляла Любомиру світлини з презентації книги його матері, Марії Петрівни. “Радів, що в тилу триває життя. Вітала його з днем народження. Останнім…”

Любомир тривалий час готувався до війни. Як депутат обласної ради, він задовго до повномасштабного вторгнення відстоював необхідність формування територіальної оборони. Наполягав на прийнятті закону про тероборону. “Дехто тоді сприймав це скептично, але час показав далекоглядність Любомира.”

У перший день великої війни Любомир пішов добровольцем, незважаючи на чимало обов’язків – він був директором школи, депутатом. “Проте він ніколи би не чекав. Горів і вірив.”

“Якби зараз можливо було запитати, чи вчинив би по-іншому, то, здається, він би тільки по-доброму усміхнувся. Його наміри і дії були щирі й непохитні.”

Іванка згадує, як іноді в думках запитує Любомира про війну, особливо в моменти безпросвітності. “А коли буваю біля Куп’янська, стискається серце.”

“Може, щось почуєш на фронті про мого Любомира”, – сказала якось Марія Петрівна у ті перші болючі місяці. Іванка зустрічала на Харківщині побратимів Любомира, чула найтепліші спогади про нього.

“Світла твоїй душі, Любомире! Дякую”

Іванка також висловлює вдячність рідним Любомира – його дружині Ірині Крупі, яка є неймовірно сильною та мудрою жінкою, його матері Марії Петрівні, яка залишається глибокою у своїй материнській любові, та його синам, один із яких захищає Україну.

“Діліться спогадами про Любомира, світлинами. 23 березня – роковини його загибелі на Харківщині. Наша пам’ять і продовження боротьби – найкраща шана.”

Вшануймо пам’ять Любомира Крупи. Він залишився в наших серцях назавжди.